WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Бон як релігія Шамбхали - Реферат

Бон як релігія Шамбхали - Реферат

Отже, Мітрідат–Шенраб відіграв при Кірові ІІ ту роль, що й пізніші вихователі: Арістотель – у Александра Македонського і Каутілья Чанака – у Чандрагупти Маур'я.

Кір ІІ завоював величезні території: Мідію, Парфію, Гірканію, анатолійську Лідію, Дрангіану, Маргіану, Хорезм, Согдіану, Бактрію, Арейю, Гедросію, середньоазіатських саків, Саттагідію, Арахосію і Гандхару, Вавилонію, Сірію, Палестину, Фінікію, Бактрію і Согдіану. Загинув він у бою із туранськими масагетами, намагаючись реалізувати перший "євразійський проект". Не дивно, що в ІV ст. до н.е. Александр Македонський зауважував спадкоємцям Кіра, що веде війну з персами не з особистих причин, а за природним правом на володіння Азією, оскільки перським царем під іменем Дарія ІІІ став представник бокової лінії Ахеменідів сатрап Вірменії Кодоман, в той час як сатрапом перської Македонії якраз був Александр, син Філіпа ІІ, який успадкував від нижньомакедонського царя Александра І Філеліна (498 — 454 рр. до н.е.) отримані ним від Ксеркса в дар землі від Олімпу до Гема (Just. VII, 4,1). Цікаво, що Александр І, свого часу як варвар не допускався еллінами до Олімпійськмх ігор, аж доки не довів, що є елліном і нащадком Геракла з Аргосу (Herod. V, 22). Останній, як відомо, славився теж, як і Діоніс, походом на Схід і в Індію.

Згідно з хронікою "Ал-Ахбар ат-Тівал" (автор — Абу-Ханіфа Ахмад ібн Дауд ад-Дінаварі, пом. 895 р.), яка засвідчила певну близькосхідну фольклорну традицію, Александр Македонський безпосередньо належав до династії Ахеменідів. Свого часу, начебто, перський цар Дара ібн Бахман (тобто Дарій ІІ), після перемоги над Філіпом, отримав як данину золоте яйце та дочку царя Халай. Дарій провів з нею ніч і відіслав назад до батька, де вона і народила Александра ("Іскендера" — по-перс. "петрушка"), якого почали видавати за сина Філіпа. Таким чином як син Дарія ІІ і старший брат Дарія ІІІ, народженого пізніше від іншої матері, Александр отримав харизму — "фарн" царя Ірану. Александр одружився на дочці Дарія ІІІ Роушанак, а після смерті їх син Іскендерус відмовився від престолу і став аскетом-відлюдникомcix.

Зображався Кір ІІ сидячим на троні в короні. В правій руці у нього довгий скіпетр, а в лівій – квітка лотосу. Перед ним два вівтарі вогню і стоїть у мідійській одежі (очевидно, мідійська одежа була свідченням не лише етнічної, але й конфесійної приналежності) чоловік з акінаком на боці та з жезлом в руціcx. Вважається, що чоловік представляє собою "хазарапата" – "тисяцького" (прийшлі македонці переклали цей титул саме як "хіліарх"cxi), тобто начальника заснованого Кіром ІІ корпусу "безсмертних" (з 10 000 чоловік; дв.-іран. anūšya "послідовник", anauša "безсмертний") — особистої гвардії царя. В Біблії посада хазарапата згадується у формі ptšgr "другий", тобто вищий сановник Персіїcxii.

Але дослідники не звернули уваги на дуже цікавий факт, наявний у вірмен, які, починаючи з епохи Ахеменідів, зазнавали величезного іранського впливу. Вони в "Новому Завіті" переклали грецьке οίκονομος запозиченим у персів hазирпет (hазарапет). Це узгоджується із версією, що зображеного на рельєфі сановника слід розглядати як фінансового управителя держави Кіра ІІ. Тим більше, що даний рельєф знаходится на одному з портиків царської скарбниці, а у Кіра ІІ скарбівник Вавилону, столиці Персії за Кіра ІІ, мав ім'я Мітрідатcxiii. В державі Ахеменідів скарбівник царства (елам. kabniškir) одночасно був намісником столиці пізніх Ахеменідів Хузи (Сузіани). Після поразки персів від Александра Македонського цей "скарбівник" створив нову династію — Кабнішкірів з Еліман, яка правила в районі Сузи – Ізех до кінця ІІ ст.н.е.cxiv

Але, як на нас, слід також зауважити, що цим же словом "хазарапат" у вірмен називався керівник общини вірменських язичників Ареворді ("синів сонця"): "він читає (проповіді) і дзвонить"cxv

Ареворді, за словами християнських авторів, вважають себе хрестиянами, але усно передають вчення мага Зрадашта, "голови капища", поклоняються тополі, а з квітів – лілії та іншим, котрі постійно повернуті до сонця. Сонце вони вважали Христом та клялися сонцем: "μά τον κήλιον τόν γλυκον" ("Клянуся милим господом сонцем!"). Спалах популярності Ареворді датується ХІ – ХІV ст. і займали вони обширну територію – міста Маназкерт, Аміда і його область, Самосату, Мердін та Кілікію. Цікаво, що до аревордів християнські функціонери виявляли значну толерантність, в той час як вели непримириму боротьбу з єретиками – павлікіанами та маніхеями. Деякі дослідники вважають, що вони були не вірменами та співставляють із існуючою в Месопотамії ісламською сектою "синів сонця" ("Шемсіа"). До того ж слід додати, що вірменський цар Тігран І був особистим другом Кіра ІІ, внаслідок чого, коли батько Тіграна підняв заколот проти мідійців, Кір як один з тодішніх мідійських полководців, будучи посланий на придушення заколоту, обмежився примиренням (див.: Ксенофонт, "Кіропедія", ІІ, 4, 3; ІІІ, 3, 5). Пізніше син Кіра ІІ та сестри Тіграна Тігрануї, що до того була дружиною мідійського царя Астиага–"Ажі-Дахака", Таноаксар, став сатрапом Вірменії.

Вражає те, що в часі начебто життя Шенраба у його сучасника Хаммурапі теж існувала посада "відаючого воїнами" (аккад. "шапір-реде"), який також був ще й "володіючим країною" ("шапір-матім")cxvi. Цілком можливо, що посада хазарапата збережена була в Еламі саме від того часу і пов'язана з вавилонською сакральною традицією бога Мардука, своєрідного бога – "хазарапата" бога неба Ану. Аналогічно у тюркському кочовому суспільстві на рівних володарювали каган та іша (єша). Перший володів світською та військовою владою, але не володів майном. Казною розпоряджався іша. Каган обирався із ханів, а іша своє право отримував у спадок.

Вищенаведене якраз дає нам підстави ототожнити зображеного на іранському рельєфі хазарапата як Мітрідата–Шенраба, бо саме по-тібетськи слово khri означає і "десять тисяч", і "трон". Тобто тібетці витлумачили для себе "Ахура" як бог "десяти тисяч" (за східною традицією число 10 000 є загальним місцем, визначаючим велику кількістьcxvii, армії духів добра, якою командує Шенраб–Дмура (Мітрідат), підкорюючи злого правителя Мідії. Також Ахура є дарителем десяти тисяч цілющих трав. Мотив сну Шенраба, де південна армія перемагає північну (потім без будь-якого мотивування цей же переказ наявний у біографії Заратустри), стає одним з центральних сюжетів для "Біографії Шенраба", і можливо, саме цей віщий сон спонукав Кіра ІІ Ахеменіда (Haχāmaniš), сина дочки мідійського царя Астіага Мандани та Камбіза І, перського царя еламського міста Аншани (Анчана), підняти повстання проти Мідії (могутньої імперії, що постала з часу зруйнування в союзі з Вавилоном в 612 р. до н.е. ассірійської Ніневії і до перемоги над мідійцями персів у 550 р. до н.е. і охоплювала Верхню Месопотамію, Персію, Елам, Дрангіану, Парфію, а також Анатолію до р. Галіс).

Падіння Мідії щонайперше, як вважає Л. Ліверані, було викликане економічними мотивами. В часі, коли Персія та Мідія перебували у васальній залежності від Ассірії, яка розташувала на захоплених територіях військово-промислові гарнізони та почала споруджувати міста, котрі стали економічним та ідеологічним зразком для місцевих пастуших вождів, які багатіли через те, що постачали Ассірії худобу і коней та що імперія довірила їм контролювати Хорасанський шлях. Зруйнувавши Ассірію, мідійці знищили основу свого благополуччя і знову повернулися до примітивного існування пастуших племен, внаслідок чого міста були закинуті, ніякої імперії насправді не було, з так званого ассірійського панування все, крім Загросу, дісталося Вавилону. Самі ж вавилонські джерела вперто мовчать про могутнє Мідійське царствоcxviii.

Після падіння Мідії з її бридким персам культом жертвопринесення коня Дмур–Шенраб реформував маздаїзм (відкинув вчення мідійських магів) і цим сформулював ідеологічну основу діяльності Кіра ІІ та можливість проголошення Вавилону з його зіккуратом Есагіла столицею. Кір проголосив себе великим шанувальником вавилонського бога Мардука (східносемітський аналог західносемітського Бела, Баала – "Господаря"). Л. Гарднер демонструє цікавий принцип ототожнення елементів світогляду різноетнічних пантеонів і можливо, що "хитрі халдеї" використали саме схожий метод перед прийшлими варварами–персами: Ахурамазда був ототожнений з царем Кішу Масдою (Mas-en-da "падаючий ниць (як змія)"), батьком Ar-wi-um (пор. з євр. awwium "змії"), дідом героя епосу Атуна (Етана), який піднімався на небо (архетип палеоєвразійського міфологічного "Розорювача гнізд"; пор. з українським сюжетом про Котигорошка і грифа), і наступником царя Аттаби (прототипа біблійного Адама), і що власне Масда – це вищезгаданий месопотамський бог Енкі (аккад. Ейа), батько Мардукаcxix.

Loading...

 
 

Цікаве