WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Бон як релігія Шамбхали - Реферат

Бон як релігія Шамбхали - Реферат

Хронологія в бон йде в порядку зменшення. Відправною точкою слугує рік хіджри (624 р.), котрий відповідає 1337 р. бонської хронології. За нею Шенраб народився в 17977 р. (16016 р. до н.е.). Допомагав цареві халдеїв у Єгипті в 15457 р. (13496 р. до н.е.). Відлюдником–монахом він став у 14877 р. (12916 р. до н.е.), а в 14577 р. (12616 р. до н.е.) став Просвітленим. Вперше бонські вчителі в Шаншуні з'явилися в 3157 р. (1196 р. до н.е.), а Будда Шакьямуні народився в 2921 р. (960 р. до н.е.). 25-му рокові відповідає 1936 р.н.е.

Якщо йти за певною календарною традицією народження Шенраба у рік дерева – миші (16016 р. та 1857 р. до н.е), то даний персонаж цілком вписується у близькосхідну традицію зв'язку з Еламом та Вавилоном у ХІХ-ХVІІІ ст. до н.е. Отже, якщо мати на увазі передання про цикли проповідування бон-по задовго до історичного Шенраба, то цілком можна запропонувати погляд, за яким "шенрабів" було декілька (раз у тисячу років?). Аналогічно вчителі–будди вважаються існуючими до самого історичного Будди Шакьямуні, як і вчителі джайнізму до самого засновника джайнізму Махавіри. Можливо, бонська традиція у Шаншуні змішала різночасових релігійних реформаторів, ототожнивши сучасника Кіра Великого з попередніми (на тисячоліття) аналогічними персонажами (наприклад, підстрахувавшись введенням попереднього втілення Шенраба на землі під іменем Чімед Цугпхуд, 'Chi-med gtsug-phud).

Власне, якщо йти за традицією народження Шенраба в 1857 р. до н.е., то сучасними йому були наступні події. Після смерті месопотамського царя Ларси Сінікішама (1836 р. до н.е.) в його царстві стався дивний "переворот". На престол вступив Ціллі-Адад, внук Нур Адада, володар священного для шумер і семітів міста Ніппур. Проте надалі з'являється формула "Ціллі – Адад не став царем", хоча надалі продовжує титулуватися "енсі (закладаючий наріжний камінь) Ура, Ларси, Лагашу і Куталлу", тобто є володар значної частини царства Ларси. Зокрема, він здійснив реставрацію зіккурату в Урі. Це надто схоже зі зреченням принца Шенраба від влади, відхід у аскезу, а потім відбудову храму у Вавилоні за допомогою приручених демонів. Царем Ларси у той час спочатку був цар Казаллу, а потім – еламіт Кудурмабуг (елам. Кутурмапук), син Сімтішільхака. Проте він також титулується "отцем амореїв" та є вождем аморейського (скотарського) скотарського племені ямутбала. В союзі з царем Вавилону Сабіумом Кутурмабуг розорив місто Казаллу, потім вів війни з царем Іссіну Ітерпішем, внаслідок чого і завоював Ларсу. Але царем Ларси, Шумеру і Аккаду він проголосив свого сина Рім-Сіна І (1822 – 1763 рр. до н.е.), який переміг Урук, Іссін та Вавилон. З царем Вавилону Хаммурапі (1793 – 1750 рр. до н.е.) він став союзником. Від падіння Іссіна (1794 – 1793 рр. до н.е.) було запроваджено нове літочислення. Але зрештою Хаммурапі змусив Рім-Сіна І поступитися владою і передати титул "отця амореїв" і царя Шумеру та Аккаду.

Власне цей час узгоджується і з фіксованим контактом Шенраба з євреями: "... термін "амурру" ... стосується конкретної області Північної Сірії, що простягається від берегів Середземного моря до Пальміри... Племена "амореїв" Двуріччя називали ... терміном "амурру" ті племена, котрі жили західніше від них, тобто в області Амурру ("Захід", — О.Г.) і відрізняли їх від себе. Євреї, прийшовши у Сірію та Палестину, назвали 'emori (з *'amurri) племена, що мешкали тут раніше від них. Населення області Амурру в Сірії було ... семітським, спорідненим "амореям" Дворіччя... Однак ... перші були кочівниками..., другі були вже в ІІІ тисячолітті до н.е. осілими землеробами... Близько 1200 р. (до н.е., — О.Г.) царство Амурру було зруйноване "народами моря". В І тисячолітті до н.е. термін "Амурру" застосовувався ассірійцями та вавилонянами для позначення Сірії взагалі... (Амореї) з ІІ тис. до н.е. називалися вже не "західними", а "зарічними" (habiru, 'ibri) від кореня 'br "переходити ріку"... або просто "розбійним" племенем (шумерська ідеограма SA GAZ). До числа "аморейських племен" слід віднести плем'я суту, що мешкало на середині Євфрату в ІІІ і в ІІ тисячоліттях до н.е. і разом з хабіру брали участь у нашесті на Палестину. Термін sutu закономірно відповідає імені біблійного "патріарха" Сифа (Seth), одного із синів Адама, який вважався предком спорідненого ізраїльтянам племені моавитян, аналогічно як ... Каїн - ... племені кенітів..."xciii.

Б. Кузнєцов відносить час існування Шенраба до VІ ст. до н.е., тобто того відрізку часу, який К. Ясперс визначив епітетом "вісьовий". Виходячи з його власного імені в шаншунській традиції як Дмура (dMu-ra, скорочений варіант від Мітрідат – "Дар Мітри"), він ототожнює його з вихователем Кіра (Куруша) ІІ Великого (правив у 558–530 рр. до н.е.) Мітрідатом, якого античні джерела називають "пастухом царських буйволів" (Геродот 1 : 112, 116, 122). Він, за переказом Геродота, замість померлого свого сина всиновив Кіра (перс. "куруш" – "пастух"xciv, у Ктесія прізвисько Кіра — грец. aipoloi "козопас"; також знаменно, що засновник династії правовірних зороастрійців Сасанідів Ардашир є сином пастуха Сасана з роду Дарія та дочки марзабана і володаря Парсу Папака), а потім зазнав тортур за це від мідійського царя Астіагаxcv. Сам Кір був народженим мідійською принцесою Манданою-Аргостою, дочкою Астіага, від перського принца Камбіса І Атрадата, прозваного Мардом-"Розбійником". Батько Кіра, якщо йти за Ктесієм, був відправлений мідійським царем у почесне заслання — намісником у сусідню Уджу, де мешкало плем'я уксіїв-курдів, прозваних мардами (Kyrtioi kai Mardoi, за Страбоном), що мешкали на кордоні Персиди і Сузіани (тобто в теперішній Бахтіарії) і мали під своїм контролем важливі гірські перевали, в той час як номінально з 559 р. до н.е. царем персів став його син Кір (а війну з дідом Астіагом він вже вів у 553-550 рр. до н.е.).

Якщо ж зауважити, що батько Кіра прозваний "Мардом", а в "Шахнаме" (987), в якій "чомусь" не згадані Ахеменіди (!), Мердасом називається богобоязнений цар, сином якого, проте, був богопротивний тиран Зохак (Ажі-Дахака), тоді стає можливим саме ототожнення останнього (як "араба" і будівника священної столиці Гангдежгухт біля Вавилону) саме з Кіром Великим, який виступає відвертим семітофілом (переносить столицю у Вавилон, поклоняється семітським богам, повертає іудеїв у Єрусалим тощо). Зазначається. що прозивався він Бівереспом — "володарем 10 000 коней", що цілком можна співставити з гвардією "безсмерних" Кіра в кількості 10 000 чоловік. Також наставником і "поваром" (економом) Зохака називається "злобний див", якого той у всьому слухався. В іншому місці радник і казначей називається Кондров ("йдучий невірно", Kundarv ~ інд. Гандхарва, грец. кентавр, дв.-рус. Кітоврас). Зокрема, Зохак вбиває власного батька, щоб стати царем (аналогічно історичний Кір піднімає повстання проти власного діда — мідійського царя), але одночасно закликаний на престол іранськими племенами в умовах міжусобиці, здійснює далекі військові походи аж у Чін-Китай (аналогічно військовим експедиціям Кіра в Центральну Азію), загибель Зохака пов'язана з іранською принцесою Ернаваз (історичний Кір, за легендою, гине в бою з массагетською царицею).

Також, як на нас, в епосі єдиний історичний персонаж розділився на тирана та його антагоніста (аналогічне роздвоєння відбулося з образом Сами-Керсаспи), де другим виступає законний нащадок іранських царів Ферідун ("Шахнаме", 1469-1620), син Атбіна та Феранек (дочки Тахура, володаря східного острова), якого переховує пастух Пургав ("Син Бика"), а потім виховує в горах святий відлюдник (на Зохака в цьому випадку переноситься акт переслідування Кіра дідом-мідійським царем). Також історичний факт переходу мідійського війська на бік Кіра відображено в епосі як повстання коваля Каве проти Захака. Також Ферідун був похований у красивій могилі, а не спалений за арійським обрядом, аналогічно й історичний Кір похований у вавилонській гробниці типу зіккурату. Казначеєм Ферідуна називається Гершасп, він же витязь Сам, батько Заля-Дестана, якого виховала птаха Симорг, і дід богатиря Рустема ("Шахнаме", 3595; 3858; 4537-4538), у зороастійських уявленнях — безсмертний герой, переможець змія Срувара і в есхатології йому напророчено остаточно перемогти Зохака, розіп'ятого на певний час у гранітній прірві.

Кір ІІ в деяких джерелах подається як послідовник вчення Матхара (Матхура). На цій основі Дмура-Шенраб, Мітрідат і Матхура ототожнюються (пор.: Шенраб-Мітрідат рятує немовлям Кіра, аналогічно як іранський епічний Сімург немовлям рятує Заля, батька Рустама, а отже син Кіра історичний Бардія, вбитий, начебто, братом Камбізом, може бути тотожний епічному Рустамові, вбитому підступним братом Шагадом; Рустам відсутній у "Авесті", але відомий у сако-согдійських переданнях; а те, що Рустам лише богатир при царях Кейянідах, не повинно заперечувати нашу версію, бо цілком реально, що у часі Рустам був "удревлений" – віднесений до більш архаїчної традиції луристанського побутування предків персів спільно з кавказькими кассітами).

Крім того, у "Ветхому Завіті" (Ездра 1:8) говориться, що за допомогою головного царського сановника Мітрідата вавилонським євреям були повернуті скарби єрусалимського храму та дозволено іудеям повернутися в Палестину (1 Ездри, 8), а в "Житті Шенраба" ("Зерміг") розповідається про відвідання Дмуром-Шенрабом Ієрусалиму (тібет. Ланлін) в Палестині (тібет. Мулестон), храму та що матір'ю його була саме ієрусалимська принцеса. Цілком вірогідно, він належав до тої групи іудеїв, яка була переселена ассірійцями в Мідію в VІІІ – VІІ ст. до н.е. і з якою пов'язують героїв ветхозавітної "Книги Товіт" (написаної, чи вірніше відредактованої, в ІІ ст. до н.е. в Парфії іудеєм–емігрантом) та арамейської "Повісті про Ахікара"xcvi. Можливо, саме Дмура (Мітрідат) одружив Кіра ІІ на єврейській принцесі Мешар і в 536 р. до н.е. сприяв її братові Зеруввавелю (Зоровавелю–"Народженому у Вавилоні"), внукові останнього іудейського царя Іоакима, вивести полонених ізраїльтян на свободу. Цікаво, що скорочений варіант імені Мітрідат як Дмура міг бути в дійсності "істинним", іудейським іменем — dmr "захисник".

Loading...

 
 

Цікаве