WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Шамбхала в європейській традиції - Реферат

Шамбхала в європейській традиції - Реферат

Агенти ворожого "англійсько-французького чину" (політично — якобити, прихильники короля Якова ІІ із династії шотландських Стюартів, вигнаного з Англії в 1688 р. і мешкаючого у Парижі під прихистком короля Людовіка XIV) намагаються розколоти цей, начебто, "блюдучий чистоту та єдність масонів та тамплієрів" орден. Як наслідок, підтримуючі з ними контакти вищезгадані великий магістр (і за чутками, сатаніст) герцог Філіп Уортон змушений втікати від своїх братів-масонів, а граф Чарльз Редкліфф, який нелегально прибув у Англію, був схоплений і страчений. Проте через їх послідовників виникають ренегатські ордени "Велика Шотландська ложа Суверенного ритуалу" (1774 р., Луї-Клод Сен-Мартен), "Шотландська директорія провінції Овернь", з якої виникає "Шотландський Виправлений обряд" (1776 р., його приймає саме "Строге Спостереження"), який, зрештою, в 1782 р. зливається із "Великим Сходом Франції" на умовах зовнішнього дотримання "виправленого шотландського обряду" (проте залишається Велика Французька Ложа з "франко-англійським ритуалом").

Після загальноєвропейських колізій наполеонівських війн та монархічних реставрацій ренегатський орден відновлюється знову як "Древній і Прийнятий Шотландський обряд" (Чарльстон, 1824 р.), однак на вищому рівні посвячення нова об'єднана ложа визначається як "Древній і Первісний Мемфісько-Міцраїмський обряд" (1785 р.), "витік інформаціії" про який дозволяється частково виконати групі Каліостро. За деякими даними, ще десь в XVI-XVII ст. в сицилійському Палермо на таємні меси збиралися якісь "рицарії Міцраїму", а в одній з дочірних лож, "Східному ордені франкмасонів Мемфісу" розповідається, що "міцраїмський ритуал" містеріальних шкіл стародавнього Єгипту був відомий якомусь Ормузу, якому приписується слава об'єднання іудейської течії єсеїв. В 46 р.н.е. начебто Ормуз був навернений до християнства святим Марком Євангелістом, який і реформував сам ритуал. Останній в 1150 р. був привезений шотландськими рицарями з Палестини в Едінбург, що й призвело до появи сучасного франкмасонстваlix.

Сприяв діяльності "ренегатських орденів" і сам розкол серед масонства Англії. Ще в 1725 р. Ложа Йорку проголошує про невизнання права Великої ложі Лондона (утвореної 24 червня 1717 р. внаслідок об'єднання чотирьох лож на чолі з великим майстром Ентоні Сойєром, і надалі щорічно обирається новий великий майстер) на першість і проголошує сама себе "Великою ложею Всієї Англії", оскільки вважає, що саме вона побудувала в VII ст. найдавніший, Йоркський собор, а першим великим магістром був король Нортумбрії Едвін. В 1767 р. секретаріат Великої ложі Йорку маніфестував, що "... наша ложа не визнає нічийого верховенства, ні перед ким не схиляється і володіє владою дарувати устави і грамоти на рівні з лондонською ложею, і з незапам'ятних часів володіє такими правами і традиціями, як лондонська ложа"lx. Тоді ж в 1725 р. заявила про самостійність Велика ложа Ірландії з центром в Дубліні і на чолі з графом Росським з древнього роду герцогів Тірконнельських. В 1737 р. було оголошено про скликання Великої ложі Шотландіїlxi. Місцем її знаходження за легендою називається скеля Хередом біля міста Кілвіннінг. Начебто, першим великим майстром її було обрано графа Оркні Вільяма Сен-Клера/Сінклера, рицаря Золотого Руна, який жив в середині XV ст., який в Росслін/Rosslyn спорудив у скелі спеціальну церкву начебто для зберігання знайдених тамплієрами в підвалі храму царя Ірода/Зоровавеля таємничих сувоїв і для збереження таємниці з обраних мулярів та каменярів сформував ложу посвячених "Двір Ремесел", а представники роду Сен-Клер були великими майстрами до кінця XVIII ст., а в часі Англійської революції лорд-протектор Кромвель особисто відвідав церкву в Росслін і взяв її під свою опіку, на відміну від решти зруйнованих "папістських" храмівlxii. Реорганізатором масонських лож Шотландії традиція вважає короля-пресвітеріанина Якова VI (англійський престол він зайняв під іменем Якова І), сина королеви Марії, прийнятого в ложу "Сконе і Перта", за наказом якого це здійснив головний хранитель ложі Вільям Шоу, який видав у 1598 р. спеціальні "Акти і приписи", а в 1600 р. проголосив себе Королівським майстром Ремесел, відібравши покровительство у роду Сен-Клер. Частина лож визнала реформу, але більшість не захотіла поривати з традицієюlxiii.

"Острівним" масонам протистояли в цій суперечці й "континентальні" масони, бо останні вказували на те, що слово "франкмасон" вказує на вольності (звільнення від певних податків та військової повинності), які надав у 1276 р. імператор Священної Римської імперії Генріх VII будівничим собору в Страсбурзі, де, начебто, і було засновано першу ложу (Bauhutte), за зразком якої виникли ложі у Відні, Келні та Цюриху, і начебто в 1459 р. стразьбурзькі масони об'єднали всі німецькі ложі в єдину федерацію, представники яких на зібранні Ратісбоні встановили єдині символи та обрядиlxiv.

Впротивагу германцям французькі масони вважають, що мова йде про вольності, які надав папа Лев ХІ своєю буллою бенедиктинському аббатству в Клюні (заборона єпископам здійснювати перевірки, заборона відлучати аббатство від церкви, незалежність від світських феодалів), куди в 910 р. аббат Бернон з мандрівною братією приніс рідкісні рукописи і вже в 915 р. будує за т.зв. "бенедиктинським планом" першу церкву в Клюні, а через п'ятдесят років — іншу, зовсім не схожі на звичний романський стиль. В процесі будівництва виховувалися майстри — мулярі та облицювальники. Пізніше саме вихованці аббатства (як ось Гійом де Вольпіано) та їхні наступники споруджували по всій Європі храми та аббатства (на які пішло більше каменю, ніж будь-коли було добуто в Стародавньому Єгипті!), які щонайперше належали тамплієрським командорствам і тепер відомі під назвою "готичних соборів" (зокрема, в Шартрі, Парижі, Бурже, Реймсі, Ам'єні, Тулузі, Стразбурзі, Суасоні та ін.)lxv.

"... Закладка собору була не менш урочистою подією в житті середньовічного міста, ніж освячення закінченого храму... Єпископ закладав перший камінь майбутньої будови, на місці будівництва здійснювалися урочисті богослужіння... День за днем ... здіймалася небачена досі, грандіозна, чудова споруда, що настільки вражала своєю величчю, розкішністю, блиском і красою, що порівняння із Соломоновим храм мимоволіиходило на гадку сучасникам, які бачили в міському соборі втілення небесного Ієрусалиму на землі...тут же, під навісом біля стіни собору, в спеціальному приміщенні (це і була "ложа" мулярів — та "особлива світлицяласти інструмент залізний"), йде безупиннаобробкаам'яних глиб. Обтесані квадри підіймаються наверх... Точність і чистота обтесування кам'яного квадра була заставою майбутнього художнього ефекту витонченої чіткості архітектурних ліній готичного собору. Будівництво розпочинали з хорової частини, в котрій можна було здійснювати богослужіння вже тоді, коли західна частина (! — О.Г.) храму ще перебуває на стадії побудови... Довкола будівництва собору формувалася будівельна ложа, котра у великих містах незабаром ставала могутньою організацією, що володіла власними правилами і розпорядками, підпорядкувалася головному майстру і слугувала справжньою школою для багатьох поколінь архітекторів, художників і скульпторів... (Паризька будівельна школа ХІІІ ст., — О.Г.) виникла зі сформованої довкола будівництва церкви Сен-Дені великої артілі майстрів de diversis nationius, запрошених Сугерієм з різних земель... Збори засобів на будівництво готичного храму походили за участі величезних мас народу. Недаремно папський легат в Парижі ХІІІ століття Одо де Шатору писав, що собор Паризької Богоматері побудований на грошібідних вдів (! — О.Г.)... Лінійка, циркуль і кронциркуль були незмінними речами середньовічного архітектора, а циркуль (compas, — О.Г.) ... виступав в якості його обов'язкової емблеми... Знання геометрії було особливо важливе... Середньовічним майстрам було властиво тримати в таємниці деякі прийоми свого мистецтва... традиції огорталися таїною..."lxvi.

Loading...

 
 

Цікаве