WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

З Максимом пов'язується й доля самого святого Патрика. Коли всі основні сили кельтського імператора переправилися з острова на материк, садиба його декуріона Кальпурнія, сина священника Потіта, зазнала нападу розбійників (піктів або скоттів), внаслідок чого п'ятнадцятилітній Патрик потрапляє у полон, і згодом його продають у рабство в Ірландію.

Соратник і друг Максима Конан Меріадек захопив Арморику і був проголошений в 388 р.королем легіонерами, які за походженням були ірландцями, валлійцями та армориканцями. Саме Конан став родоначальником всіх суверенів Арморики-Бретані.

Також із Максимом пов'язується в історіографічній традиції виникнення в Шотландії царства піктів, яких вважають за "агатірсів", найнятих римлянами для висадки в тил бритів (Гіральд Уельський, "Про навчання правителів", частина перша, ХІІ ст.).

Довідавшись про вторгнення вандалів та алан в Галлію, британські легіони (Другий в Рутипії, тепер Річбор, та Шостий в Еборакумі, тепер Йорк) проголосили імператором спочатку Марка, потім Граціана, а через чотири місяці, вбивши попередніх, — Константина ІІІ (407-411 рр.). Новий імператор висадився в Боннонії (Булоні), розбив варварів і відновив оборону Рейну та союз із франками та алеманами. Його також визнали галльські когорти та знать, він розташувався в Арлі, допоміг звільнитися від влади римлян Арморіці та іншим провінціям Галлії і виступив проти равенської армії, яку очолював остгот Сар. Хоча Сарові вдалося розгромити розрізнені підрозділи нового імператора, але в спину вдарили альпійські багауди. Син Константина ІІІ Констант був проголошений цезарем і на чолі дев'яти когорт завоював Іберію. Равенський правитель Гонорій змушений був визнати Константина ІІІ співправителем в Галлії та Британії. Надалі Констант був проголошений імператором і на чолі армії вирушив у похід в Італію, але під загрозою, що вестготи вдарять йому в тил, відступив. В Іспанії Геронтій, намісник Константина ІІІ підняв заколот і вбив Константа, проголосивши імператором свого сина Максима. Проти Константина ІІІ виступили равеннські полководці Ульфіла і Констанцій. Імператор заховався в базиліці Арля, прийняв сан пресвітера, але був полонений і по дорозі в Равенну вбитий. Також Геронтій був вбитий, а Максим втік до Південної Іспанії.

Аналогічно переселилися франки Меровінгів на захід з легендарної "Аркадії" ("Ведмежої країни", вірніше зі східної частини Візантійської імперії, яка дісталася у спадок від Юстиніана синові Аркадію) — за "Хронікою Фредегара" (ІІ, 4-6) франки були троянцями, яких Оддіссей відпустив на волю і вони під проводом свого вождя Франція переселилися в Європу, — вздовж Дунаю (країни Меруве; пор. з р. Морава) та за Рейн у Бельгію в район Арден (названо в честь галльської богині Ардуіни, аналога Артеміди), де вони називалися franci nebulones ("нижні франки"), тобто Нібелунги (епічні власники певного "сакрального набутку"), а потім, після поразки Константина ІІІ, як колишні його васали, захопили всю Австразію з її центром Лангедоком. Також в 568 р. в Італію зі своїми сім'ями та всім домашнім скарбом, втікаючи від гепідів та аварів, на чолі великого племінного союзу германських, сарматських, булгарських та слов'янських племен переселилися вініли, прозвані "довгобородими" — "лангобардами" (див.: Павло Диякон, "Історія лангобардів"), ставши творцями етнографічної групи італійців — ломбардців.

Пізніше, будучи поставлені в умови виживання під тиском навколишніх германських племен, вони обрали собі за союзників арабів (ті називали їх "сакалаба", тобто "склавіни"; у писемних джерелах цей етнонім вперше згадується в 525 р. у Псевдо-Цезаріуса і походить від кельтського sluag "спільнота, община, родичі, свої" та wene "венеди") і славилися як хоробрі моряки (в 768 та 777 рр. арабський флот під командуванням Абдала бен Габіба ал-Сакалабі вдало штурмував портове місто Барселону). У Кордовському халіфаті при дворі Абдуррахмана ІІІ нараховувалося більше трьох тисяч пажів та євнухів слов'янського походження, а слов'янська гвардія відігравала важливу роль в усобицях. Наприклад, був у Кордові відомий вчений муж слов'янин Фатін, після смерті якого залишилися велика книгозбірня та рукописи, а інший слов'янин на ім'я Габіб (ХІ ст.) написав працю "Чіткі та переможні докази проти тих, котрі заперечують чудові якості слов'ян", де наводилася історія слов'ян в Кордові та зразки їх народної поезії.

Саме в землі андекавів Анжу, як ми знаємо, і виявив провансалець Кіот сліди почутого ним у Толедо (Іспанія) переказу про Грааль, а від нього — Вольфрам фон Ешенбах (у нього назва країни – Anschaue, натяк на нім. Anschauen "дивитися"; типологічно пор. зі слов'янським гідронімом Смотрич – лівою притокою Дністра, на якій розкинувася Кам'янець-Подільський, та горою Смотрич в карпатській Чорногорі)...

Додамо, що Анжуйська династія правила в Англії та Нормандії саме в часі Хрестових походів і називалася ще "Плантагенети" 1154–1399 рр. (ця гілка династії, заснована Готфрідом V де Шато-Ландон де Гатіне, вийшла з могутнього дому Гатіна, до яких титул графів Анжу перейшов через Ерменгарду, сестру останнього представника династії по чоловічій лінії — Готфріда ІІ Мартелла, пом. 1060 р.), після якої престол займали її бокові гілки – Ланкастерів (1399–1461 рр.) і Йорків (1461-1485 рр.), гілка Ланкастерів – валлійські Тюдори (1485–1603 рр.) та династія шотландських королів Стюартів (1603–1649, 1660–1714), що породичалася з Тюдорами, та споріднена зі Стюартами Ганноверська династія (1714–1901 рр.). Граф Анжуйський Роберт ІІ Сильний (пом. 866 р.) був прадідом Гуго Капета, засновника королівської династії Франції Капетінгів (987–1328), гілкою якої є наступна династія Валуа (1328–1589). Дядьком Роберта був граф Орлеанський Ед, син безіменної сестри Вітбурги, дружини епічного героя Гільома Оран(ж)ського, графа Тулузи (надалі – католицький святий Гільом Желлонський), і отже, двоюрідним братом сина якого (Бернара Септиманського) Ед був. Власне об'єднане пізніше з в єдине графство з Анжу та Анжером графство Турень (Тура) існувало з VI ст. (в 560 р. графом був якийсь Альпен) , а в 861 р. її вищезгаданий граф Роберт ІІ Сильний став ще й графом Парижу і засновником династії Робертинів (і відповідно й Капетінгів; син Роберта Едд був королем Франції в 888-898 рр.), а у Анжері, столиці наступних об'єднаних Анжу, Анжера і Тура, перший віконт Флор згадується під 540 р., а в 839-844 рр. віце-графом тут був якийсь Рорікон (чи не легендарний це варяг-шукач престолу Рюрик?). Після того, як віконтом Анжера побував граф Тура Роберт ІІ Сильний, віконтом згадується (після Гуго Аббата) Інгельгер (879-886 рр.; його дружина — Аделаїда д'Амбуаз де Нант де Тур), батько першого власне анжуйського графа Фулько І Рудого (пом. 941 р.; граф Анжу де Нант де Тур).

Loading...

 
 

Цікаве