WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Ultima thule - Реферат

Ultima thule - Реферат

Атлант приніс Гераклові три молодильні яблука і, здавалося б, герой міг спокійно вирушити до Греції, злукавивши і знову змусивши Атланта взяти на плечі небо, але в сади Гесперид прибули інші захланці, вже за самими Атлантовими доньками. Це були наймані розбійники єгипетського фараона Бусіріса. Геракл вбив нападників і врятував німф, які з вдячністю подарували ще яблука героєві (Apollod. II:5,11). Пізніше ці подарунки повернула на місце Афіна, бо ж то був шлюбний дар, який Гера одержала від Геї.

Скандінавам відома богиня Ідунн (дв.-ісл. ithunn "та, яка оновлює"), дружина бога поетів (скальдів) Брагі (теонім пов'язується зі слов'янським напоєм "брагою"). У "Молодшій Едді" розповідається про викрадення богині та яблук велетнем Тьяцці (дв.-ісл. thiazi), який для цього перекинувся на орла. Цей велетень тотожний грецькому Атлантові та єгипетському Шу-Атону і співвідноситься з небесами, а зірки — це його очі. Богам-асам за перемогу над Тьяцці мстить його дочка — Скаді, богиня полювання та лижництва, яку асам вдається замирити, видавши заміж за представника богів-ванів Ньєрда (Njorthr, Нертус/Nerthus латинських джерел; ~ дв.-інд. nar-, авест. nar, албан. njer, ст.-грец. aner, вірм. ayr "муж, чоловік", лув. annar-, хетт. innar- "сила, могутність").

Після того, як від Гесперид відбув Геракл, туди прибули аргонавти. Побачивши прибульців, німфи від страху розсипалися на порох, але на прохання аргонавтів перетворилися на дерева, а потім — до звичайного вигляду. Потрапити на північний захід аргонавти змушені були тому, що Босфор і Дарданелли блокували їх колхідські переслідувачі. На думку англійського історика Еджертона Сайкса, аргонавти повторили шлях "з варяг у греки" у протилежному напрямку: Чорне море - Азовське море (Меотидське болото) - Манич (протока між Чорним морем і Каспієм, тепер — ріка) - Істер (Волга) Маримарусія (озеро Селігер у верхів'ях Волги) - волок до Ерідану (Західна Двина) - Ерідан - Балтійське море - Скагеррак - Північне море.

Гіперборейський Аполлон передбачає договір, а отже – і поступку: у Дельфах три зимових місяці шанувався Діоніс, а решту пір року – Аполлон; у Афінах Аполлона шанували влітку, а Діоніса – восени, зимою. Дельфійський храм Аполлона був збудований над могилою Діоніса, над його входом було зображення Аполлона з музами, а ззаду – Діонісаliv .

Так многославное тут основали святилище Богу

Дети гипербореев <...>

Также Олен: он первым пророком был вещего Феба,

Первый, песни который составил из древних напевов.

(Павсаний. Описание Эллады. Х. V,8).

У іранців символом договору, після певного турніру у "мірянні силою" (пор. з біблійним мотивом про боротьбу патріарха Якова з Богом, внаслідок чого було укладено заповіт із Ізраїлем) постають пара бог Сонця і Мітра (Міфра), а у індоіранців – пара Варуна (в індуїзмі Варуна виступає як "поет, вісник, лікар, священний візник" - suta, термін, позначаючий також касту, що походить від шлюбу брахманів і кшатріїв) і Мітра є іпостасями учасників договору богів Бхаги та Ар'ямана. Тим самим відбувається встановлення ладу (karso rаzah — "виправлення меж") не тільки соціального, але й саме космічного. Тому він — праведний цар (rаzah- "міра, правда" > дв.-інд. rаjan, латин. rex "цар").

Мітра–Варуна є паралеллю грецькій парі Аполлон (Феб) – Діоніс (Вакх), германській Локі і Тор, галльській Єзус і Тараніс, ірландській Дагда і Луг (Нуаду). У відомому написі Ксанфа, виконаному арамейською, лікійською та грецькою мовами та датованому 359-358 рр. до н.е., власне у грецькому тексті згадується Аполлон, а у арамейському його варіанті він замінений іранським "глава влади" (Мітра?)lv.

Згідно з індоєвропейською традицією, існують дві групи божеств, що ворогують між собою. У індоіранців — деви і асури (ахури). "...Основоположний антаґонізм асурів і девів у найдавніших писемних пам'ятках Індії - "Ведах", — зазначає С. Наливайко, — повторюється і в "Махабгараті" як війна двоюрідних братів пандавів та кауравів. Пандави уособлюють небесний (отже, брахманський) світ, а каурави - земний, воїнський. Кауравів, як ми вже казали, у цій війні очолював Бгішма, ім'я якого тотожне українському прізвищу Бушма. А родоначальником кауравів був леґендарний цар Куру, якого індійська традиція відносить до царів Місячної династії. Тобто ми знову маємо "асурську" ознаку - Місяць. Батьками ж Куру були цар Самварана й донька Сонця. Ім'я її перегукується з іменем богині Тапаті - доньки Сонця, яке й саме має назву Тапан (той самий корінь, що і в словах тепло, теплий), Нащадки Куру ведуть свій родовід від Місяця, а Місяць споконвіку пов'язується в індійській мітолоґії з водою, росою, соком і водночас із поняттям "лівий". Як Сонце - з поняттям "правий" (пор. в українській колядці: "то праве личко - світле сонечко, а ліве личко - ясний місяцю")..."lvi. Паралеллю протистояння двох каст богів у грецькій міфології є боротьба титанів (дв.-єгип. "ttnn" — "піднята земля") із олімпійцями (від палеобалкан. "олімп" — "гора"): "...Прометей належить до раси Титанів, велетенських братів Кроноса, які разом з ним повстали проти батька Урана і скинули його з трону. Зевс переміг їх разом з Кроносом ... Прометей може породити лише слуг Часу, істот, що прив'язані до колеса відновлення і відрізані від своїх божественних коренів. Творець "людей у падінні", позбавлених божественного вогню, Прометей ліпить їх з мулу Землі, змочуючи сльозами"lvii. Тим самим олімпійці виявляються логічними антиподами концепції ведичних девів з їх колесом дхарми. Вражає, що через тисячоліття зіткнувшись із персами, які поклоняються ворогам девів — ахурам, греки вже не впізнали у них єдиновірців. Проте також навряд чи буде вірним припущення М. Серрано ("Воскресіння Героя"), що протистояння Часові (Кроносу і титанам та "золотому вікові") символізує саме лівобічна свастика, яка протилежна обертанню Земліlviii.. Навпаки, це символізує правобічна свастика — шлях вправо, із сходу на захід, довкола Олімпу, Сонця-Геліоса, єдиного титана, який залишився вірним епосі батька Урана (у іранській міфології сонцю додається народжений із гори помічник — другий візничий — Мітра, а у грецькій — олімпієць Феб-Аполлон). Також цікаво співставити з вищенаведеною концепцією протистояння Кроносу-Часові погляд Савітрі Деві на аватар епохи Калі-юги. Перша — Ехнатон, який був "Людиною над Часом", символічно зображався у вигляді сонця. Він — фараон, який прагнув повернення людства до давно втраченої попередньої Епохи. Але Ехнатон був містиком, не володіючим практицизмом для своїх видінь. "Людина в Часі", на думку Савітрі Деві, представлена Чінгіз-ханом, — деструктивна сила, що позбавлена ідеалізму. Його символ — Блискавка, вона діє у гармонії з природою своєї Епохи. В Гітлері Савітрі Деві бачить "Людину проти Часу", поєднуючу ідеалізм із силою, одночасно Блискавку і Сонце, котра веде боротьбу проти сил своєї Епохи на практичній основі. Він – Калкі (Хельгі)-Аватара, "Месник", що приходить в кінці кожної Епохи, його битва приречена. Отже, Савітрі Деві вірить, що дхармічний обов'язок "езотеричних гітлерівців" - зберігати полум'я націонал-соціалізму в часі Калі-юги.

Тут також виникає одна проблема: саме з Часом-Хроносом (Сатурном римлян) співвідноситься "золотий вік". Але щонайперше слід пам'ятати, що у власне грецькій міфології йде мова лише про "золотий рід" і у самих греків відсутнє наступне явище, що побутувало у римлян, — сатурналії, які починалися з 17 грудня (після закінчення збору урожаю) та тривали сім днів. У ці дні весь люд проводив у танцях та веселощах і навіть рабів садовили за стіл поряд зі свобідними, віддаючи цим данину "Золотому вікові".

У германців, відповідно, ворогують між собою вани та аси (asr). Наприклад, у інтерпретації нацистського окультиста К.М. Віллігута–Вейстхора, це класи богів: Asen — "повітря" і Wanen — "води". Асів очолює Одін. Після тривалої ворожнечі, у якій жодна група не могла взяти верх, вони уклали перемир'я та обмінялися заручниками, тобто уклали договір (сканд. vinr, дв.-верх.-нім. wini, швед. van "друг", ірланд. fine "велика сім'я", anfine "ворог", дв.-сканд. vinr "недруг", латин. uin-dex "поручитель відповідача, котрий замінює його перед судом та оголошує себе готовим взяти на себе наслідки процесу", а також санскр. mitra "друг", авест. miθra "договір" тощо). Відповідно, заручники-вани Ньйорд та Фрейр стали асами, а заручники-аси Хьйонір та Мімір — ванами.

Цікавою є здогадка М. Серрано про тотожність германського циклу про асів та ванів з переказами про ведичних божественних близюків Ашвінів, тотожних грецьким Кастору і Поллуксу, між якими укладається теж певний договір — частину свого безсмертя безсмертний брат віддає своєму смертному братовіlix. Також Ашвіни як покровителі переселенців та мандрівників розглядаються "Махабхаратою" як шудри серед богів (Марути — як вайші, Адіті — як кшатрії, Ангіраси — як брахмани)lx.

Вважаєтья, що в цьому міфі відобразилася боротьба прийшлих "індогерманських" племен із носіями мегалітичної землеробської культури Східної Європи. Той факт, що у "Сазі про Інглінгів" говориться , що аси жили на схід від Дону (Танаквісля або Ванаквисля), а їхні головні суперники, вани — біля устя тієї ж ріки, наштовхує нас на припущення, що термін "вани" є ознакою спадкоємництва від ewan > "енів" — князів шумерів, святилище яких — "Кам'яна Могила" — існувало у Приазовських степах України (за А. Кіфішиним та Ю. Шиловим)lxi. Як вважає С. Наливайко, "... назва Україна може сходити до надзвичайно давніх часів, до назви Ахура-яна (типу Согдіана, Бактріана, Маргіана, Дрангіана, Сузіана), тобто Країна асурів/ахурів; саме така загадкова Земля Ахури один-єдиний раз згадується в "Авесті". Тож назва Ахураяна (іранський варіант) легко могла прибрати вигляду Окураяна, Окраяна, Україна, Вкраїна"lxii.

Loading...

 
 

Цікаве