WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Гер-огли — володар Чамбулі мастон - Реферат

Гер-огли — володар Чамбулі мастон - Реферат

Реферат на тему:

Гер-огли —володар Чамбулі мастон

У один семантичний ряд з вищезгаданим народженим у померлої Настасі "золотосяючим дитям (або "золотосяючими близнюками)" Кощеєм та ведично-буддиським божеством Кшітігарбха ("Лоно землі") пов'язується нами тюркський міфо-епічний герой іранського походження Гер-огли ("син могили") чи Кер-оглу ("син сліпого"), народжений у могилі (пор. перший компонент імені з вищезгаданим іменем Керсаспа). Його батько конюх був осліплений ворогом і за це герой мстить.

Кер-огли — воїн, чарівник, співець, поет і музикант. Справжнє його ім'я — Равшан, належав він до племені теке (текінців) з Північного Хорасану. Він — представник династії ханів Мевру (Морі), його дід — Тулібай-сінчі (або Джігалі-бек чи Чагалібек), син хана Кавушті, був взятий у полон Оділ-ханом (у туркменській версії — османом Хункаром) та одружений на принцесі Бібі-Ойші. Їх син, який і є батьком Горгулі (Кер-оглу), називається теж Равшан (варіант: Адібек, Майтар) і свого часу був взятий у полон Шахдар-ханом, царем Зангара з країни кизилбашів (персів-шиїтів). Тут він зустрічається з текінською принцесою Бібі-Хілал. Змушений втікати від правителя, Равшан залишає свою вагітну дружину, яка перед пологами помирає. Її слуга пастух Рустам викопує їй могилу, де в неї народжується син. Немовля вигодовує кобилиця. Підрісши, Гер-огли під час гри побив сина знатного вельможі, через що йому загрожує кара від царя. Тут розкривається таємниця походження Горогли і хлопчику вдається втекти за допомогою Рустама до батька в Євмут на березі Хорасанського озера, де його вихователем стає дядько по матері купець Ахмед-бек (або Боз-оглан). З часом, після смерті брата останнього, Урай-хана, сина Одил-хана, народ обирає правителем саме Горогли, а не Ахмед-бека (Ахмед-сардара). Це породжує між ними ворожнечу. Даний переказ про Горогли повністю ідентичний переказові про дитинство засновника імперії Ахеменідів Кіра Великого в переказі Геродота (порівняймо ім'я Кір з першою частиною імені середньоазійського героя Кер-оглу).

Кер-оглу, або Гургулі (у іраномовних таджиків), стає засновником і царем країни ЧАМБУЛІ МАСТОН (тадж. "Чамбулі щаслива"; азерб. Ченлі-бел, Шамлі-біл, Шамбіл, Чандибіль, туркм. Чардагли-Чандибел, Чанглібель; узб. Чамбіль, що перекладається як "сосновий перевал"i), тобто Шамбхали (Шамбали). В османській версії його країна називається "ліс Саганлу", а столиця – "Керогли каласі"ii. У Грузії іменем Кер-огли названі стародавні фортеці, як от, наприклад, біля Коджорі неподалік від Тбілісі. М. Аджі (Аджієв) виправляє назву по-тюркськи як Шамбкала — "сяюча фортеця", яка "... була у горах Алтаю, де сім сніжних вершин і де зберігається божественний залізний хрест — світова ваджра"iii. Є. Парнов, проте, вважає, що назва країни належить до гімалайського культурного кола: "... Шамбала! Загадкова назва. А що, якщо це Чампала? Перевал Майтрейї, бо ла — перевал, а Чампою, королем улюбленим, називають у Гімалаях грядучого вчителя віри (якої — буддизму, індуїзму ? — О.Г.). Якщо це дійсно так, то Шамбала не більше ніж наочний символ віри. Це внутрішня країна, котру кожен може відкрити у собі на вершині восьмичленного шляху на шляху до досконалості..."iv. Ю. Захаров солідаризується з цим підходом, зауважуючи, що у тібетській традиції терміном Шампа позначають як бога Шіву, так і його священну гору Кайласуv.

У зв'язку з тлумаченням назви країни як "сосновий перевал" напрошується паралель з героєм узбецького дастану про Санубара ("Стрункого, як сосна"), сина царя Хуршіда ("Сонце"). Він подорожує у північну країну в пошуках царівни-пері Гуль і сюжет цей дуже схожий з давньо-індійським переказом про першого царя Місячної династії Пурураваса, сина Іли-персоніфікації жертви вогню та Будхи-"Мудрого", персоніфікації планети Меркурій (народжений богинею Тарою від асури Соми-"Місяця", який викрав її, чим спровокував війну між богами) та діву-апсару Урваші та західноєвропейським про Раймондіна (Енно Довгозубий) та Мелюзину (Мелізанду).

Тулібай-сінчі та Бібі-Ойші

?

Сома і Тара

Равшан (Майтар) і Бібі-Хілал

Хуршід

Будхі і Іла

Кер-огли і пері Ага-Юнус

Санубар і Гуль

Пуруравас і апсара Урваші

Покровителі Кер-оглу – 40 чілтанів (святих) чи еренів (шейхи дервішів), халіф Алі і пророк Хізр, які дарують йому богатирський обладунок, заговорюють зброю, наділяють розумінням 72-х мов та створюють для нього за одну ніч чарівне місто Чамбіл та коронують його вінцем "тодж" (начебто, від слова "тодж" походить етнонім "таджики" та назва Тоджик у тібетській традиції стосовно країни іраномовних народів; вважається, що етнонім "таджики" походить від назви кочового арабського племені "тай", що завоювало Таджикістан. У вірменських та пехлевійських документах воно називається "тачік", у мусульманський період постали форми "тазік" і "тазі", китайці називали арабів "даші" (< *d'ai', d'ziek, тобто tajjik), завжди конкретизуючи, що вони завоювали землі Боси (Персію). Проте саме іраномовне населення китайські джерела називали "доші", що в час імперії Тан звучало як ta zie, ta da, і застосовувалося задовго до арабських завоювань. Тобто етнонім "таджики" вже існував: від сакськ. ttaji "ріка" (пор.: саки-апасіаки "саки-водяні", саки-яксарти "саки (ріки) Яксарт) тощоvi). Місто Горогли недоступне для ворога, але загине лише від води (потопу; мотив затонулого міста)vii. Але одночасно з цим відмовляють у даруванні нащадків.

У туркменській версії сплячого Гер-огли спонукає до благочестивої діяльності голос святого Камбараviii, а в інших версіях — заповіт осліпленого ворогами батька. У поемі "Нуралі" про Гер-огли говориться, що він — "Хазрат-Алі цього часу", тобто маючи на увазі шиїтського праведного імама Алі, зятя засновника ісламуix, а пологи матері Гер-огли пояснюються появою духа Фатіми — дочки пророка Мухаммеда. Також, начебто, мати Гер-оглу була служанкою Алі, яка завагітніла від того, що її господар плюнув їй у рот, за що була прогнана Фатімою. Повернувшись у Чамбіль, вона там померла, а дитина народилася у могиліx.

Невірним, як на нас, тут є твердження про "мусульманізацію" епосу. Швидше за все епос про Гер-огли постав з натужного пошуку етносів Турану протистояння ідеології арабізму ісламу за "легітимним" для самого ісламу шляхом: матір Ізмаїла, родоначальника арабів, рабиню Агарь, після того як вона завагітніла від свого господаря Авраама (Ібрагіма), виганяє з дому Сара (пор. з теософською традицією, за якою євреї є удатною расою вихідців з Індії, котрі поселилися як колоністи-тороговці в шумерському Урі і Авраам є вдійсності означенням касти брахманів у цій діаспорі, а каста, що виникла внаслідок змішання аріїв з семітами, — араби, дв.-інд. harab "поганий, дурний, зіпсутий, невиправний"; від змішання з шумерами — сойоти-"туба" Урянхайського краю (Туви); від змішання з іберами — грузини (картвели): дв.-інд. bheriya "вовк"; з хамітами — єгиптяни: дв.-інд. mishra "змішаний, з'єднаний"; від змішання з дравідомовними еламітами — цигани: санскр. bogemi "йди геть від мене").

Також невірним є погляд про значно пізніше формування епосу про Кер-оглу, а саме, що Х. Корогли відносить лише до XVI ст., вважаючи: в епосі оспівується туркменський герой з анатолійської області Боли, вождь джалалідів, які боролися проти турків та іранців-шиїтів. Проте факт, що цей вождь називає себе лише "Роушан з роду керогли", а його соратники мають подвійні імена, друга частина яких тотожна тим, які мали й центральні фігури епосу, свідчить про претензію на відродження героїчного звитяжництва предків, спробу перетворення епоніму на етнонім, перенесення епічної героїки в історичну сучасність, а також легітимізацію моральних та правових нормативів. Аналогічно прізвисько "Герогли" присвоювалося й іншим героям (як от Салор-Огурджик алп, хан туркмен, які переселилися в Західний Вран та Ірак)xi.

Дружина Кер-оглу – мудра діва-пері Ага-Юнус з країни Куй-коф (Кавказ?), дочка царя пері Рахмата та цариці Карія, яку викрав з чарівного саду Ірам-бог за допомогою бало-дива Самандара. Іншими жонами витязя є пері Міскол, стамбульська принцеса Нігар-ханум (Ніяр, Нігяр; варіант: Хірамон-Далі, дочка Арслан-бая з країни Рум), індійська царівна Гулнор та дербентська красуня Моміна-ханум, дочка Араба-паші, яка народила йому сина Хасан-бека на прізвисько "син курда" (Курд-огли). Також у азербайджанській "Книзі мого діда Коркута" у Кер-оглу і пері народжується син з одним оком на тімені — Депе-Гьоз ("Тім'я-Око"). Надалі він перетворюється на чудовисько і приносить багато бід, фактично тотожний грецькому циклопу Поліфему і його вбиває богатир Бісат.

Будучи бездітним, середньоазіатський Гургулі викрадає юнаків Хасана, сина коваля (демурчі-огли) Темір (Холдор)-хана з країни Ваянган та Овеза (Аваза, Ейваза, Ховеза), сина раба-м'ясника (кассаб-огли) Булдурука з країни Хунхор (в деяких версіях виступає єгипетський принц Іса-Бала), котрий стає його співправителем та наступником. Таджицька версія додає ще й третього сина – сина мисливця (мерган) Шодмона. Сином Овеза від гурджистанської (тобто грузинської) принцеси Гул-Рух (Гул-кіз, Гул-Чехра, Гуліхірамон) були Нуралі і Міралі, а донькою – Гулінор, а сином Нуралі та царівни Маргумон – Джагангір (пер. "завойовник світу"), який в дитинстві був проковтнутий рибою, знайдений візиром і усиновлений ним, а після того як знайшов рідних — викрав принцесу Хірамон з країни Гул-Ерамон. Сином Хасана від ерзерумської красуні Даллі був Равшан, герой самостійного епосу, а внуком, за казахською версією, — Касим-хан. Останній здійснює похід до Чорного моря проти хана кизилбашів Жанаділя і взяв у облогу його столицю Арал із фортецею Такія. Після перемоги Касим-хан одружується на дочці хана, красуні Жаміле і після весільного бенкету гине від руки закоханого в неї калмицького витязя Маргау. Даний переказ надзвичайно близький з історичною оповіддю про короля гуннів Аттілу з роду Дуло, похід його на Рим та смерть одразу ж після весілля з красунею Ільдіко. Про сина Касим-хана розповідає узбецький дастан "Шірін і Шакар": у хана і його візиря народжуються сини, але через те, що під час пологів дружина візиря помирає, Шакара взяла на виховання ханша і викормила своїм молоком. Молодша жінка Касим-хана, коли хлопчики підросли, зненавиділа їх і оббрехала. Нещасним вдається втекти і, мандруючи, вони натрапляють на джрело води, котре охороняє дракон. Шакар убиває дракона, його чарівним рогом відкриває підземний палац і кохається з красунею-пері Гулгун. В той час Шірін втратив терпець, очікуючи біля джерела на побратима, і приєднався до мандруючих 40 прочан-каландарів. За намовою злого володаря Хосхону Карахана чарівниця підсипала Шакару і Гулгун зілля і викрадає дівчину та ріг дракона. Гулгун, тужачи за коханим, чує пісню прочанина Шіріна, в якій він оплакував втрату свого друга. Пері розповідає все каландарам і ті вбивають Карахана та визволяють із печери Шакара. Шірін став правителем царства замість Карахана, одружився на його дочці, а сорок прочан взяли собі за дружин 40 дівчат з її свити. Шакар знаходить у печері золоту скриню, де ув'язнені душі девів, убитих драконом. Оживлені деви споруджують чарівний палац і переносять у ньому Шакара на батьківщину.

Loading...

 
 

Цікаве