WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Образ Божий: біблійне та еліністичне розуміння - Реферат

Образ Божий: біблійне та еліністичне розуміння - Реферат

Для давньоєврейського ж світогляду образ Бога означав Його втручання, з'явлення Його присутності, сили, величі, втручання, яке не пов'язувалось з красою та естетичною вишуканістю теофаніі. Згадаємо хоча б сцени богоз'явлення в Старому Заповіті: палаючий терновий кущ (Вих.3), стовп хмари та вогню (Вих. 14), голос з середини хмари та вогню (Вих.19-20). Навіть коли богоз'явлення пов'язане з антропоморфізмами (як в розповіді про прихід трьох „мужів" до Авраама – Бут.18), воно повністю позбавлене опису зовнішності Того, Хто з'явився, адже важливий не видимий образ, а та звістка, які Він приніс, Його слова та дії [Herman Gunkel. The Legends of Genesis. The Biblical Saga & History. Introduction by William Albright. New York, 1966. – P.2-9].

Деякі дослідники підкреслюють, що така тенденція в розкритті поняття образу божества існувала і в інших семіто-хамітських культурах Єгипту та Мосопотамії. Зокрема в Єгипті, говорячи про божество, священні тексти не зосереджують уваги на те, як воно виглядає, але на його якостях та атрибутах [Curtis, E. M. Man as the Image of God in Genesis in the Light of Ancient Near Eastern Parallels. Diss. Pennsylvania. 1984.]. Проте варто зауважити, що у вказаних культурах традиція зображувати божество в живописі і скульптурі була дуже розвинутою, і тому література лише доповнювала концепцію божества розповіддю про його атрибути, не повторюючи того, що було виражено іншими видами мистецтва – візуального образу. В давньоєврейському монотеїзмі ж зображувати Бога в живописі, скульптурі чи інших видах мистецтва суворо заборонялось, звідси – особлива концепція божественного образу як такого. Образ Бога можна було зображувати лише словесно, тому стародавні євреї віддавали перевагу таким видам мистецтва, як поезія, музика, спів: „Співом та музикою славив стародавній єврей Ягве. Греки споруджували своїм богам храми і статуї" [Бычков В.В. Эстетика поздней античности. Москва, 1981. – С. 24].

Образ Божий в Старому Заповіті та таргумах. Сам вислів „образ Бога" зустрічається в давньоєврейському тексті Біблії дуже рідко. Натомість, треба зауважити, що слово „образ" вживається тут здебільшого в негативному значенні: „ідол", „бовван". Таке ставлення до поняття образу цілком зрозуміле: один з постулатів монотеїзму – заборона робити будь які зображення Бога. Втім, декілька разів воно зустрічається стосовно Ягве. Ми розглянемо ці тексти, але спочатку наведемо основні давньоєврейські терміни, що позначають образ.

Целем צלם/ṣelem – „образ", „ідол", „зображення". Лише один раз вживається стосовно людини як „образу Бога" (Бут.1:26), у більшості випадків позначає ідолів (Чис. 33:52; 1Сам. 6:5; 2Цар. 11:18; Єзек. 23:14). В десяти випадках це слово позначає фізичне відображення чогось,[8] в двох випадках – абстрактне поняття.[9] В такому ж значенні слово вживається в аккадській (ṣalmu) та арамейській (ṣelem) мовах.

Демут דמות/dəmṯ – „зразок", „форма", „образ", „подібність". Також лише один раз використовується для позначення людини як „образу Бога" (Бут.1:26), у більшості випадків позначає ідолів або вигляд якоїсь істоти чи предмету, тобто в такому ж значенні, як і слово целем, хоча особливо слід відзначити його вживання у містичних видіннях пророка Єзекіїля (Єзек. 1:5, 26; 8:1; 10:1; 23:15; Іс. 40:18; 2Цар. 16:10; 2Хр. 4:3). В армейській мові використовується як синонім слова целем.[10]

Темуна תמונה/təmn – „форма", „образ".Двічі вживається стосовно Бога (Чис. 12:8; Пс.16:15), решта – для позначення ідолів або форми чи вигляду чогось (Вих. 20:4; Втор.4:12-15; Іс. 44:21).

Таке нефіксоване вживання термінів (і стосовно Ягве, і для позначення ідолів), потребує уваги до контексту: слово може вживатись і в конкретному значенні (зображення), і в абстрактному („репрезентація") [E. Kurtis. Image of God// Freedman, David Noel, ed., The Anchor Bible Dictionary, New York, 1997, 1992. CD.]. Слово „образ" тут може застосовуватись і до зображення в прямому значенні (здебільшого, з негативним відтінком), і специфічному словосполученні „образ Божий". Оскільки таких випадків небагато, ми коротко розглянеми кожен з них.

Перший уривок – про створення людини (Бут. 1:26-27), в ньому поєднуються в поетичному паралелізмі два терміни – целем і демут: „І сказав Бог: „Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі". Вислів בצלמנו כדמותנו/bəṣalmēn kədəmṯēn - „за образом Нашим, за подобою Нашою", як це видно з загального контексту історії Створення в обох її варіантах (Бут. 1:1-2:4а та 2:4б – 25), стосується природи людини та її статусу у створеному Богом світі. Вона має статус представника Бога у світі, її завдання – володарювати над творінням; її природа – це поєднання земного і небесного начал. Вживання слова целем з прийменником ב/bə (так званний bet essentiae), вказує на ідентичність, тобто, що людина створена не „згідно з" образом Божим, а „як" образ Божий [Там само].

Поєднання в людині Божественного і земного емфатично зображено в другому варіанті історії Створення: „І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею". Якщо джерелом „душі живої" для тварин, плазунів, риб та птахів були земли і вода (Бут.1:20, 24), то в випадку з людиною цим початком стала нешама (נשמה/nəšam) – „подих" Бога. Саме нешама, з'єднана з „порохом земним", дала початок людині, обумовивши її унікальну природу – поєднання земного і небесного, перебування образу Творця серед творіння. Сутність людини обумовила її особливий статус – володаря світу, або, використовуючи більш пізній фразеологізм, „царя природи". Як підкреслює Е. Куртіс, говорячи про людину, як про „образ і подобу Божу", автор книги Буття мав на увазі не якийсь один її аспект, а цілісно її природу [Там само].

Цей особливий статус людини як творіння Божого і представника Небес на землі підкреслено в кількох інших уривках Старого Заповіту, зокрема в книзі Екклезіясту: „Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею, усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця..." (3:10-11). Людина створена з „вічністю" (עולם/'lām) в серці, однак живе в плинному світі. Також Псалом 8-й передає унікальну позицію людини в створеному Богом світі: „А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить!".

Отже, „образ і подоба" тут не скільки формальна, візуальна категорія, стільки субстантивна. Інший текст, який ми розглянемо, згадує „образ Ягве", який бачив пророк Мойсей: „Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Ягве (תמונת יהוה/təmunath yhwh) він оглядає" (Числ. 12:8). Такий вислів виглядає дещо загадково, оскільки П'ятикнижжя Мойсєєве категорично заперечує будь-який факт споглядання видимого „образу Ягве". Сам Ягве говорить до Мойсея про момент зустрічі з ним: „І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого (פני/pānāy), бо людина не може побачити Мене і жити" (Вих. 33:20). Так само говориться і про зустріч Мойсея з Богом на горі Синай під час дарування Десяти Заповідей: „І промовляв Ягве до вас із середини огню, голос слів ви чули, та виду (תמונה/təmn) ви не бачили, окрім голосу" (Втор. 4:12, 15).

Loading...

 
 

Цікаве