WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Іншими словами, саме на Волині готи стали разом з кельтами та сарматами адстратом праслов'ян (як аналогічно вони є субстратом таких народів, як німці, французи, англійці, іспанці, тунісці та ін.), на відміну від решти остготів, які створили в Північному Причорномор'ї могутню імперію Германаріха. Коли ж остання впала під ноги гуннської кінноти слов'яни як союзники останніх цілком законно заволоділи землею свох готських дідів та дядьків. Темі готського субстрату присвячена цікава праця Ю. Палійчука, де (щоправда, на англійському лінгвістичному матеріалі) він етимологізує проблемні українські топоніми: Козятин (англ. cosy "затишний", town "місто", від tun "загорожа", "поселення"), Фастів (fuss "метушливе, базарне"), Ворохта (vertex "вершина"), Делятин (dale "долина"), Гусятин (gush "сильний потік", на р. Збруч, bruk "струмінь"), Сатанів (sough "шелест, дзюрчання"), Корнин, Корнич, Коршів, Корсунь (corn "зерно"), Потуторів (potter "гончарні вироби"), Селятин (sale "продаж, торгівля"), Снятин (snake "змій"), Літин (lee "укриття"), Гайсин (hide "схованка"), Крилос (cry "кричати", lost "загиблий"), Гологори (hole "яма", gori "кровопролитний"), Стебник (stab "удар чимось гострим"), Жуків (joke "жарт, піддражнювати"), Жабокричі, Жабокруки (jabber "базікати", crook "брехун"), Канів (canvas "полотно"), Бершадь (bear "ведмідь", shot "стрілець"), Шполе (spoil "награбоване добро"), Ніжин (niggard "скупий"), Бучач, Бучачки, Буча (butcher "забійник худоби"), Хотин, Отинія, Отиня (hoe "мотика, сапа"), Путивиль, Путила (put "ставити, зводити дім", valley "долина"), Пирятин, Перечин (peer "намісник"), Смотрич (smout від smite "розбиватися"), Рось (rous "бурхливий"), Буг (bog "болото"), Трубіж (trouble "перешкода") та ін.

Можливо, саме міфогенетичний персонаж слов'ян Щек символізує германський складник предків: дв.-англ. secg "чоловік-воїн", а також пор.: дв.-англ. beorn "муж, герой" (пор. зі згаданим у сагах володарем Гардарікі-Русі Бйорном з Ладоги/Альдебйоргу) ~ слов. "парень", hreoh "жахливий" ~ слов. "гріх", maere "славний" ~ слов. "-мир" (компонент в іменах), гот. waila, дв.-ісл. vel, val, дв.-англ. wel, дв.-сакс., дв.-верх.-нім. wela, wola "добре, як слід" ~ слов. "вила/самовила" (добрий жіночий дух, демон), гот. warmjan "гріти" ~ слов. "верм'яний" (червона барва), дв.-англ. del "лісиста долина, лощина" ~ топоніми з формантом "-діл", дв.-ісл. huntari "частина області, краю" ~ слов. "хутір", дв.-англ. heleth, нім. Held, дв.-сканд. holthr "воїн, герой, здоровий, цілий" ~ Галич, дв.-ісл. roths, рунічне ruth "військо" ~ слов. "рать", дв.-ісл. leidan "корабельна округа" (2-3 десятки "третини", де в одну "третину" входило чотири обійстя і від "третини" виставлявся воїн) ~ слов. "лодія" (окрім того, лодіями завжди опікувалися селяни і захоплені варягами лодії теж неодмінно визнавалися часткою здобичі, належної селянам), дв.-англ. reysen "здійснювати військовий похід, набіг", дв.-верх.-нім. reison "готуватися, споряджатися", reisa "військова експедиція" ~ літопис. "руси отримали свій етнонім внаслідок походу" на Візантію в 860 (842) р., дв.-англ. levedi/hlefdize (>lady) "та, що місить хліб" > "господарка, пані" ~ Либідь (ми не приймаємо тлумачення О.М. Трубачова, за яким Либідь — "та, що либиться", "посміхається" як характерна ознака полян-брахікефалів), гот. hoha "плуг" ~ слов. "соха" (в той час як дв.-інд. sakha "вітка, гілка", литов. saka "вітка") тощо.

Існує навіть версія про те, що ці готи були саме готами-тервінгами ("деревлянами"; пор.: "костобоки" ~ санскр. kastha "дерево, палиця, кий" + bhagas "тримати"; латиськ. mezs "дерево" ~ "мазури"; лит. medynas "дерев'яний, лісовий, дикий" ~ с. Мединя (біля Галича); морд. "вирьнеже" — "лісовий захист" ~ м. Воронеж; ірл. ros "дерево" ~ "росомони" — "плем'я, підвладне готам" / "роси" — "грецький еквівалент етноніма руси"), харизматичні королі яких належали до роду Амалів (а його останні представники — деревлянський князь Мал, його донька Малуша, "ключниця", тобто фрейліна-заложниця, княгині Ольги та внук Святослав-Helgihrothr, син Малуші та князя Ігоря-Ingvar). "...З'ясувалась, — пише В. Алєксєєв, — не зовсім зрозуміла, але цікава й важлива деталь — древляни антропологічно відрізнялись від решти слов'ян, вони були крупнішими, масивнішими, обличчя у них були ширшими. А коли виміряли черепи сучасного населення України, з'ясувалося — це саме той краніологічний тип, який властивий і сучасним українцям. Отже, краніологія підказала — фізичними предками сучасних українців були древляни, вони зіграли вирішальну роль у формуванні антропологічних особливостей українського народу, в їхній культурі слід шукати джерела етногенезу й культурного розвитку українців".

Поряд з готами-тервінгами на території України мешкали — як складова частина черняхівської культури — остготи-грейтунги (Gruituggos "жителі (берегів) піщаної гальки"; гот. *greuta, дв.-ісл. grjot, нім. Grei, фр. greve "галька, гравій"; пор. можливе „народноетимологічне" пояснення власне тубільними слов'янами: тервінги — "деревляни" та грейтунги — "галичани"; пор. із близьким їм норв. grav, англ. grave, нім. Grab „могила" і епічним мотивом готів-охоронців священних могил), яких ще називають „берегові готи" і, можливо, саме їх нащадки називаються Баварським Географом Х ст. sittici, (пор.: дв.-ісл. sa, дв.-англ. sīde, англ., дат, норв. side, д-в-н. sīta, нім. Seite, шв. sida „сторона, берег"), поряд із маючими велику кількість укріплених городищ тубільцями — "стадичами", stadici (дв.-ісл. star, гот. stas, дв.-англ. stede, англ. stead, дв.-верх.-нім. stat, нім. Stadt, Statt, швед. Stad, д., нор. sted „місце, житло"), і саме Stadici Козьма Празький (Cosm. I, 5) називає батьківщину чеського князя Пржемисла, та "свірянами", Zuireani/Zerivani (від р. Свирь, лівої притоки верхнього Дністра, біля устя якого розташований Галич). Останніх Географ Баварський єдиних називає у своєму списку "королівством" (regnum) і зауважує, що "воно настільки (велике), що з нього походять всі слов'янські народи і ведуть, за їх словами, своє начало".

Від імені готів-грейтунгів — *Hreithgotar, Reithgothi А. Будилович та М. Брайчевський виводять етнонім "русь" (< гот. hreith — "слава"~ ірл. greithe "цінність, коштовність, грейд" + droth „військо, рать, натовп"). Якщо Ф.А. Браун критикує цю версію, то її, навпаки, поділяє Г. Ловм'янський: "... купцями, що посередничали між середнім Подніпров'ям (Руссю) і Естонією, були готи, котрих фінни вважали представниками Ruotsi. Більше того, якщо Русь у готський період лежала на північних окраїнах володінь готів, фінни могли називати всю готську державу за іменем найближчої їм області. Потім цю назву було перенесено на заморських купців готського і взагалі скандинавського походження і в кінцевиму результаті локалізовано у Швеції, коли торгівельні стосунки з подніпровською руссю перервалися. Зате в устах шведів першопочаткова назва Русі, ... зберегла відпочаткове значення території слов'ян ... Першопочаткова назва могла бути слов'янською, то слід рахуватися з тим, що в її поширенні на північ відіграли роль готи, а в південному напрямку, можливо, іранці ". Географ Баварський фіксує аж п'ять слов'янських етнонімів із формантом –rozi (Sebbirozi, Attorozi, Vuillerozi, Sabrozi, Chotirozi) та етнонім Ruzzi.

Вірогідніше, що ядром черняхівців були саме готи-грейтунги, тобто "побережні", від імені яких — *Hreithgotar, Reithgothi А. Будилович та М. Брайчевський виводять етнонім "русь" (< гот. hreith — "слава" ~ ірл. greithe "цінність, коштовність, грейд"), а О. Відеман — етнонім "кривичі". Також на чолі слов'янської держави в Моравії стояли германці з харизматичним вождем Само (Самуїлом). Можливо, що в цій ситуації готам вдалося здійснити й духовне "визволення" слов'ян від кельтської традиції, внаслідок чого вони стали усвідомлювати себе належними не до Кельтського світу (з яким генетично їх пов'язував і сам етнонім "венеди/венети": К.Т. Вітчак запропонував реконструкцію імені саме для цієї спільноти, зафіксованого у зв'язку з розселенням, за Г. Ловм'янським, лише на периферіях Давньої Європи: венети < *wenHtoi < і.-є. bhrghntoi "великі, високі", *bhregh- "високий; гора"; *bhereg- "світлий, блискучий" як спадок від давнішої (реліктової) індоєвропейської спільноти, з чим погоджується А. Брюкнер: "Це єдина первісна племінна назва (назва аріїв, можливо, стосується тільки індійців та іранців)"[Цит. за:]; пор. з кельт. богинею урожаю і достатку Бригітою, хеттською Паргою, авестійською Хара Березайті, етнонімами бріги/фріги/фракійці та бургунди і ряд європейських топонімів та гідронімів ~ синонімами є такий ряд: Arduinna "Висока; кельтська богиня, тотожна Бригіті і епонім Арденн", лат. arduus, іран. aredvi "висока").

Loading...

 
 

Цікаве