WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Ultima thule - Реферат

Ultima thule - Реферат

Спокусливо ототожнити самого Одіна з вищезгаданим месопотамським Етаною, легендарним правителем міста Кіш (ХХІ ст. до хр.е.), "пастирем, який піднімався на небо та облаштовував усі країни" (у Елліана, автора 3 ст. хр.е., політ на орлі на небо приписується самому Гільгамешу). За одною з версій, Етана — перший цар на землі, рятує мудрого орла (Анзуда ?) від помсти змії (пор. з українським Котигорошком, що рятує грифа, та афроєвразійським міфологічним мотивом "Розорювач гнізд"), за що той допомагає героєві здобути з неба "траву народження", бо дружина Етани не може розродитися. Як наслідок, народжується син Етани – герой Баліх або Паліх. Як не співставити сина Етани Баліха з улюбленим сином германського Одіна Бальдром!.. Він — муж Нанни і стає богом "померлим", залишається у потойбіччі – "хелі" (пор. : шумерська богиня-тлумачка снів Нанше, а її чоловік — перевізник у царстві мертвих Ур-Шанабі, який є "підземною" іпостассю Баліха). Цілком можливо, що предки "праіндогерманських" племен праіндоєвропейської спільності контактували з шумерами і, крім того, кочували від Дону до іранського Загросу та Месопотамії (шумерам вони були відомі як таємничі "дракони (з-за) гір"), залишаючи свої гени та свої "відколи" на всіх цих теренах, а взамін беручи як набутки цих цивілізацій, так і збагачуючи чужими елементами власну міфологію, що, зрештою, значно відмежувало прагерманців у духовному плані від решти праарійської спільноти.

Тюрки євразійських степів, які успадкували їх від своїх іраномовних попередників массагетів, зберегли епос "Шан талгау" про бурхвана-героя Аудана-Барса-Джураша, сина Самара і Ашна, в якому власне й бачать тенгріани германського бога-аса Одіна. Тюркський Аудан став першим серед людей жерцем-володарем (каганом) і першим духом-алпом, який помер, віддавши своє життя за безсмертя свого смертного сина Іджика (він же перський Джамшид, авестійський Йїма), засновника царства Ідель-Урал., а надалі він виступає як цар потойбіччя Ерлік-хан (його добрий брат, володар Заходу — Ульгень; у башкир, відповідно, це — злий Шульган і добрий Урал-батир, діти Янбірде і Янбіке, котрі володіють таємним знанням про минулий всесвітній потоп). Інші імена Аудана: Енкей ("Біче"), Боян, Маджі (Міше, Меше "Дуб"), Гурогли ("Син могили"), Узі ("Красивий"), Тюргеш (Тюркют, Таргіз — "Самець"), Джураш ("воїн, юнак", тобто Юрій-Георгій)lxxi.

Саме родоначальника асів Одіна та їх історію Сноррі Стурлусон виводить з Трої та Геллеспонтиди. "Сага про Інглінгів" говорить: "... Країна в Азії на схід від Танаквісля (Дону) називається Країною Асів або житлом Асів, а столиця країни називалася Асгард. Правителем там був той, хто називався Одіном. Там було велике капище... в ньому було дванадцять верховних жерців. Вони називалися диями.... Великий гірський хребет тягнеться з північного сходу на південний захід (Урал). Він відокремлює Велику Скіфію від інших країн. Неподалік на півдні від нього розташована Країна Турків. Там були у Одіна величезні володіння... Через те, що Одін був провидцем і чарівником, він знав, що його нащадки будуть населяти північну окраїну світу. Він посадив своїх братів Ве і Вілі правителями в Асгарді, а сам вирушив у дорогу і з ним всі диї і багато іншого народу... Одін ввів в країні ті закони, котрі були раніше у Асів...".

Геродот знає іранське плем'я германіїв (І, 125) та декількох персонажів на ім΄я Отан (перс. Утана). Найвідоміший з них був сином судді Сісамна (якого за провину цар Камбіз стратив, зідравши живцем шкіру та обтягнувши нею крісло судді) (V 25 – 28, 116, 123). Саме цей суддя і полководець Отан завоював Візантію, Калхідонію, заволодів Антандером у Троаді і Лампонієм. Потім завоював острів Лесбос, який до цього ще населяли пелазги. (V 26). Геродот також зауважує, що "єдиним вільним домом" у персів був дім Отана, Ахеменіда, один із тих "семи персів", які влаштували змову, в результаті якої один з них, Дарій І, став царем. У зв'язку з тим, що сама резиденція царя знаходилася поза "фатерляндом", то остання управлялася Молодшими Ахеменідами, до яких і належав Дарій. Коли ж генеалогічна лінія Дарія І стала царською, то власне намісники-царі стали насаджуватися зі Старших Ахеменідів. Саме Отан, син Тухра і внук Фарнаспа ("фарн"+"асп"-"кінь"), і був таким намісником-царем у Персиді при царях Дарії І та Ксерксі І, а на часі війни з греками він командує персами, а його син Анаф, батько жінки Ксеркса І Аместріди, — кіссіями (сузіанами). Такий стан речей був аж до падіння Ахеменідської імперії. За Дарія ІІІ "нащадок одного із семи персів" Орксін (Арріан, як зауважує І. П'янков, в одному місці дає читання Отан) здійснює спільне керівництво персами та сузіанами, а потім претендує бути намісником Персії (Herod., III, 83-84; VII, 62; Arr., Anab. VI,29,2)lxxii.

Цілком можливо, що під германіями Геродата слід також розуміти мешканців області Гутіум на захід від Мідії, намічник якого Гобрій разом з військом Кіра Великого вступив у 539 р. до н.е. у Вавилон. Щоправда, Ксенофонт у "Кіропедії" називає Гобрія "ассірійцем".

"... Схоже, — продовжує С. Наливайко, — що тема асурів та девів відбивається також у ближчі до нас часи — вже на слов'янському ґрунті. Маємо на увазі стосунки між полянами (на санскрт. "pal", "palak" означає "захисник", "воїн", "охоронець", "правитель", "цар") та древлянами (пор.: дв.-інд. dhanuh "дерево" та назвою групи асурів як "данави", — О.Г.), полянами та іншими східнослов'янськими племенами, які в деяких літописах помітно протиставляються, як в Індії деви та асури, брахмани й кшатрії, жерці й воїни. У міті про царя Яяті наймолодший його син Пуру (санскритське "пуру" тотожне грецькому "полі" (багато), звідки й "плем'я", "народ") виявляється найблагороднішим і протиставляється своїм братам — теж родоначальникам племен. Так і в руських літописах поляни протиставляються іншим східнослов'янським племенам. Пуру, хоч він і наймолодший, усупереч традиції став царем, бо єдиний зважив на батькове прохання і віддав йому свою молодість. А поляни, на противагу деревлянам, кривичам чи дреговичам, мають мирну й лагідну вдачу та шлюбний звичай, не викрадають собі дружин на бісівських ігрищах, шанують батьків і предківські звичаї. Особливо в цьому плані показові стосунки полян та деревлян, де останні мають виразні "асурські" ознаки. Тож у світлі сказаного про леґендарного царя Куру, про плем'я Куру, згадуване ще в "Ріґведі", яке, доречі, має написання "кріаі", привертають увагу українські факти. Зокрема, назва деревлянської столиці Коростеня та інші назви типу Корост, Коростишів, Корсунь можуть бути спорідненими з індійськими назвами типу Курукшетра ("Поле Куру", де й відбулася вісімнадцятиденна битва, описана в "Магабґараті"), Куруджангала ("Гай Куру") тощо"lxxiii. Тут слід додати, що в протистоянні між двома "фратріями" слов'ян — а саме у літописному переказі наявна шлюбна колізія між двома весільними групами (фратріями) — сватанні древлянського князя до полянської княгині домінує свята княгиня Ольга (пор.: дівчина сама обирала собі чоловіка, через що й індійська назва "сваямвара", тобто "самобір", "самобрання"; також згадаймо перипетії сватання-війни Кіра Великого та цариці массагетів), яка, зрештою, проводить на Русі реформу — встановлює "устави та уроки" та обирає собі небесного нареченого — Христа.

У власне ведичній традиції індоаріїв під іменем Апала ("незахищена") виступає богиня Шрі-Лакшмі, вірна супутниця бога-героя Індри. Вона домагається прихильності ("договору") від буйного героя, принісши в дар йому сому – божественний напій, який він спробував з її вуст (інд. soma = іран. haoma = дв.-слов. *сhъmеlь). Аналогічно в кельтській традиції може отримати владу ("договір із общиною") тільки той, хто отримає в дар "пиво з Кули", тобто благословення (dergflaith "червоний ель / влада"), так як його отримав від дочки короля Конана з Кули чарівної Медб (валл. meddw "напій", англ. mead "мед") Летдерг ("Напівчервоної") її чоловік - верховний король Конхобар (пор.з бритським мотивом Гвіневери і короля Артура).

У грецькій традиції іменем Деметри виголошували і укладали договори, а урядовці та судді приносили присягу Деметрі, в якій обіцяли дотримуватися писаних законів і традицій. Вона благословляє своїх обраних напоєм кікеоном, а її культ поширює по світові перший посвячений – "міст" Тріптолем ("Тричі воїн"). Останній зображався на фантастичному троні з крилатими колесами і в обрамленні змії та супроводі Силена з глеком вина. Павсаній (ІІ ст. н.е.) повідомляє, що, за свідченням фракійців, саме гіпербореєць Абаріс, друг Піфагора, побудував у Спарті храм дочки Деметри — Діви спасіння (Кори Персефони).

Loading...

 
 

Цікаве