WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Образ Божий: біблійне та еліністичне розуміння - Реферат

Образ Божий: біблійне та еліністичне розуміння - Реферат

Персоніфікація образу Божого є суто іудейським моментом у філософії Філона Олександрійського.[18] Так само уявлення про з'явлення Логоса в певний момент історії світу для його перетворенння є відображенням єврейської есхатологічної концепції Дня Господнього як моменту найбільшого втручання Бога в історію. В цілому ж Філон дотримується поняття образу Божого, що витікає з Старого Заповіту, зокрема це позитивний погляд на створіння світу, як на творчу дію Бога (а не Вищої Ідеї), в якому Образ-Логос „відтворює шляхи свого Отця". Хоча вплив античної філософії в його працях теж відчутний (зокрема, Платона). Проте саме в працях Філона ми бачимо різницю між біблійним та елліністичним розумінням образу Божого: образ для старозаповітного монотеїзму є вираженням дії Бога в історії, Його субстантивної присутності. Оскільки світ в біблійній картині не є дуалістичним, а цілісним, то Творець виражає себе в ньому, з'являючи свій образ, тобто Самого себе.

Елліністичне уявлення про еманацію абсолютно несумісне з давньоєврейським монотеїзмом: поява матеріального світу для біблійних авторів не була результатом пасивного „випроміновання" ідей, а цілеспрямованою дією Творця. З іншого боку, уявлення про богів як про вищі від людини духовні істоти, зовсім чужа монотеїзму. До того ж, концепція еманації грунтується на передачі формальних якостей божества (зовнішього вигляду, сили, розміру і т.д.), тоді як Бог Старого Заповіту позбавляється таких якостей, оскільки вони притаманні творінню, а не Божеству. Тому ми можемо сказати, що герменевтичний ключ до висловлювання апостола Павла, а відтак і до ранньохристиянських уявленнь про Ісуса як Образ Бога, треба шукати в біблійному монотеїзмі, а не античній філософії. Роль останньої ж в цьому випадку стосується більше термінології та, певною мірою, понятійного апарату, але не цілісної концепції.

Треба зауважити, що спроба поєднати уявлення про образ Бога як Його еманацію та субстантивну присутність в Ісусі з'являється в ранньому гностицизмі, конкретно – в докетизмі. Проте ця спроба виявилась невдалою, оскільки поєднати обидві концепції образу Божого неможливо. Давньоєврейське біблійне уявлення про образ як присутність Божества, що було застосовано ранніми християнами до концепції Ісуса, як Сина Божого, виявилось несумісним з неоплатонічним вченням про еманації. Відмінність ранньохристиянської христології від старозаповітньої концепції образу Божого лише в тому, що в першому випадку субстантивна присутність Бога має своє найвище втілення в Ісусі з Назарету, який названий „повнотою Божества тілесно" (το πλήρωμα της θεότητος σωματικως)[19]. Саме це вчення було одним з основних постулатів раннього християнства, тому уявлення про те, що Ісус був лише найвищою еманацією Бога підривало самі основи християнства.

До того ж еманативний характер з'явлення Божества заперечував саму концепцію втілення, оскільки еманація не може мати тілесності. Звідси вчення докетизму ( від грецького дієслова δοκειν – „здаватися", „уявлятися"), згідно з яким Ісус лише уявно мав тілесну природу, насправді ж був еоном (давньогрецьке ηίωνος – „звістка", „повідомлення") Божества. Згідно з вченням докетизму, божественний еон Христос зійшов на людину Ісуса в момент хрещення, і покинув Його перед розп'яттям [Stott, J. R. W. The Epistles of John. An Introduction and Commentary. Tyndale New Testament Commentaries. Leicester: Inter-Varsity Press/Grand Rapids, 1964. – P. 154-156]. Стефан Смоллі вважає, що саме такий конфлікт раннього християнства з докетизмом навколо вчення про втілений образ Бога в Ісусі відображено в Першому Посланні Іоанна [Smalley, Stephen S. Word Biblical Commentary, Volume 51: 1, 2, 3 John, Dallas, Texas, 1998. CD].

Еліністичний світогляд не сприймає ідеї субстантивної присутності божества, тому вчення, що виникали під впливом античної філософії в середовищі раннього християнства, заперечували одну з головних його концепцій – про людську природу Ісуса. З іншого боку, іудаїзм доби Пізньої Античності (принаймі його Палестинський та Вавилонський варіанти), маючи вчення про присутність Бога, не мали уявлення про втілення цієї субстантивної присутності в людському єстві.[20] Таким чином, раннє християнство розвинуло свою власну концепцію образу Божого, яка грунтувалась на біблійному (старозаповітному) світогляді, але мала свої специфічні риси.

В розглянутому на початку нашої статті уривку з Послання Павла до Колосян (1:15) вислів „образ Бога невидимого" стосовно Ісуса вживається в значенні близькому до розуміння Філона: апостол Павло ототожнює Його з „первістком всього створіння" (πρωτότοκος πάσης κτίσεως), через якого створено світ, і який є „перше всього, і все Ним стоїть" (1:17). Як початок усіх творчих дій Бога, Його задум, прояв Його сили і мудрості, Його сутності, Він є „образ Бога невидимого" в найвищому розумінні. Так як в людині – „образі і подобі Бога" – поєднується земне і небесне, так в незрівнянно вищому сенсі в божественному Логосі поєднується Бог і створений Ним всесвіт. Ми не можемо певно говорити про вплив саме ідей Філона на теологію апостола Павла, швидше, про загальну тенденцію еліністичного іудаїзму, що позначилась на релігійному світогляді раннього християнства.

Зауважимо, що уявлення про образ як візуальне відображення Бога відсутнє в тексті Нового Заповіту. Акцентуючи увагу на одкровенні образу Божого в тілесному вигляді в Ісусі, жоден автор Нового Заповіту не дає жодної деталі опису зовнішності Сина Божого. Головна ідея тут – Ісус як унікальне з'явлення Божественної сутності тілесно (Іоан. 14:8-10).[21] Пізніше, коли в християнстві з'являється іконографічна традиція, новозаповітні згадки про образ Бога використовуються як підтвердження необхідності візуального відтворення образу Ісуса, святих та біблійних сюжетів (у вигляді ікон), хоча їх первинне значення інше. В працях Іоанна Дамаскина (VIII ст.) відчувається переосмислення багатьох біблійних текстів в ключі еліністичної традиції образу [Флоровский Г.В. Восточные отцы V-VIII веков. Париж, 1933. – С. 247-254]. Втім це питання вже виходить за межі тематики нашої статті.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Апокрифы ранних христиан. Исследования, тексты, комментарии. Москва, 1989.

  2. Дж. Реале, Д. Антисери. Западная философия от истоков до наших дней. Античность. СПб, 1994.

  3. Философия от античности до современности. Демокрит :фрагменты, Москва, 2003.

  4. Флоровский Г.В. Восточные отцы V-VIII веков. Париж, 1933.

  5. Gunkel Herman. The Legends of Genesis. The Biblical Saga & History. Introduction by William Albright. New York, 1966.

  6. Freedman, David Noel, ed., The Anchor Bible Dictionary, New York, 1997, 1992. CD.

  7. E. Kurtis. Image of God// Freedman, David Noel, ed., The Anchor Bible Dictionary, New York, 1997, 1992. CD.

  8. Jacob Edmond. The Spirit and the Word// The Flowering of the Old Testament Theology. Ed. by Ben. C. Ollenburger, Winnona Lake, Indiana, 1992.

  9. Philonis Alexandrini opera quae supersunt, vol. 2. Berlin: Reimer, 1897.

  10. Targum Onkelos to the Pentateuch. A collection of fragments in the library of the Jewish Theological Seminary of America. New York -Jerusalem, 1976.

  11. תרגום ירושלמי לתורה ממני משה גינזבורגר. ברלין (Таргум Єрушалмі на П'ятикнижжя). Берлін, 1899. Іврит.

  12. Вираз взято з Послання апостола Павла до Колосян 1:15.

  13. Цей термін не є біблійним, його взято з Нікео-Цареградського Символу Віри.

  14. Під „сучасними" розуміються також твори, що були записані пізніше, але в часи Ісуса та ранньохристиянської громади побутували в усній формі (наприклад, Мішна, письмово зафіксована в 165 р.).

Loading...

 
 

Цікаве