WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Теофанія в старому заповіті та її інтерпретація в арамейських перекладах - Реферат

Теофанія в старому заповіті та її інтерпретація в арамейських перекладах - Реферат

Мемра Ягве – допомога моя,

Тому я не буду боятись.

Що зробить мені людина?

Мемра Ягве допомагає мені,

І я віддячу ворогам моїм.

Краще довіряти Мемра Ягве,

Ніж покладатись на сина людського.

Краще покладатись на Мемра Ягве,

Ніж надіятись на князів.[19]

Маючи таку велику кількість фактів вживання терміну Мемра в арамейських перекладах Старого Заповіту, ми можемо говорити про існування певної теологічної концепціїї Слова в іудаїзмі, а також про вплив цієї концепції на формування доктрин раннього християнства. Таргуми створювалися в арамейсько-мовній єврейскій діаспорі, а саме в Палестині та Вавилонії. Слід зауважити, що саме в лоні палестинського іудаїзму й виникло християнство (за Євангеліями, Ісус народився в Іудеї, а почав проповідницьку діяльність в Галілеї). Тому генетичний зв'язок таргумічного Мемра і Логоса з Євангелія від Іоана є очевидним. Хоча серед християнських теологів тривалий час зберігалась тенденція вбачати корені цього терміну (λογος) у філософії неоплатонізму та працях Філона Олександрійського. Такої думки дотримувався, зокрема, Чарльз Додд [Dodd Ch. G. The Interpretation of the Fourth Gospel. Cembrige, 1953.-P. 280].

Проте, слід зауважити, що між концепцією логоса в античній філософії та вченням про Мемра в таргумах є істотна різниця. Перш за все, треба відзначити, що термін логос[20] мав різне значення в грецькій філософії. Представник до-Сократівського періоду Парменід (близько 500 р. до н.е.) надавав Логосу то загального значення (пропорція, думка, пояснення), то використовув його у значенні принципу, що лежить в основі світобудови [Robinson, T. M. Heraclitus: Fragments. Phoenix Pre-Socratics 2. Toronto, 1987.-P.74–76, 114–15]. У Платона (429-347 рр. до н.е.) ж Логос асоціюється з раціональним, істинним поясненням принципу світобудови, що протистоїть міфу (Федон 61б; Тімей 26д). Платон ототожнює мислення (διανοωιαο) та судження (λογος). Для нього логос є внутрішнім діалогом розуму, що виливається через уста (Софіст 26д), а також внутрішньою сутністю (ουσια) всіх речей, яка може привести до істинного знання (Листи 534б–в).

Обсяг нашої статті не дозволяє нам розглянути вживання цього терміну в філософії Арістотеля, стоїків та інших шкіл, зауважимо лише той факт, що неоплатонічні філософи надавали йому того ж значення, що й Платон, але в дещо модифікованому варіанті. Неплатонізм розглядав два аспекти божества: трансцендентний, внутрішньо спрямований та активний, тобто творчу силу, що відповідає за порядок кожної речі у всесвіті. Неоплатоніки інколи вживали термін логос для позначення саме другого аспекту божества [Dillon, John. The Middle Platonists. New York, 1977.-P.46]. Так, наприклад, Плутарх (50–120 рр. до н.е.) вважав логос думкою божества (Про виникнення і знищення 53–54, 372д–373в).

Як бачимо, спільним для Старого Заповіту й таргумів, з одного боку, та античної філософії, з іншого, була ідея посередництва. Проте вона різна в обох випадках. Для давньогрецької філософії (особливо платонізму) світ є дуалістичним, розділеним на дві сфери – ідею та матерію. В світогляді ж Старого Заповіту дві складові всесвіту (в образній мові – „небо і земля") не протиставляються, а друге є вираженням першого. В контексті монотеїстичної релігії Ізраїлю світ – творіння Бога, і Слово – це те, що виражає Його в світі, творить світ, дає йому сенс існування. Платонізму, як і всій античній філософії, чужа ідея історичного богоодкровення, що лежить в основі біблійної концепції Слова та була продовжена в таргумічному терміні Мемра. Тому близькість ідей Логоса і Слова (Давар, Мемра) є дуже умовною. Вона грунтується лише на наявності подібності в уявленні про світ, тобто, його двоскладовість, яка, проте, розуміється в платонізмі як дуалістична, в давньоєврейському монотеїзмі ж, як двох-рівнева. Звідси і концепція посередництва теж різна. Вживання ж в Євангелії від Іоанна грецького слова λογος є, швидше за все, суто технічною заміною грецьким відповідником арамейського слова מימרא/memrā(').

Щоправда, спроба поєднати термін логос з давньоєврейським уявленням про Слово належить представнику так званого елліністичного іудаїзму Філону Олександрійському (Закони алегорії 1.65; Спадкоємець 191; Про сни 2.242–45). Але Філонівський Логос є повністю ідентичним неоплатонічній концепції. Ця тема, однак, є предметом подальших досліджень. Ми ж можемо зробити висновок, що історико-релігійні корені ранньо-християнських уявлень про природу Посланця Божого, Месії, слід шукати саме в палестинскому та вавилонськом іудаїзмі, окрім праць апостола Павла, що відчутно зазнали впливу елліністичного іудаїзму. Проте теологія Павла не є проникнутою ідеями неоплатонізму, як праці Філона, оскільки Філона не можна вважати типовим представником цієї гілки іудаїзму. В цілому ж, ідея посередництва між Богом та створеним Ним світом виглядає цілісною в Новому Заповіті. Представляючи Ісуса як обдвічне Слово, євангелист Іоанн користується лексикою, аналогічною таргумам, зображує Месію як живе втілення божественного Слова, волі, присутності і слави Бога. Таким чином, арамейські переклади дають нам герменевтичні ключі до розуміння христологічної концепції раннього християнства.

БІБІЛІОГРАФІЯ

  1. Кассуто Умберто. Эпическая поэзия в Древнем Израиле. Пер. с англ.// Библейские исследования. Сборник статей. Вып.1. Москва, 1997.

  2. Box G.H. The Idea of Intermediation in Jewish Theology, JQR n.s. 23, 1932-33.

  3. Chester Andrew. Divine Revelation and Divine Titles in the Pentateuchal Targumim. Tbingen, 1986.

  4. Dillon, John. The Middle Platonists. New York, 1977.

  5. Dodd Ch. G. The Interpretation of the Fourth Gospel. Cembrige, 1953.

  6. Duff Archibald. A History of the Religion of Judaism 500 to 200 B.C. London, 1911.

  7. Flesher P. V. The Targumim// Jusaism in the Late Antiquity. Ed. by Jacob Neusner. Part I: The Literary and Archaeological Suorces. Leiden-New York-Kln, 1995.

  8. Macho A.Diez. El Logos y el Espiritu Santo, Atlantida I. Mexico, 1963.

  9. Macho Alechandro D. The Recently Discovered Palestinian Targum: Its Antiquity and Relationship with the Other Targums, Vetus Testamentum Supplement, 7. Roma, 1960.

  10. Macho Diez in Melanges E. Tisserant I, Rome, 1964.

Loading...

 
 

Цікаве