WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Шамбхала в європейській традиції - Реферат

Шамбхала в європейській традиції - Реферат

Насправді ж весь феномен "аріософських" (не плутати з "аріогнозисом") організацій в німецькому світі був інспірований (вірніше, "сатанинськи" первертований) могутньою конспіративною організацією "Мемфіс Міцраїм" ("Міцраїм" — іудейська назва Єгипту, "Міср" — арабська, що по-семітськи означає "стіна"), інші назви якої — "Орден Сета (Червоного Осла або Мідного Змія)", за Р. Геноном; "Червоного Тільця" або "іршуїзм", за Ф. де Олів'є та А. Сент-Івом; "Орден 72-х", "Зелений Дракон", за Жаном Робеном; орден "Квінта", "Місяця", "Адельфів", за Клодом Грасе д'Орсе та Жаном Парвулеско; "Нові Теурги", за Ж.К. Гюїсмансом.

Символом ложі "Мемфіс Міцраїм" є пелікан, який, за переданням, вириває зі своїх грудей м'ясо, щоб врятувати ним від голоду своїх пташенят), революційним відгалуженням світової масонерії, де, зрештою, й постав лозунг "Геть Розіп'ятого!".

Також „червоний" колір тут символізує в дійсності саме „мідь", проте „барвою ложі" "Мемфіс-Міцраїм" виступає саме блакитна, а стіни ложі фарбуються у блакитний або синій і білий кольори.

Як вважав Р. Генон та його прихильники, до ложі "Мемфіс Міцраїм", зокрема, належали славнозвісні окультисти Каліостро (Джузеппе Бальзамо, позашлюбний син португальця-алхіміка Мануеля Пінту, він же — великий магістр Мальтійського ордену св. Іоанна Ієрусалимського Еммануїл Пінто де Фонсека, 1741-1773xliv), брати Беддарід (батько яких — Гад Беддарід — начебто отримав посвящення від якогось іудея-каббаліста, приналежного до течії Франка) та деякі інші підозрілі персонажі, а також організації т.зв. "другої європейської окультної революції" (XVIII - ХІХ ст.), як-от:

Орден "Нові Теурги" ("...заснований в 1855 році. Він являє собою два табори, тісно пов'язані між собою. Один ставить перед собою завдання зруйнувати світ і царювати потім на його уламках, інший прагне лише насадити скрізь культ Сатани і поставити архіпастирями членів своєї організації. Їх штаб знаходиться в Америці. Колись на чолі організації стояв Лонгфелло, котрий називав себе великим служителем Нового Магічного Культу. Її відгалуження наявні у Франції, Італії, Німеччині, Росії, Австрії і навіть Туреччині"xlv), значну частину якого становили вихідці з дрібної буржуазії — актори (в традиційне масонство заборонено приймати артистів), митці, письменники та журналісти, а також жінки. В Росії відділення ордену під назвою "Corona Astralis" формували представники т.зв. покоління "Срібного віку" — поети О. Блок, В. Брюсов, А. Бєлий, Ю. Балтрушайтіс, М. Волошин, А. Петровський, критик С. Сізов, мистецтвознавець Т. Трапезніков, видавець С. Соколов, художники М. Чуйко, М. Сабашнікова, А. Тургенєва, а очолювала його відома теософка, перекладачка Новаліса та О. Уайльда А.Р. Мінцлова. "Нові Теурги" намагалися ствердити Слово-Образ в якості креативної сили, породженої дезінтеграцією традиційної художньої методології та загальноприйнятого дискурс і тоді, слідом за цим "новим мистецтвом/наукою/гнозисом", прийде "нова надприродна магія" ("нова теургія"), яка позбавлена традиційного безпорядку мертвих символів, некротичного залишку культури, що розпадається;

"Англійський Орден Розенкрейцерів" (засновник — Роберт Вонверт Ліддл); "Каббалістичне Товариство Розенкрейцерів" (засновники в 1888 р. — поет, маркіз Станіслав де Гуайята та Жозефін Пеладан), з котрого пізніше виокремилися "Ланцюг Міріам" (на чолі з Джуліано Креммерц, він же Чіро Формісаро) та "Католицький Орден Розенкейцерів, Храму та Граалю" (на чолі з "ассірійським царем Меродаком Пеладаном", а до нього приєдналися письменники Жоріс Карл Гюїсманс, Густав Майрінк, перекладач Франк Гартман);

"Древній містичний Орден Розенкрейцерів" (на чолі з Спенсером Люїсом виникає в американському штаті Флоріда);

"Орден Святого Мартина" (мартиністи; 1760 р.; заснований войовничим містиком-християнином Мартінесом Паскуале та популяризований його учнем Луї-Клодом де Сен-Мартеном та відомим містиком-"ренегатом" Папюсом; в 1923 р. був відновлений поляком Чеславом Чинським);

"Golden Dawn in the Outer", "Золота Зоря у Зовнішньому (Світі)" (або "The Hermetic students of G.D."; створена в 1888 р. єврейським каббалістом Самуїлом Ліддел МакГрегор Мазерсом.; до неї належали або мали стосунок окультисти, С. Метерс, В.В. Весткотт, А. Шпренгель, Діон Форчун, Е. Андерхілл, президент Королівської академії Д. Келлі, письменники А. Макен, О. Блеквуд, А. Бергсон, Булльвер-Літтон, Б. Стоукер, автор "Дракули", В.Б. Йїтс і його кохана Модд Гон, а Г. Майнрінк був ініційований до дочірного "Ланцюга Міріам")xlvi, ініціація в якій здійснюється за "Книгою Чорної Змії" у Храмі Ісіди-Урантії.

Із "Золотої Зорі" виокремилися пізніше: 1) сатанист Алістер Кроулі (1878-1947), який оприлюднив таємниці ордену "Золота Зоря" у пресі, зі своїми журналом "The Equinox" ("Рівноніччя") та організаціями "Орден Срібної Зорі" (Аrgentium strum; A.A.), "Аббатство Семи Променів" та "Орден Тамплієрів Сходу" (Ordo Templari Orienti, O.T.O. на чолі з Теодором Ройссом, Карлом Кельнером і Францем Гартманом; А. Кроулі очолив його британську секцію "Misteria Mystica Maxima", M.M.M.; з 1946 р. О.Т.О. очолив Кеннет Грант), "Орден Трапеції/Око Нут" (своєрідна таємна поліція Кроулі в його організаціях; не слід плутати з однойменною організацією), в якій пройшли ініціацію та благословення творець Церкви Сайєнтології Рон Хаббард (за допомогою американця Джека Парсона) та автор численних книг з магії Ахад (Шарль Стенфельд Джонс); 2) "Орден Ранкової Зорі" ("Stella Matutina"; 1903 р.; на чолі з У.Б. Йїтсом) та 3) "Незалежний та Очищений Орден R.R. et A.C." (О. Блеквуд, А.Е. Уайт, А. Макен), 4) "Братство Внутрішнього Світла" (Діон Форчун); 5) в 1999 р. було проголошено про Реформу Братства 1999 Ордену Розенкрейцерів А+О, оскільки його таємниці оприлюднив А. Кроулі, за якою таку реформу належиться робити через кожні 111 років, як це було, начебто, в 1666, 1777 і 1888 рр. Покладено обов'язки реформи, з розшифруванням належного німецькомовного манускрипту XVIII ст., було на діючого "імператора Ахатхоора" з Храму №7 в Парижі Жана-Паскаля Ружжі (Jean-Pascal Ruggiu) та "брата" ступеню LES Девіда Гріффіна і таємничого "Frater Lux et Tenebris", який є носієм надто таємної містико-алхмічної доктрини халдеїв. Внаслідок цього було переформатовано Алхімічне (Друге) і Герметичне (Третє) Коло Ордену Розенкрейцерів А+О і, таким чином, істинні ключі до системи єдності алхімії та магії виявляються невідомими профанам типу А. Кроулі ступеню "Мінор Адепті" (5=6), а їх охоронцями стають приналежні до ступеню "Адепти Ексепті" (7=4).

"Герметичне Братство Луксора" (Hermetic Brotherhood of Luxor, існувало в 1890-х - 1913 в Каліфорнії, а активні його діячі — Томас Генрі Бергойн чи Бургон, Макс Теон, Норман Астлі, Женев'єва Стеббіз-Астлі, Генрі і Белл Уагнер, Міні Хіггінз, Елюерт Бенджамін, більш відомий як К.К. Заїн, а також у молодості до європейського філіалу Братства належав Рене Генон), перетворене в "Братство Світла", а в 1932р. — в "Церкву Світла";

"Фонд Люцифера" (створений в 1920 р. Алісою Бейлі (1880-1949) після того як вона програла першість в керівництві теософським рухом Анні Бізант, початково називався "Тібетська ложа", а потім — "Фонд Люціс", "Lucis Trust").

Для надто стурбованих християнством протестантів було створено "Товариство дослідження Біблії" (1872 р. в Пенсильванії; пізніше — "Товариство Вартової Башти", "Свідки Єгови") конгрегаціоналістом пастором Чарльзом Тейзом Расселом, наступниками якого стали Джозеф Франклін Рутерфорд та Гомер Кнорр. Згідно з їхнім "вченням" "...Христос начебто не був Богом. Він лиш є Сином Божим, що не посідає повноти Божественності, оскільки її має Бог Єгова. Перед втіленням Христос був Михаїлом Архангелом, а після втілення — звичайною людиною... Ті, що будуть у лавах переможців, будуть поділені на дві категорії, а саме: а) на тих 144 тисячі вибранців із Свідків Єгови, які радітимуть і втішатимуться вічним життям десь у засвіті (у повітрі); б) на тих, які будуть спасенні, але залишаться на землі у т.зв. "земному раї" (виділення наше, — О.Г.) і матимуть щастя і задоволення"xlvii.

На ілюстраціях масонів для "внутрішнього використання" Христос зображується в одязі масона-новачка ("не одягнений і не роздягнений" — ліва нога взута в черевик, а права — боса і з закоченою до коліна штаниною), чим, начебто, символічно підкреслюється те, що християнство походить від масонства, що християнство — це лишень масовий "притвір" масонства, яке на певний час вийшло з під контролю. І навіть сам Ісус Христос — лишень "учень", "недомасон", не більше. Також розкривається істинна суть містерії християнського причастя, про що розповів колишній масон Мерідорф у журналі "Bauxite" (1879 р.) — це ритуал "випивання крові": з надрізу на великому пальці новачка кров крапає в чашу з вином, з котрої п'ють всі присутні. Осад залишається в особливій посудині до наступного посвячення, що, таким чином, змішує кров всіх попередніх масонів у своєрідний "ланцюг", і тому ланцюг є одним із символів масонства на його гербах.

Loading...

 
 

Цікаве