WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Дисонанси сонячного і місячного циклів - Реферат

Дисонанси сонячного і місячного циклів - Реферат

Реферат на тему:

Дисонанси сонячного і місячного циклів

Правило, яке визначає дату Пасхи для конкретно взятого року, дуже просте й очевидне. Усі проблеми, що привели до реформи календаря 1582 p., обумовлені намаганням "пов'язати навічно" два взаємно незалежних явища - повторення моменту весни і конкретної фази Місяця (повні)! Тобто, було вирішено не "дивитись на небо" і не визначати Пасху на підставі реальних спостережень, а використати певний, конкретно – 19-річний цикл, який нібито описує повторення тих же фаз Місяця відносно тої ж пори року!

Драматичність ситуації тут подвійна. По-перше, реальне астрономічне явище (весняне рівнодення) "прикріпили" до конкретної дати, до 21-го березня. Насправді ж, воно зміщувалося в бік лютого на одну добу за кожні 128 років. По-друге, річний цикл Сонця і місячний Місяця можна узгодити лише на відносно невеликому проміжку часу. Для цього, як знаємо, найпридатнішим виявився 19-річний (метонів) цикл:

19 років юліанського календаря = 6939,75 доби,

235 синодичних місяців = 6939,6886 доби.

Як бачимо, тривалість першого проміжка на 0,0614 доби більша за другий. І за 16,2866 циклу, тобто за 309,45 року набігає доба.

Тобто за кожні 310 років конкретна фаза Місяця зсувається на одну добу назад(від березня до лютого).

У григоріанському календарі ситуація протилежна. Середня тривалість року тут 365,2425 доби, а 19 х 365,2425 = 6939,6075 доби, що менше 235 синодичних місяців на 0,0812 доби. Отже, похибка в одну добу накопичується за 12,3153 циклу, тобто за 234 роки: за кожні 234 роки конкретна фаза Місяця зміщується вперед на одну добу, тобто від березня до квітня по датах григоріанського календаря (рис. 8).

Таблицю повней православної Пасхалії складено (напевне – виправлено, поновлено) на підставі спостережень "з 6233 літа від буття світу по 6251 літо", тобто з 725 по 743 р. н. є. Отже, до 2005 р. згадана вище похибка мала б становити вже 1263/312 ≈ 4,06 доби!

Маємо брати до уваги те, що реальна повня може настати в будь-яку пору доби, скажімо – 10 квітня о 2-й годині ночі, о 6-й чи 23-й (і це відображатиме оту дробову частку доби). Але в таблиці проставлено одне і те ж – 10.04. Є тут і ще дуже важлива обставина. Місяць рухається навколо Землі по еліптичній орбіті. І нерівномірність цього руху посилюється неоднаковим положенням "його" еліпса відносно Сонця. Виявляється це в тому, що реальний період його обертання навколо Землі від місяця до місяця і від року до року буває то меншим, то більшим, ніж 29,53 доби, і ця різниця сягає іноді 6 год. Внаслідок цього реальна повня може настати навіть на 12-13 год. швидше теоретично обчисленої або ж настільки запізнитися. Тому, конкретно у 1960-1978 pp. реальна повня настала на З доби швидше 4 рази, на 4 – 9 разів, на 5 діб – 6 разів. У 1979-1997 pp. це трапилося відповідно 4, 11 і 4 рази.

Сказане тут якраз і є наслідком отого дисонансу – відсутності гармонії двох процесів (руху Сонця і Місяця). Поглянемо, як цю проблему вирішено в єврейському календарі!

Отже, саме тому, що цей календар є місячно-сонячним (в якому початок календарного місяця був "наглухо прив'язаний" до появи Місяця на вечірньому небі), вихід міг бути лише один: "йти" строго в ритмі з Місяцем і не надто "прискіпливо" звертати увагу на зміну пір року (яку до того ж на терені Палестини "контролювати" не так вже й просто). Щоправда, для встановлення дати Пасхи необхідно було визначати, яка повня є весняною (тобто – котра з них настала тоді, коли тривалість дня ставала більшою за тривалість ночі). Для цього в теорії єврейського місячно-сонячного календаря введено поняття текуфи (рівнодення), зокрема весняної текуфи Т. І в цьому календарі засобом співставлення з видимим рухом Сонця на небі (змінами пір року) став 19-річний метонів цикл. Його певні усереднення за декілька циклів (за їх реальною тривалістю у "календарному вжитку") дали змогу оцінити середню тривалість сонячного року в 365,24682 доби. Тому, за кожні 231,5 року весняне рівнодення єврейського календаря – весняна текуфа Т – зміщується вперед на одну добу відносно дат календаря григоріанського.

В наш час весняна текуфа випадає на 26 березня н.ст.

Ця обставина і є головною причиною, що призводить до протистояння двох сонячних календарів – юліанського і григоріанського!

Збагнемо це, глянувши на ситуацію, що склалася перед 1582 р. (рис. 9,а). Астрономічне весняне рівнодення γ змістилося вже на 11 березня юліанського календаря, весняна текуфа Т єврейського календаря – 15 березня. Уявімо ситуацію, зображену на рисунку: повня випала на середу 17 березня. Зрозуміло – це повня весняна, тож увечері розпочинається єврейська Пасха. Але ж ця повня трапилася перед 21-м березня, яке "назавжди" начебто прийнято вважати датою весняного рівнодення!

І... християнську Пасху святкували після повні наступної. Після реформи 1582 р. ситуація стала якраз основою протистояння Східної і Західної Церков (рис. 9,б): весняне рівнодення у григоріанському календарі зайняло "належне" йому місце 21-го березня, але єврейське весняне рівнодення – 26-го березня. І якщо повня трапилася 22 березня, то вона, фактично є весняною. В неділю після неї Католицька Церква святкує Пасху. Однак ця повня перед весняною текуфою, для євреїв вона не весняна, вони беруть повню наступну, 21 квітня і тоді святкують свою Пасху. Православні ж кажуть: а ми в принципі не можемо святкувати Пасху перед єврейською, отже "ваш" календар – поганий, ми його не приймемо. І святкують Пасху в неділю після єврейської.

Існує твердження, нібито "введений папою календар... мав на меті підкорення латинському Риму усього православного Сходу". Однак, правди тут – ні на гріш. По-перше, календар – чи не найконсервативніший елемент культури. Тож "добиватися підкорення" було б незрівняно легше, використовуючи аргумент "ось і календар у нас такий же, як і ваш", але аж ніяк не "переходьте до нас, у нас календар кращий"...

По-друге, ці автори замовчують те, що негаразди з юліанським календарем і, зокрема, з пасхалією зауважили ще у Візантії десь на початку XI ст. Тоді і там звучали слова про недосконалість згаданого календаря, з'явилися навіть думки про повернення до призабутого місячно-сонячного календаря! Західна Церква обговорювала проблему реформи календаря на трьох соборах, отже, ця реформа – не "видумка якогось одного папи". І – чому це сучасні критики григоріанського календаря обходять мовчанкою згадані вище насмішки типу "вам вже давно треба постити, а ви все ще їсте м'ясо"?!

Реформа календаря була необхідною. І що б хто не говорив, григоріанський календар є "цілком задовільним компромісом між необхідною точністю і вкрай бажаною простотою" (Г.Мойєр, США).

Не можна, однак, не згадати, що упродовж останніх 150 років безперервно точилися розмови про ще одну реформу. При цьому мають на увазі не зміну типу календаря і не введення нового способу обчислення високосних років. Йдеться лише про перегрупування днів у році, щоб вирівняти довжину місяців, кварталів, півріч, ввести також порядок лічби днів при якому новий рік починався б в один і той же день (наприклад, у неділю).

У спеціальних комітетах спочатку при Лізі Націй, згодом Організації Об'єднаних Націй було розглянуто декілька сотень проектів. Усі вони мали один і той же "убивчий" недолік: в них дні тижня закріплюються за конкретними числами місяців. Тобто – один день у році мав би залишатись без назви (бо 365 = 7 52 + 1), у високосному ж році їх два. А це означає, що із запровадженням такого календаря неперервної зміни днів тижня при переході від одного року до іншого не було б! Цим якраз стурбовані представники багатьох релігій. Бо, скажімо, хоча магометани святкують п'ятницю іудаїсти – суботу, а християни – неділю, в усіх є певні цикли свят і постів, тісно пов'язаних з днями тижня, з їх неперервним обліком "на грані" двох років, при переході від одного року до наступного.

Тому-то в останні роки на рівні ООН проблему реформи календаря визнано неактуальною, і тому нових варіантів календаря взагалі не приймають до розгляду.

Література:

  1. Климишин І.А. Календар і хронологія. – Івано-Франківськ, Гостинець, 2002.

  2. Климишин І.А. Основи пасхалії. – Івано-Франківськ, Нова зоря, 2005.

  3. Климишин И.А. Календарь и хронология. – М., Наука, 1990.

  4. Селешников С.И. История календаря и хронология. – М., Наука, 1977.

  5. Wierzbowski T. Wademecum.– Lww, Warszawa. 1926.

Loading...

 
 

Цікаве