WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Бон як релігія Шамбхали - Реферат

Бон як релігія Шамбхали - Реферат

В індуїзмі лев — нодмінний супутник богині Дургиliii — Асмаї "Скелястої"liv; у античних греків у супроводі барса або лева зображалася богиня Артеміда (Paus., V, 5); стародавні єгиптяни левоголовим зображали бога Хнубіса з тілом змії та вінцем променів, його епітетом було "Семесілам" – "вічне сонце", а у магічних папірусах – "Φυσικαι πυρος αρχαι", "Fysikai pyros arhai"lv. Також у іудейській традиції керуб з головою лева був тотемом коліна Іуди, а жоною епоніма була Тамарь — "Пальма"lvi.

Сам трон Сатріг — "могучий лев, складений із світлих та сяючих дорогоцінностей"lvii — ми співставляємо з визначенням "лев'ячий трон" у царів Шамбали. Також якусь богиню (Кумарадеві – "Дівчинку-богиню"?) зображали сидячою на леві на своїх монетах в імперії Гуптів. Підпис під нею "ліччавайах" (licchavayah), начебто, символізував однойменне північно-західне (непальське) плем'я ліччхавів зі столицею Вайшалі, з якого родом була жінка Гупти, засновника династії.

Перша частина імені Бумкхрі, тобто Бум-Ахура, на нашу думку, відповідає першому слову "апам" — "вода" в імені Апам Напата — "нащадок (син) вод", яким називався громовержець в епоху індоіранської єдності. Апам-Напат присутній і у "Рігведі" (ІІ 35; V 41:10) і в "Авесті" ("Яшт", ХІХ). Апам Напат – золотий, сяючий, виник із "золотого лона" (!), росте під прикриттям, живе на найвищому місці, сходить на землю і створює всі живі істоти. Він врятував фарн (хварноlviii; пор. з ісл. hvern "слава") у глибинах озера Ворукеша від дракона Ажі-Дахака, створив людський рідlix. В "Авесті" говориться, що в Апам-Напат живе Тріта (у "Ведах" він називається Тріта Апатья – "водяний"; іран. Траетона; фарсі Фарідун; рос. Іван Третей Водович), сильний з роду Самів, син Атвйа, третя людина (пор. з біблійним третім сином Адама Сифом, предком сучасного, "післяпотопного" людства), яка приготувала напій хаому, батько героїв Урвахшая та Керсаспа (!). Він отримав від Ахура Мазди десять тисяч (!) лікарських рослин, білу хаому та дерево життя. Принцип "лікування" є особливою ознакою релігії бон. Причиною всіх проблем цього життя та блукань у сансарі є п'ять пристрастей ("отрут") – незнання, прив'язаність' гнів, зависть та гордість. Саме ці пристрасті ми повинні подолати шляхом практики. Найкращим вважається "виготовлення протиотрути", так як це роблять лікарі для виготовлення ліків: змішати отруйну рослину з іншою рослиною. Це т.зв. "тантрична практика". Але ще пропонується "практика дзогчен" – звільнення від пристрастей в порядку появи їх виникнення без будь-яких зусиль. Метафорою тут виступає павич, який, начебто, поїдає отруйні рослини, бо володіє здатністю використовувати ту енергію, що міститься в отруті, для того, щоб ще більше збільшити свою красу. Тобто перетворює отруйну якість рослини в енергію росту.

Можна, йдучи за феноменологом релігії К. Сєргєєвим, стверджувати, що релігія бон, разом із перської генези орфізмомlx та філософією досократиків (Геракліт та Емпедокл), належить до гностичних релігійlxi: у ній спасіння здійснюється через очищуюче самопізнанняlxii. Тобто притаманна носіям певної когнітивної моделі, що постала внаслідок виокремлення індивідуальної рефлексії із перебуваючої у кризі сакрально-"полісної" колективної рефлексії. Звідси – звернення до "чужого" гносеологічного досвіду – в формі релігії чи якоїсь традиції. Інколи "чуже" не стільки етнічне, а "потойбічне" (зі світу богів) – як і у богів, за людиною визнається право на звернення до власного когнітивного досвіду, на винаходження власних когнітивних моделей. Метафорою реалізації гнозису стають "мандри", "подорож", мета яких — не набуття чогось раніше неіснуючого (як це здійснює шаман–культуртрегер, приносячи зі світу духів нові речі), а навпаки — звільнення від того, що приховує істинну природу речей: "... Мандри повертають людину себе самій, і їх сенс полягає у набутті себе через "трагічний катарсис", що викликається спогляданням різних "станів душі" (описаних у поемі Емпедокла "Очищення", — О.Г.)... Можливо, не позбавлене основ припущення про зв'язок арістотелевого катарсису ... з описаними Емпедоклом очищуючими діями, бо вони, беззаперечно, мають образну природу – очищення досягалося спогляданням, нехай навіть мисленнєвим, якогось дійства. Мандри душі уподібнювались подорожі у світі театральних декорацій, споглядання котрих повинне повернути їй пам'ять"lxiii.

Самі послідовники бон погоджуються з тотожністю доктрини бон як "гнозису" (ye-shes) з гностичними Євангеліями, вважаючи, що Ісус лише зреалізував принцип Дзогчен, ставши Райдужним Тілом Світла ('ya'-lus-pa)lxiv.

Хоча і гностицизм, і бон, і даосизм відтворюють один і той же тип мислення – "космологічний" ("космоцентричний"), проте погодитися з тотожністю бону та гностицизму не доводиться саме на тій основі, на якій Є. Торчінов, йдучи за Г. Йонасомlxv, заперечив сходження гностицизму і даосизму, а саме: найрадикальнішою відмінністю між гностицизмом, з одного боку, та даосизмом (а отже, як на нас, і боном), з іншого, є протилежність між трансценденталізмом та акосмізмом першого та натуралізмом другого: "Світ у гностицизмі виявляється або просто наслідком помилки, "тюрмою духа", або, в кращому випадку, необхідним злом, завдяки котрому зло може бути подоланим, але і сам він повинен зникнути... Звідси витікає і принципово інша функція багатоступеневості космогонічного процесу в даосизмі та гностицизмі. У гностицизмі незчисленні зони, архонти (начала) та інші опосередковуючі принципи в очах віруючого були перепоною, багаточисельними перепонами, відокремлюючими поневолений світом дух, кинутий у темницю матері, від істинної трансцендентної вітчизни – Отця Ненародженого, його божественної Безодні та плероми... Як наслідок, іншим є і сам процес космопородження. В даосизмі ми маємо плавний "автоматичний" рух від одного рівня до іншого, тоді як у гностицизмі такий тільки характер породження плероми, як акт самодиференціації або саморозкриття абсолюту, тоді як всі наступні етапи космогенезу мають характер кризового, катастрофічного і стрибкоподібного руху... Відповідно, якщо використовувати гностичну термінологію, можна сказати, що в даосизмі увесь світотворчий процес є процесом саморозкриття, самоексплікації Дао, творення його "плероми" (отже, в даосизмі світ сам є "еоном плероми" та аспектом Дао-Першоначала), тоді як у гностицизмі світ радикально протиставлений плеромі та вичленений з неї. І в цьому сенсі ... позиція даосів близька до позиції опонента гностиків неоплатоніка Плотіна..."lxvi

Згідно з вченням бон-по представники різних релігій та культів, в дійсності, сповідують віру в одних і тих же богів, тільки по різному їм поклоняються і по-різному їх називають. Народам тільки слід роз'яснити цю таємницю, але аж ніяк не заперечувати чи забороняти їхні етнічні традиції, очищуючи їх тільки від "демонічних єресей". Щось подібне пропагувалося у пізнішій "Бхагаватгіті" послідовниками Вішну, з тією різницею, що радикальний націоналізм його послідовників вимагав від адептів відвернутися від "нечистих", "непроявлених" форм пошанування Вішну і повністю прийняти форму культу та вчення бхагаватів.

В землі халдеїв (rGya-lag-'od-ma'i-gling) правовірний бонський цар Гья-конце-пхрулгі-гьялпо (rGya-kong-rtse-'phrul-gyi-rgyal-po) будував за допомогою демона "Чорного" — Хада (Ha-'da'; тобто "без сумніву, хатті, як називалися у Вавилоні народи південного побережжя Середземного моря аж до Єгипту"lxvii), храм (відголосок про Вавилонську вежу). Після завершення будівництва храму царя халдеїв запрошують допомогти будувати "магічний храм" у землі Тхобар (Thog-'bar) – Єгипет. Цей "єгипетський храм" був "Незвично чарівний ..., сірий, сяючий, морської країни Тхобар вдатні демони поставили (і він) не піддається руйнуванню. Могутній (gyan-po, жорстокий) Бад (Bad), бог, розтирав (полірував), і він блистить. Всередині чарівні дракони писали (знаки, і вони) сяють. Досконалий Ко (Skos), божество (phyva), робив, і він гарний. Люди, володіючі прекрасними руками, отримали його і закінчили..."lxviii. В результаті протистояння Хаду і царя перший виносить рішення "втопити країну магічного храму, сірого, сяючого, країну Тхобар"lxix.

Для спасіння храму і бонського вчення прибуває сам вчитель Шенраб, встановлюючи обряд "прикрашання дерева". Також він формулює основний обряд для блага живих істот: "Праву долоню прикласти до чола, ліву долоню покласти на серце, потім з душою перебувати в та-бон (sta-bon). Чотири рази прочитати (мантру) А-ХЕ-О-МУ-ЛІН... Потім всією сутністю перебувати у та-бон..."lxx. Основа вчення бон – "Золотий лотос із тисячею пелюсток, бірюзова бонська свастика, випромінююча світло" – містить дві сторони – "вчення дисципліни" і "духовне вчення заклять" (sngags sems-kyi bstan-pa).

Loading...

 
 

Цікаве