WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігійні вірування Cтародавнього Єгипту - Реферат

Релігійні вірування Cтародавнього Єгипту - Реферат

У відповідний час кожного року потрібно було приносити померлим реальні або символічні жертви. Біля пірамід будувалися для цього храми, де статуя фараона із свого покою через спеціальний отвір могла спостерігати за ритуалом жертвопринесення. Бажання підтримати життя небіжчика за межею покинутого світу було таким сильним, що, як показує одна з гробниць Середнього царства, в одяг крітських послів, зображених на стіні гробниці, була внесена поправка — відповідно до зміни моди — на довжину парадних спідничок.

За часів Середнього царства до могили клали маленькі статуетки слуг і рабів. Пізніше в Новому царстві вони були схожими на маленькі мумії і називались "ушебті". Так як і в земному житті, в загробному світі вони мали служити померлому й виконувати за нього роботу.

3. Уявлення про потойбічний світ в Стародавньому Єгипті

Уявлення про житія в потойбічному світі не були у єгиптян завжди одними й тими ж. В архаїчний період безсмертя й вічне життя символізували зірки, які постійно виднілися на небосхилі (наприклад. Полярна зоря). Саме до неї прямували дуті померлих, тому вхід до піраміди робився завжди на північ. У Давньому царстві цю роль починає відігравати Сонце. Бог Сонця Ра мандрує вночі країною мертвих і вершить над ними суд. Пізніше цим почав займатися бог Осіріс, який став володарем загробного світу. Загробний суд добре описаний у 125-му розділі "Книги мертвих". У присутності Осіріса та інших богів вершиться психостасія: зважування серця померлого на вагах, урівноважених пером (символом богині істини та порядку Маат). Грішника поглинало страшне чудовисько Аммат (лев із головою крокодила), а праведник оживав для щасливого життя на Полях Іару — на "Полях очерету".

Духовний світ стародавніх єгиптян тісно пов'язувався з їхньою вірою в потойбічне життя. За релігійним ученням єгиптянин мав кілька душ. Головними були "Ка" та "Ба". "Ка" мислилась як духовний двійник людини, з яким вона зустрічається після смерті. В культі мертвих "Ка" відігравала дуже важливу роль. Гробницю називали "Будинком Ка", а жерця, що виконував поховальні обряди, — "служителем Ка". Ця душа забезпечувала померлому існування після смерті, робила можливим виконання життєвих функцій. Графічно "Ка" зображалась у вигляді руки, що підгримує, захищає.

"Ба" за аналогією можна назвати "чистим духом". Ця душа залишала людину після її смерті і прямувала на небеса. "Ба" мислилась як внутрішня енергія людини, її божественний зміст.

Ім'я людини — це не просто набір звуків чи слів: це ще одна душа людини "Рен". Ім'я дається на честь божества-покровителя: "Хорі" — на честь бога Хора, "Хнумхотеп" — на честь бога родючості бараноголового Хнума, "Рамсес" — на честь Ра [1, с. 92].

Крім названих, у єгиптян було ще дві душі: "Ах" ("Сяяння") та "Шуїт" ("Тінь"). Про них відомо ще досить мало.

Беручи до уваги буквальне значення цих понять, вжитих для назв душ, можна припустити, що вони відображають чисто моральний аспект релігійних вірувань —це мов одночасно співіснуючі в людині сяючий ореол благодіяння і тінь гріховності.

Спочатку право на існування в загробному світі мав тільки фараон. Тіло покійного фараона переправляли з Мемфіса через Ніл у Долинний храм. Для переправи використовувався поховальний човен, що нагадував своєю формою традиційні човни зі стебел папірусу. Тут, у Долинному храмі, тіло небіжчика підлягало ритуальному обмиванню на знак очищення й відродження його душі. Цей ритуал немовби повторював діяння бога Сонця, котрий щоранку відроджувався у водах озера Лілей. Це був перший етан дуже складного, але точно визначеного ритуалу, який забезпечував відродження душі фараона для його потойбічного життя.

Найголовнішим був обряд "Відкривання уст", він проводився не на тілі покійного фараона, а на його статуях на повний зріст. Ці статуї, кількість яких сягала часом більше двох десятків, зберігались у нішах центральної зали Долинного храму. Син фараона або його нащадок мав окропити статуї водою, умастити пахучими маслами, здійснити перед ними жертвопринесення й доторкнутися до вуст кожної з них священними "знаряддями", такими як тесло і різець. Після цього ритуалу статуї з Долинного храму ніби діставали здатність зберігати в собі ожилу божественну "Ка" фараона. [1, с. 93]

Після завершення цих церемоній у Долинному храмі набальзамоване тіло фараона з усіма царськими ознаками його влади і з його внутрішніми органами (їх виймали з тіла, бальзамували й розміщали окремо в спеціальних ємностях — канопах) урочиста процесія, в якій могли брати участь тільки ритуальне очищені особи, відносила в Поминальний храм. Процесія рухалася пандусом. Стіни галереї, збудовані на пандусі, були досить високі, що оберігало процесію від непосвячених очей. У Поминальному храмі, що будувався поряд з пірамідою, повторювався ритуал "Відкривання уст" над статуями покійного. Тільки після цього тіло володаря Єгипту несли до місця його вічного упокоєння в глибині піраміди.

Ритуал поховання фараона супроводжувався складними обрядами. Тут не можна було зробити навіть найменшої помилки, в церемоніалі царського поховання ніщо не могло бути упущеним. Адже від воскресіння "Ка" фараона та від його благополуччя в загробному житті залежали життя й добробут усього Єгипту.

5. Внесок жерців в розвиток релігії Стародавнього Єгипту

Створення інституту жрецтва сприяло виникненню у Стародавньому Єгипті храмової організації. Як особлива соціальна група, жрецтво сконцентрувало у своїх руках велику владу і було досить впливове. Воно брало участь у керівництві державою, входило до почту фараона, приводило до влади одні фараонські династії й скидало інші. Жреці внесли помітний вклад у накопичення астрономічних, математичних і медичних знань. За цих часів будувалися величні храми, зводилися статуї богів, розроблялися складні й урочисті релігійні церемонії, пишні ритуали [2, с. 54].

Один з них — культ померлих — демонструє специфічні уявлення єгиптян про потойбічне життя. Померла людина вважалася сплячою і тому потребувала їжі, домашнього начиння. Звідси виникає ідея збереження тіла і мистецтво муміфікації. Для найбільш впливових осіб споруджуються грандіозні гробниці — піраміди. Найвідомішою серед них є піраміда фараона IV династії Хеопса. Вона займає площу понад 5 га і сягає висоти 146,5 м. її складено з 2300 тис. відшліфованих кам'яних брил, вагою 2,5 т кожна. В цих культових спорудах вражають не лише розміри, а й якість роботи. Настінні розписи високого художнього рівня реалістично зображували земне буття померлого, який потребував уваги до себе і після смерті. Релігійний культ померлих, як бачимо, продовжував вікові традиції єгиптян, підтримання яких було повсякденною потребою.

Список використаної літератури

  1. Теорія світової культури: Навч. посібник / Керівник авт. Колективу Л. Г. Левчук. 3 – тє видання, стереобки. – К.: Либідь, 2000. – 368 с.

  2. Камінін Ю. А. Харьковщенко Є. А. Релігієсзавство. Підручник. – 13.: "Наукова думка", 2000. – 352 с.

  3. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури: Навч. пос. 4 – те видання і доп. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. – 355 с.

Loading...

 
 

Цікаве