WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Шамбхала у ведично-буддійській традиції - Реферат

Шамбхала у ведично-буддійській традиції - Реферат

Також володар ШамбалиРігден-джампо (Rigs-ldan Drag-po Khor-lo-can "Суворий Куліка, володіючий колесом") зображався тримаючим лотос, на якому лежать книга "Праджняпараміта-сутра" (засновник махайяни Нараяна видобув її із царства підземних нагів) і меч – символи Володаря Знання бодхісатви Манджушріviii ("Красиве сяйво", він же – Манджугоша – "Красивий голос", Манджунатха — "Красивий спаситель", Вагішвара – "господь мови", Кумарабхута — "колишній принц"). В Тібеті живим втіленнням Манджушрі вважається засновник школи гелукпа Цзонкаба (ХV ст.), а бонці, як вище зазначалося, пояснювали ним свого верховного бога мудрості Бумкхрі. У тібетців втілення Манджушрі – бикоголовий Ямантака "Вбиваючий смерть", а в алтайській міфології — богатир Мангдишіре, створений зі сплаву чавуна і срібла небесним Ульгенем для боротьби зі зрадником Ерліком.

Як зазначають Р. Гайне–Гельдерн та Г. Екхольт, "... у ранньому мистецтві Індії рослина лотоса часто використовується для зображення ландшафту, що оживляється людськими фігурами. Ту ж саму рису ми спостерігаємо і в Америці, в Чічен – Іце. Як слід очікувати, ... фігури різняться расовим типом і за одягом, але мотив за суттю той же. Це сходження особливо вражаюче у випадку, коли людські фігури, зображені у відкинутій позі, тримаються за горизонтальний відросток стебла лотоса"ix.

Крім того, у мистецтві Індії цей горизонтальний відросток часто виходить з пащі макара, вище нами згаданого морського чудиська з тулубом риби (у Європі так зображався зодіакальний Козерог) і носом, нагадуючим хобот слона, то в Чечен-Іці ми бачимо по обидва боки лотоса схожі стилізовані фігурки риб. Відкинута поза божества Чак-Мооля, як зазначає Г.Екхольм, та інші зображення напівлежачих фігур, не мають прототипів у культурі Мезоамерики, а, на його думку, пов'язуються з Азією, особливо з напівлежачими фігурами божеств у ранній буддійській іконографіїx.

Щоправда, ці мезоамериканські паралелі відносяться до Х – ХІІ ст. н.е. Вважається, що на західному кордоні території майя (у мексиканських штатах Ч'япас, Табаско і Кампече) існував таємничий "комплекс А", що виник внаслідок впливів з Азії та здійснював, у свою чергу, вплив на мистецтво та архітектуру близько розташованих до нього міст Паленке і П'єдрас-Неграс, а згодом – Чечен-Іци і Тулиxi.

З напівлежачою скульптурою Чак-Мооля напрошується паралель з однією з найбільших скульптурних зображень Маха Вішну в храмі Вішну Падманабхасвамі індійському місті Пурі (штат Орісса), що на березі Індійського океану. За переказами, цей храм почав споруджуватися у перший день Калі-юги (28.12. 3101 р. до н.е.). Щоденно довкола цього храму здійснюється ритуальний обхід, під час якого несуть зображення героїв "Рамаяни" — Сіти, Рами, Ханумана, Крішни та Нарасімхи.

Царство Шамбхала Сучандри розташовується північніше ріки Сіта (санскр. sita "борозна"; з борозни народилася красуня Сіта, майбутня жона Рами та причина війни Рами з володарем Ланки та ракшасів Раваною).

За традицією, що йде від шведського географа С.А. Гедіна, автора книг "В серці Азії" (рос. перекл. – 1899) та "Тарим – Лобнор – Тібет" (рос. перекл. – 1907), ріка ця ототожнюється з рікою Тарім (співставлення санскр. sita "борозда" та тюрк., монг. "таря" — "пашня, землеробство" в сенсі "ріка-кормилиця"xii; кит. Талімухе, у Птолемея — Ойхард) у Таримській впадині між горами Тянь-Шаню і Куньлуня або біля міста Тарим у районі озера Лобнор (Східний Туркестан, Уйгурістан, Синцзян). Вважається, що Сіта – це індоєвропейський еквівалент (рос. "сито" – "заросле очеретом і залите водою місце", від "сіт" – "осока – трепета", "сіта" – "очерет"; укр. "ситник", польск., чеськ. sit "очерет", литов. saitas, латв. saite "суха жила") тюркського Тарім (тюр. tarau "суха жила" (що розходиться, як жила на тілі), "розгалуження ріки і устя", "дельта", від tar- "розходитися", "розсіюватися", "поширюватися", каракалп. tarmak "рукав", "притока", "гілка", монгол. tarah "розходитися, розсіюватися", евенк. tara "розходитися", а в давн.-тюрк. tarim "берег ріки; річка, що розбивається на рукави, утворюючи безліч приток, висихає у пустелі або впадає в озеро"xiii;"). Саме у басейні Таріму, зауважує Л. Гумільов, мешкав могутній індоєвропейський народ Турфану, Карашару та Кучі, який сусідніми тібетцями був названий "тохарами" (tha gar) — "біла голова", та сповідував ортодоксальний буддизм (хінаяну)xiv. Китайці називали цю землю Сіюй – "Західна межа". Елліни називали її "Серіка" ("Шовкова").

Самі ж монголи у своїх переказах розташовують Шамбалу на північ від "Центру Землі" – гори Сумбур-Ула (Меру?), тобто десь у Сибіру (< Сумбур)xv.

Столиця Шамбхали – місто Калапа (санскр. "складена з частин") чи Капата (киргиз. kala "селище, місто", узбек. kala "російське місто", туркм., азерб. gala "фортеця, місто", тадж. kala "фортеця, укріплене поселення на пагорбі", "місто", груз., вірм., абхаз. kalak "місто", осетин. galvan, galavan "фортечний мур", "замок", "палац", кабард. "кьалэжь" —"стара фортеця", "городище", "курган, пагорб", татар. kale, марійськ. ola, чуваш. "гыла" – "місто", крим.-татар. kale, хінді kala, іран. kalot "фортеця", "башта", етрус. cala "поселення" тощо).

У саду Калапи цар Сучандра побудував палац – тривимірну "мандалу" (тіб. kilkor) Калачакри ("колесо часу"; тібет. dus 'khor) – ототожнення макрокосмосу з мікрокосмосом, Всесвіту з людиною: все, що здійснюється у всесвіті, впливає на людину, тому, змінюючи себе (психічно і фізіологічно), людина змінює світ.

Сама ж мандала — це своєрідна і магічна діаграма, що використовується на практиці споглядання, і розташований у вигляді ієрархічної піраміди пантеон "богів"-їдамів (своєрідні істоти трансцендентного світу, "світу невидимого", представники світу Ідей, що, по суті, є видом однієї з ієрархій ангелів як останніх розуміє іудаїзм, християнство, іслам), і просто блюдо для збирання жертвопринесень, що використовується у храмових службах.

Геометрична схема, що міститься в основі мандали, — коло, вписане у квадрат, котрий, у свою чергу, теж вписаний у коло. Це – архетипна форма освоєння простору людини, побудови універсальної моделі Всесвіту. Саме тому так близькі один одному храмові комплекси буддизму, християнства, ісламу, а також інших релігій, що в основу храмового будівництва будь-якої з них покладена одн і та ж ідея: храм – житло Бога, і тому він повинен виглядати як зменшена модель Всесвіту, котрий є творіння (або "еманація") цього Бога. У буддизмі, поряд із храмами, функцію вертикальної моделі Всесвіту виконує "ступа", в той час як мандала, звичайно написана у вигляді ікони, вважається горизонтальною моделлю Всесвіту, хоча її можна зобразити і скульптурно. Людина, здійснююча медитацію, думкою розташовує себе в центр мандали і в міру проходження різних стадій медитації наближує через народження Духа Пробудження Серця (БодхіЧітта) себе до злиття з божеством (їдамом), котре виступає як об'єкт медитації, для того , щоб внести більше гармонії у наш хаотичний світ, відновити рівновагу тонких елементів тіла, звільнитися від ментальних хвилювань та досягти Просвітлення і допомагати всім істотам, а через це – до досягнення Стану Будд — злиття з космічним Абсолютомxvi. "... Мандала — це не тільки диск (дкіл-кхор, по-тібетськи), але й будь-яка ікона з центральним образом, місяцем і сонцем. Це і бронзова статуетка чойчжина на солярному колі, і чортень, котрий у плані — суть мандала, і навіть цілий архітектурний комплекс"xvii.

У монгольській мові слово "мандала" буквально означає "для жертвопринесень", а у переносному значенні — "місце (як правило, пагорб, вершина, гора), де приносять жертви духам —Богам", але також "відродження, світанок"... "xviii."... Мандала у ламаїзмі — одна з багаточисельних можливих форм підношення (або жертви). Ритуал такого підношення обріс масою метафізичних деталей і на їх грунт — суто релігійних обмежень. Наприклад теоретично мандала можуть бути піднесені тільки "трьом скарбам", тобто Будді, вченню, общині, з котрих логічним адресатом є Будда. Згідно сутр, навіть лами-втіленці (тобто лами в істинному розумінні цього слова) не мають права отримати мандала, бо вони є лише членами общини. У тантричному буддизмі всі лами гідні піднесення їм мандала, бо кожен включає у себе повну тріаду слова, думки і мови. Сенс жертвопринесення мандала виражено у фразі "Дім дарується Будді", що підтверджує вищезгадане трактування мандала як обителі божества"xix.

Але слід погодитися, що "... Мандала — це не схема і не план космосу, як іноді вважається, мандала — це правило його створення, правило відтворення дій творців"xx. Мандала — "... це діаграма на подобу "квадратури кола", в центр котрого посередництвом магічного ритуалу закликається божество, виконуюче бажання медитуючого"xxi.

Loading...

 
 

Цікаве