WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Географічна локалізація Шамбхали: Іран – Олмо чи селевкідська Сірія? - Реферат

Географічна локалізація Шамбхали: Іран – Олмо чи селевкідська Сірія? - Реферат

Власне поширення в Західній Європі часів античності мітраїзму та інших культів пов'язує Ф. Кюмон з переселенцями із Сірії: "... Як раніше фінікійці та карфагеняни, сірійці заселили тоді своїми колоніями всі середземноморські порти. В епоху еллінізму вони у значній кількості влаштувалися у торгових центрах Греції, зокрема, на Делосі. Частина цих торговців ринула тепер в Рим, в Путеоли і Остію... Їх можна було виявити в Італії, в Равенні, у Аквілеї, в Тергесті, в Салонах, у Далмації і навіть у Мелазі в Іспанії. Торговий інтерес заманював їх навіть глибоко у внутрішні райони... Дунайською низиною вони пробралися навіть до Сірмію у Паннонії. Особливо густо ці вихідці зі Сходу заселяли Галлію (у семітській традиції — Tsarphatah, "Франція"xiv, — О.Г.); через Жіронду вони перебралися в Бордо і піднялися вверх по Роні до Ліону. Освоївшись на берегах цієї ріки, вони заполонили звідти весь центр провінції, і особливо масово прибували у велику північну столицю — Трір... При Меровінгах вони ще говорили на своєму семітському наріччі в Орлеані. Тільки коли сарацини повністю зруйнували навігацію у Середземному морі, це зупинило їх наплив..."xv. Зокрема в кельтський світ було принесено культ богині Іштар, символ якої було колесо з восьмома спицями (або восьмикінцева зірка). На Заході вона стала відома як богиня весни Остара (від імені її походить англійська народна назва пасхи Eostar).

Також на Заході "сірійська духовність" стала "притчею во язицех":

... Но ведь давно уж Оронт сирийский стал Тибра притоком,

Внес свой обычай, язык, самбуку с косыми струнами,

Флейтщиц своих, тимпаны туземные, разных девченок:

Велено им возле цирка стоять. — Идите, кто любит

Этих развратных баб в их пёстрых варварских лентах.

(Ювенал, "Сатира", ІІІ, 62-66;

пер. Ф.А. Петровського)

Ситуація не змінилася і в часі після прийняття християнства. Лише протягом VII — першої половиини VIII ст. намісниками престолу апостола Петра було обрано п'ятеро сірійців. Уродженець малоазійського Тарсу Теодор був архієпископом Кентерберійським (669-690). Франкський історик Григорій Турський за допомогою Іоанна Сірійця переклав на латинь повість про сімох сплячих отроків. Сюжет став настільки популярний, що потрапив у інші джерела. Також у книгу цього ж автора "Про славу мучеників" увійшли популярні оповіді про житія східних святих Косьми і Даміана, Фоки, Доміта, Георгія та Ісидора. Також розповідає Григорій Турський про якогось Теодора, який побував в Індії на могилі святого Фоми та про патриція Муммола, посланця короля Теодоберта, який здійснив прощу до могили апостола Андрія. Цей же Муммол спробував свого часу відібрати частинку мощей святого Сергія у сірійського купця Евфрона, якого єпископ Бордо насильно постриг і змісив прийняти духовний сан (але той втік у інше місто і відростив волосся)xvi.

Проте, як на нас, залишається нез'ясованим, чому Л. Гумільов не звернув увагу на топонім "Келе-Сірія" (Koile Syria) – "Порожнинна Сірія" (термін koile наділений значеннями "долина", "русло", "лощина", "черевнинна порожнина", "утроба, черево", "порожнеча", "глибина" тощо), як називалася низина між Ліваном та Антиліваном, а іноді під ним малася на увазі і Фінікія і Палестина до Рафії (у Полібія). В цьому широкому значенні Келе-Сірія розуміється у "Ветхому Завіті" (1 Макк 10:69; 2 Макк 365,8; 4:4).

Також антична традиція знає топонім "Біла Сірія" (Левкосірія), під яким об'єднювали Каппадокію, Понт та області довкола Тавру. Страбон пояснював цю назву тим, що, у порівнянні з рештою сірійських племен, шкіра левкосірів була більш світліша (ХІІ, 3.9; XVI, 1.2), а Гезихій термін "левкосір" пояснював як "білошкірий вавилонянин". Також Геродот просто терміном Сірія виокремлював від Ассірії (землі між Тигром та Евфратом) Каппадокію та всі області на захід від Евфрату, між Кілікією та Єгиптом, включаючи й Палестину (ІІ, 104, 116, 158; ІІІ, 5, 91; VII, 89). А Йосиф Флавій заявляв, що сірійці - це грецька назва арамейських племен (Joseph. A.J. I:144)xvii.

Дивує те, що говорячи, що існував варіант назви Сірії як "Шам", Л. Гумільов не пояснює причину цього. Але ж саме Шамом називали турки і араби державу, яка протягом 400 років входила в Османську імперію і охоплювала теперішній Ліван, Палестину, Сірію та Іорданіюxviii.

Але й цікавою стає проблема, чи знав Л. Гумільов, який вільно орієнтувався і в ісламській культурі, доктрину європейського езотерика Р. Генона (який явно повстав проти шпенглерівського розуміння "сірійської духовності", ісламу як "духу печери") про "відпочаткову Сірію": "... з дійсно традиційним вченням ісламу, згідно котрому "адамічною" мовою була "сіріакська мова", loghah suryaniah, котра не має нічого спільного ні з країною, названою Сірія. ні з жодною з більш або менш давніх мов, збережених людським спогадом до наших днів. Цей loghah suryaniah є ... мовою "сонячного осяяння", shems-ishraqyah; дійсно, Сур'я є санскритське ім'я Сонця, і це могло б вказати, що його корінь sur, один з тих, що позначають світло, і сам належав до цієї давньої мови. Мова йде, отже, про ту відпочаткову Сірію, про котру Гомер говорить як про острів, розташований "за межами Огігії", що робить її (Сірію) тотожною гіперборейській Туле (Tula), де здійснюється "повний обіг Сонця". Згідно Іосифу, столиця цієї країни називалася Геліополіс, "місто Сонця"; це ж ім'я потім було дане містові у Єгипті, названому також Он, так само, як Фіви — це перш за все одне з імен столиці Огігії. Наступні перенесення цих імен, як і багатьох інших, було б дуже цікаво вивчити в тому, що стосується структури вторинних духовних центрів різних епох... Ми можемо сказати наступне: так само, як будь-який вторинний духовний центр є образом відпочаткового та вищого Центру..., будь-яка священна, ... "ієратична мова" може розглядатися як образ або відображення відпочаткової мови, котра і є священною мовою... Що ж до первісної мови, її походження повинне бути "нелюдським", як і походження самої відпочаткової традиції... греки вважали Кікноса ("Лебедя", — О.Г.) сином Аполлона і Гірії, тобто Сонця і "сонячної землі", бо Гірія є ніщо інше, як Сірія, так що мова завжди йде про "священний острів"..."xix.

Отже, повернемося до історичної Сірії. На сході Селевк став союзником індійського царя Чандрагупти (Сандрокотти), засновника династії Маур'їв і її столиці Паталіпутра (Паліботра, сучасна Патна). Чандрагупта, який свого часу радився з Александром Македонським щодо боротьби з царем шудрів Нандою, отримав у подарунок Арахозію (< дв.-перс. Harauvati) зі столицею Александрополем (сучасну афганську провінцію Кандагар). Коли в 250 р. до н.е. внук Чандрагупти Ашока – Піядасі (268 – 231 рр. до н.е.), поширювач буддизму, наказав вирізати в скелях статуї Будди (безжально знищені талібами тільки в першому році ХХІ ст.!) та написи благочестивих філософських висловів, то використав для цього грецьку та арамейську мовиxx.

Діяльність останнього цілком може розглядатися як аналог навернення "грізними бодхісатвами" колиски бону Шамбали. Тут ми вбачаємо натяк саме на бодхісатв-адептів Калачакри, які, як пише Ю. Реріх, жили в Індії: Ваджрасана (керував Центром), Гаджапаті ("Покровитель слонів", Ha-ba-la, керував Сходом), Нарапаті ("Покровитель людей", Dza'u-gang-ga-pa, керував Півднем) та Ашвапаті ("Покровитель коней", Ka-na'u-dza, керував заходом)xxi.

Індійцями законними продовжувачами Ахеменідів стали сприйматися парфяни (парни) – іраномовний етнос, що прийшов з туранських степів на чолі з царем Аршаком та підтриманий місцевими повстанцями на чолі з Тірідатом. Їхня столиця Ніса розташована біля теперішнього Ашхабаду (Туркменістан; прямими нащадками парфян були огузи, предки сучасних туркмен)xxii.

Loading...

 
 

Цікаве