WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Шамбхала в європейській традиції - Реферат

Шамбхала в європейській традиції - Реферат

В 1731 р. великий магістр Великої ложі Лондона лорд Ловелл назначає капітана Джона Філіпса провінційним великим магістром для всієї Росії, яку в 1740 р. очолює Джеймс Кейт і починає приймати російських підданих. З Саксонії в Польщу прибувають емісари і засновують у 1730 р. відділення дрезденської ложі "Трьох білих орлів", куди входять Мнішеки, Потоцькі, Огіньські, Вієльгорські.

У Швеції під егідою монарха зароджується регіональний т.зв. "шведський обряд" Іоханна Вільгельма Ціннендорфа (1731-1782; його ще називають "ціннендорфським обрядом"), суть якого полягала лише у суворому слідуванні ложі-матері (якою була Велика ложа Лондона) іншими ложами і ретельне підпорядкування лож-філіалів „ініційованим" їх ложам.

Барон Карл Готліб (Готфельд) фон Гунд (Хунд) і Альтен-Гроткау (1722-1776) стверджував, що в Парижі в 1743 р. був прийнятий у масони з девізом підпорядкування "Невідомому старшому" т.зв. "Рицарем червоного пера" в присутності лордів-якобітів Кілмарнока і Кліффорда та перебуває на прямому зв'язку з "невідомими особами" — вцілілими тамплієрами та тевтонськими рицарями. Під патронатом прусського короля фон Гунд впроваджує в 1758 р. об'єднаний контрольний орган — Строге Спостереження (Послух, Чин) Тамплієрів на чолі з "Невідомими Старійшинами" та з виконавцем помсти за тамплієрів — Рицарем (зі Сходу) Кадошу ("Священного, Відокремленого"lxxiii). Крім того, масоном стає берлінський письменник Мойсей Мендельсон (1729-1786), який користувався патронатом все того ж Фрідріха ІІ і за проханнями якого король розпочав в 1750 р. лібералізацію у ставленні до євреїв (це ж почав здійснювати з 1781 р. австрійський король-романтик "європейської єдності" Йосиф ІІ). В 1760-1763 рр. "Консиліум Імператорів Сходу і Заходу" укладає Конституцію і т.зв. "Статут Бордо", де офіційно проголошується "Древній і Прийнятий Шотландський Обряд" з 33-ма ступенями посвяти.

В Росії, відповідно, в 1765 р. постає ложа послідовників цієї доктрини — "Капітул суворого чину" (з ложами-філіалами: "Гора", "Латони", "Немезіди" — у Петербурзі, "Гарпократа" — у Москві, "Ізіди" – у Ревелі, "Аполлона" — у Ризі). Під вплив доктрини "строгого чину" фон Гунда попадає і Велика ложа Росії, де був провінціальним великим магістром І.П. Єлагін, що виникла як ложа "шведського обряду". Зрештою, з подачі емісара з Німеччини Шварца створюється в межах Великої ложі Росії "сієнтифічна ложа "Гармонія", куди входить обмежене коло посвячених (І. Єлагін, М. Новіков, князь Трубецькой, поет Херасков, історик Татіщев, майбутній ректор Московського університету Тургенєв), яку в 1782 р. бере під своє покровительство великий магістр ордену "Строгого чину" принц Фердинанд Брауншвейгський і оголошує Росію 8-ю провінцією Строгого Спостереження. Стурбована цим фактом. А також прийняттям у масони спадкоємця престолу майбутнього імператора Павла І імператриця Катерина ІІ в 1792 р. указом розганяє масонство в Росії (ложа визначається у звинуваченні проти М. Новікова як "орден Золоторозового хреста"). В 1802 р. виникає в Петербурзі "англо-французька" ложа "Сполучені друзі" (з гаслом "Soleil, Science, Sagesse" — "Сонце, Наука, Мудрість"), де великим магістром став консул Росії в Парижі Жеребцов. У ложу увійшли брат імператора Константин Павлович, герцог Вюртемберзький, графи Костка-Потоцький, Остерман-Толстой, Наришкін, Балашов і Бенкендорф, мемуарист Вігель, майбутні письменники Грибоєдов і Чаадаєв, майбутні декабристи Пестель, Муравйов-Апостол, Долгоруков та ін.. В Росію був запрошений масоном М. Сперанським відомий масон угорець Ігнац Ауреліус Фесслер (1756-1839), засновник ритуалу, котрий носить його ім'я. В 1803 р. в Петербурзі сенатор Голеніщев-Кутузов утворює ложу "шведського обряду" "Нептун", куди приймають самого імператора Олександра І, а згодом відкривають ложі "шведського обряду "Олександра доброчинства до коронованого Пелікана" і "Єлизавета до доброчинства" (на честь імператриці). Прихильники ж "строгого чину" об'єдналися в ложі "До мертвої голови" та "Палестина" і видавали журнали "Сіонських вісник", "Друг юношества". Зрешто. В 1810 р. всю цю розгалужену мережу лож в Росії очолила "Велика директоральна ложа Володимира до порядку". Після наполеонівських війн в Росії виникають ложі "англо-французького" гатунку петербурзькі "Три Доброчинства" (1816 р.; великий майстер — князь П.П. Лопухін), "Обраного Михайла" (1815 р.; формально входила в "Велику ложу Астреї"; "внутрішня ложа" її — декабристський "Союз Благоденствія"; єдина проводила свої засідання російською мовою, сама ложа посвячена пам'яті першого царя з династії Романових, обраного народом на престол), київська "Сполучені слов'яни", кишенівська "Овідій-2" (№25; теж формально входила в "Велику ложу Астреї", до неї належав і поет О. Пушкін, а великим магістром був генерал-майор П.С. Пущінlxxiv), куди входять з ступенями "шотландського" масонства майбутні декабристи Пестель, Волконський, Трубецькой, Муравйов-Арпостол, Бестужев, Кюхельбекер та ін. Після війни 1812 р. набирає популярності "англо-французький чин" та діяльність емісарів їх європейського об'єднання "Карбонада". Наприклад, в лютому 1816 р. барон Дибич писав своєму братові, начальнику російського Генерального Штабу, що велика кількість російських офіцерів і чиновників засвоїли у Франції вчення масонів, за яким "... прийде час, коли не буде ніякої власності, крім винагородження за працю", і коли "народ не буде мати потребу у володарі"lxxv. Один із сучасників також констатував: "Знатні люди у нас рідко були масонами; принаймні, жодна з них не відвідувала масонських лож, зазвичай наповнених людьми середнього стану, офіцерами, цивільними чиновниками, художниками, дуже рідко купцями, а більше всіх літераторами"lxxvi. Серед паперів в кабінеті імператора Олександра І після його смерті була знайдено документ французькою мовою з основними тезами франкмасонської ідеології (написана рукою княгині Лович, дружини великого князя Константина Павловича, брата імператора). В ній недвозначно стверджується, що з причини, що Бог дарував людям природну свободу і ніхто не може обмежувати її, не ганьблячи цим Творця і його творінь, отже, необхідно скидати як справжніх тиранів та узурпаторів божественної влади тих володарів та священників, які притісняють свободу людей. Для виконання цього благородного завдання можуть залучатися язичники, магометани, протестанти, католики, деїсти і навіть атеїсти. Бо різноманітні вірування є лишень забобонні винаходи тих, хто хотів вкрасти свободу у людини і владу у Бога. Тому ті, хто вступає в ряди "вільних мулярів", стають байдужими до своєї віри, що сприяє встановленню міцного миру і досконалих законів. "... А через те, що це таємниця найвищого градусу, вона повинна зберігатися винятково у п'ятій ложі, що складається з Архітекторів, покликаних керувати спорудженням Храму Соломона. Решті ж буде сказано тільки, що в нашому товаристві рекомендуються особливо взаємодопомога і милосердя у всіх необхідних випадках життя" lxxvii.

Тому сам масон імператор Олександр І під тиском архімандрита Фотія та великого магістра Великої ложі Астреї сенатора Кушелева в 1822 р. указом розформовує масонство в Росії. Але воно не зникає, але до нього вже не входять члени імператорської родини (щоправда, великий князь Микола Михайлович, двоюрідний брат імператора Олександра ІІІ разом з письменником І. Тургенєвим входив у закордонну французьку ложу "Біксіо"; окрім того, діяли різноманітні окультні ложі як "філалетів" та "мартиністів" для вищої знаті та аристократії, так і "люциферіанські" та "розенкрейцерські" для інтелігенції та чиновництва, які, проте, масонськими в повноправному розумінні не були). Зокрема, петербурзькими масонами керував граф С.С. Ланской, який до 1862 р. був міністром внутрішніх справ, а московськими — С.П. Фонвізін. Одразу ж після заборони масонських лож в 1822 р. майбутні декабристи, бажаючи продовжувати таємні контакти з революціонерами-масонами Європи, відряджають свого емісара, відставного ротмістра П. Я. Чаадаєва. Проте наступні його контакти з "англо-французькими" масонськими колами Англії, Франції, Італії, Швейцарії та Австрії виявляють розбіжність з його власними поглядами, він відмовляється від місії відроджувача масонства в Росії, входить в контакт з російським посланником у Берні князем Ф.А. Щербатовим і здає в 1826 р. після повернення в Росію в Бресті всі контакти та масонські ініціальні дипломи великому князеві Константину Павловичу, брату імператора Миколи Іlxxviii. Пояснюючи свою "зраду", П. Чаадаєв говорив: "... Що б ми (масони, — О.Г.) не робили, яку б незацікавленість не прагнули вкласти в свої почуття і вчинки, керує нами завжди одна тільки ця вигода, більш або менш правильно зрозуміла, близька або віддалена. Яке б не було полум'яне наше прагнення діяти для загального блага, це уявне абстрактне благо є тільки те, що ми прагнемо для самих себе; в бажане нами для інших ми завжди підставляємо щось своє"lxxix.

Loading...

 
 

Цікаве