WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Шамбхала в європейській традиції - Реферат

Шамбхала в європейській традиції - Реферат

Цей образ Симурга-Грифона відроджений у багатстві своїх атрибутів іранськими суфіями — послідовниками Шіхаба ад-Діна Сухраварді (1155-1191; не слід плутати його зі значно пізнішими месопотамськими засновниками суфійської школи ас-сухравардійя), рух яких постав арійською ("аджам"-"не-араби; іранські етноси") відповіддю на арабізм ісламу. Симург стає символом створеного під опікою правителя сирійського міста Алеппо ал-Маліка аль-Захіра, сина Салах-ад-Діна, таємного братства ("іхван") представників різних релігійних традицій, стурбованих збереженням основ Премордіальної Традиції — "Охоронців Божественного Логоса (аль-Каліма)", заснований "прабатьком мудреців" Гермесом, який розділив братство на дві гілки "мудрості" (гнозису, маріфа) — "західну" та "східну". До "східної" він відносив героїв "Авести" — царів-мудреців Гайомарта, Ферідуна і Кай-Хусрау, а також Заратустру. Їх продовжувачами на грунті ісламу були суфії-проповідники містичного екстазу: ал-Бістамі (пом. 874 р.), ал-Халладж (пом. 922 р.) і ал-Харакані (пом. 1034 р.). "Західну", або "грецьку" гілку представляли Асклепій, Емпедокл, Піфагор, Платон та мусульманські містики Зу-н-Нун ал-Місрі (пом. 861 р.) і Сахл ал-Тустарі (пом. 896 р.).

Проявитися у повній силі "Орден Золотого Грифона" не може з причини тимчасової прихованості її "Імператора" (певним чином пов'язаного з церковною традицією апостола Андрея Первозванного), "Нового Зігфріда", "Хельгі Аватари", але заявляти про своє існування і здійснювати діяльність більш відкрито вже може в зв'язку з явленим світові знаменням — приходом "Кіра нового віку" Атаульфа Істрійського (20.4.1889 - 30.4.1945).

Також дочірними до "Ramses Pharao" (і вірніше, його ступенями/градусами)є:

1) ложа "Братство Венери (Фрейї) / Сірійської богині" (Варвари, Амалії) -"Товариство Вріль" - "Орден Восьмикутної Зорі" (A-Mor, Leliwa, Re-Che), що заснована на сексуально-тантричній концепції нівелювання аналогічної оккультної практики "Мемфіс Міцраїм", працюючи не на "раціональному" рівні, а через посередництво уяви за допомогою еротично забарвлених символів та ритуалів (знаходячи їх навіть збереженими у таємних братствах Малайзії, Полінезії та Японії, які використовують для цього "хентай"), апелюючи й до християнського "умілєнія" перед красою жіночого тіла та шлюбного союзу, створених Творцем. Ініційовано орден було Афродітою Пандемос (Іштар/Астарта), котра від Ареса народила Гармонію, котрій було подаровано чарівне намисто (пор. з аналогічною японською традицією про намисто Аматерасу). Саму містерію Ордену описав у „Фаусті" масон „стразбурського посвячення" Гете (1749-1834), де апофеозом виступає саме „гармонія", в основі якої лежить „відчудженість", а її символом — грот, в якому міститься самостійний світ („Там, в альтані, світ є цілий, / Гай і луки, гори й ріки... / Там глибини незглибині"). Іншими словами, пропонується, як це не парадокально, звільнитися від чуттєвої, фізичної природи, як це досягли герої Гете Фауст та Гелена в естетичній царині, позбувшись від її фатальної необхідності: „... Не лише Фауст знаходить спокій — Гелена звільняється від докорів сумління і почуття провини, а також від небезпеки з боку войовничого чоловіка... Метафізичний план твору твору диктує, що стан естетичної гармонії не може бути тривалим! ... повною мірою людина може вивищитися над фізичною природою („цариною необхідності") лише в наступному — „моральному стані" (тобто на рівні вчинку)..., це і є істинний стан свободи, ... та шлях до свободи ... лежить саме через красу... до моральності („практичного розуму"), від споглядання насолоди до діяльного прагнення, від царини необхідності до царини свободи... Шиллеровій самовтішеній естетичній гармонії споглядання Гете протиставляє неспокійну моральну гармонію прагнення: вона й була втілена в образі Евфоріона (сина Фауста і Гелени, - О.Г.): „Бій — нині оклик мій, / До перемоги стій!"... Загибель Евфоріона і зникнення Гелени пробуджують Фауста від „естетичного сну". Він відкриває для себе нову істину. Вона — не у споглядальній насолоді високою красою, а в діяльності...: „Я влади прагну, володінь / Діла — ось суть; а слава — тінь"... Засліплення має той важливий смисл, що тепер Фауст пориває зі світом анархічних спокус і життєвої емпірії, зі „свободою від" і зосереджується тільки на ... „свободі для", свободі як умови власної екзистенції — „волі як життя" („Freiheit wie das Leben")... У невтомній діяльності не окремий індивід, а лише рід у своїй сукупності (тобто в безкінечності) досягає стану повної свободи..."cxii;

2) орден "Червоний Дракон" (Dragon Rouge), діяльність якого спрямована на прояснення факту, що "... існують як темна, так і світла сторони буття, котрі не мають нічого спільного ні з добром, ні зі злом, ні з людськими поняттями моралі взагалі"cxiii. Ставиться за основу розвиток ("еволюція") суб'єктивного сприйняття Всесвіту аж до рівня т.зв. особистості "Mega Therion" (що невірно з грецької перекладається опонентами як "Великий Звір" і спрофанований не маючими нічого спільного з орденом "сатаністами"). Вважається, що екзотеричним варіантом ордену є церква курдів-єзидів (Yezidis) з їх ритуалами пошанування грішного через любов до людей Ангела-Павича (Мелекі Тауз), але вже прощеного Всевишнім;

3) орден Трапеції (інколи – „Орден Галльської Трапеції", "Джорджіно"), який одержимий ідеєю безсмертя і практикує обряди, пов'язані зі скульптурами, світлом, численням та людською кров'ю, через що серед обивателів вони користуються дурною славою "вампірів" (не слід плутати з однойменним "Орденом Трапеції" — службою безпеки в ложах А. Кроулі). Саме злам розумових бар'єрів, що існували у свідомості людей Середземномор'я протягом тисячоліття античної історії, Орден ініціював шляхом викопування, переміщення, розчленування мертвих тіл, тобто практикою пошанування святих у вигляді їх мощей, перетворюючи могилу у вівтар, зруйнував традиційну межу між світом живих і світом мертвих, зробив могили і мертві тіла місцем зустрічі світу земного і світу потойбічногоcxiv. На Орден також покладена місія нівелювання злочинних експериментів (т.зв. „проект Ліканія", "Т-вірус", "Еон Флакс") ордену „Мемфіс Міцраїм" над людиною та її особистістю. Серед безпосередніх адептів Ордену — Гонгора-і-Арготе, Лессінг, Людвіг Баварський, Гарсія Лорка, Жан-Батіст Бокасса, Мілен Готьє та ін. Надзвичайно багато членів ордену були інтербригадівцями і боролися на боці республіканців в Іспанії, у французьких макі, італійському та грецькому Рухові Опору, в латиноамериканських революційних організаціях, однак за певних умов боротьби з агентами впливу "Мемфіс Міцраїм" вони були й в загонах ультраправих ("червоні фашисти" Муссоліні, "ескадрони смерті" у Гватемалі та Гондурасі).

За легендою, начебто, ініціювала в європейській традиції сам орден народжена з крові фаллосу Урана (Сатурна) та піни Океану Афродіта Уранія, посвятивши в нього кіпрського володаря Пігмаліона та його дружину Галатею, а головні храми Ордену — у місті Пафос на острові Кріт та на острові Кіфера.

За "внутрішніми" письмовими джерелами існує версія, що "Орден Галльської Трапеції" представляє собою т.зв. "Анархів" — повсталих членів ордену "Мемфіс Міцраїм" (у термінології ордену Трапеції "Мемфіс Міцраїм" виступає як "Камарілла", який утворюють сім з 13 "кланів" т.зв. "Червоного Роду" і був реформований у кінці Середедньовіччя; для непосвячених пропонуються казочки про дані клани як "бруха/сови", "гангрели/бродяги", "тореадори/естети", "вентру/володарі долі", "носферату/емпати", "тремери/чародії", "малкавіани/оракули" і "кайтіффи/недопосвячені"), який складався проти наявних у цьому ордені тиранії і людиноненависництва, проти тенденції "Старійших Ієрархів" видавати як "жертовних агнців" молодших за ієрархією на розправу профанам (з метою відволікти увагу та знімати напруженість у суспільстві), інколи завуальовано подаючи це як виконання жертовного ритуалу відправлення "посланця/прохача" до світу богів. Відповідно, "Анархи/Орден Трапеції" розглядаються вірними заповітам свого першозасновника Каїна, якого Ліліт посвятила у "Містерію Крові" і разом з ним прийняла в Орден ще Трьох Великих членів, які, проте, вже свавильно навернули ще членів, з яких 13 перетворилися у кровожерливих вбивць та тиранів і стали відомі як "Антеділувіани". Обурений Каїн, який вважав за неможливе ображати створений Богом світ існуванням сповідників містерії, призупинив дію т.зв. "Шести Традицій Каїна", якими регулював ситуацію в Ордені (прихованість, володіння, потомство, відповідальність, гостинність, страта посвяченого), чим заборонив "створення потомства" і спільно зі своїми "означеними" дітьми і внуками ("метузела") відокремився у першоствореному місті, де посвячені і непосвячені у "Містерію Крові" мирно співіснували. Проте чародійство одного з нащадків Каїна призвело до катаклізму і захоплення влади в ордені дітьми Антеділувіан, які отримали дари та прокляття своїх батьків і віру в те, що в грядучому наступить апокаліптична Гієна, коли першостворені Антеділувіани повстануть із безодні і "пожеруть" як звичайне людство, так і молодших адептів "Камарілли" ("Мемфіс-Міцраїму"). Відповідно "Камарілла" поширює про "Орден Трапеції" брехливі плітки як про секту "Саббат" (як два клани "лазомбре/lasombre/маніпуляторів" та "цімісце/tzimisce/чародіїв-інтелектуалів"), що, начебто, проповідує "відкрите володарювання вампірів над людством". Насправді ж "Саббат" (начебто, члени клану "лазомбре" вміють викликати "живу темряву", надавати їй форму і володарювати нею, ототожнюють їх з іудаїстами, які поклоняються традиції творення големів; "нейтрали"-"асаміти/найманці, переважно в країнах ісламу", "клан Сета/Змія", "джованні/некроманти-фінансисти", "равнос/цигани", "інкону/відлюдники, переважно переховуються у монастирях та ашрамах") та "лінії крові", як от "ахрімани/гінократи-шамани", "баалі/дияволопоклонники-ваалісти", "кроваві брати/солдати", "дочки какофонії/півун'ї", "гаргульї/воїни", "каесід/вчені", "нагараджа/канібали", "самеді/зомбі" та ін.) штучно створені самими послідовниками "Камарілли/Мемфіс Міцраїм" для дескридитації "Ордену Трапеції" та маніпуляції тими членами, якими заволодіває сумнів і наявне прагнення до індивідуальності та людської гідності.

Loading...

 
 

Цікаве