WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігійні вірування Cтародавнього Єгипту - Реферат

Релігійні вірування Cтародавнього Єгипту - Реферат

Реферат на тему :

Релігійні вірування Cтародавнього Єгипту

ПЛАН

  1. Релігійні тексти древніх єгиптян.

  2. Єгипетський пантеон богів.

  3. Уявлення про потойбічний світ в Стародавньому Єгипті.

  4. Ритуал поховання фараона.

  5. Внесок жерців в розвиток релігії Стародавнього Єгипту.

1. Релігійні тексти древніх єгиптян

Скласти уявлення про вірування, культи, обряди стародавніх єгиптян допомагають різноманітні релігійні тексти: гімни й молитви богам, записи поховальних обрядів на стінах гробниць. Найважливішими є так звані "Тексти пірамід" — складна система заклять, замовлянь і молитов, що супроводі жували заупокійні царські ритуали, їхні тексти вирізані на стінах внутрішніх приміщень пірамід фараонів V та VI династій Давнього царства (XXVI—XXIII ст. до н. е.). Найстаріший текст знайдено в піраміді фараона Унаса, мабуть, останнього правителя V династії, але характер накреслення ієрогліфів, стиль написів, лексика та інші особливості вказують, що тексти в такому вигляді існували навіть у до-династичний період.

Для реконструкції найважливіших сторін життя суспільства Стародавнього Єгипту використовуються й так звані "Тексти саркофагів", що збереглися на саркофагах епохи Середнього царства (XXI—XVIII ст. до н. е.), а також "Книга мертвих", створена від періоду Нового царства й до кінця історії Стародавнього Єгипту, та численні збірки заупокійних текстів. "Книга мертвих" була написана частково на основі найдавніших релігійних текстів. Це найпопулярніша збірка релігійних текстів і заклять у Стародавньому Єгипті. Примірники ілюстрованої "Книги мертвих" клалися до гробниці поруч із мумією померлого і слугували йому дороговказом у потойбічному світі.

За релігійними уявленнями жителів Стародавнього Єгипту, схід, де встає сонце, місце народження й відродження, а захід, де сонце зникає, — місце смерті й потойбічного життя. Схід називався Країною Бога, адже там сонце кожного дня піднімалось у славі.

Як життя цілій країні приносили грудки родючого мулу, так і життя взагалі, вважали єгиптяни, виникло на первісному пагорбі. У "Книзі мертвих" перша поява Ра-Атума — бога-творця —відбувається саме на "первісному пагорбі, що в Єрмополі". Єгипетський ієрогліф, яким позначали первісний "пагорб творення", читався і як "являтись у славі". Він зображав кулястий пагорб, з якого вгору піднімаються сонячні промені, і тим самим давав дохідливу графічну ілюстрацію дива першої появи бога-творця [1, с. 83].

В давні часи бог сонця мав свою сім'ю богів, яка складала також вищу раду богів. Ця група богів була Енеадою, Дев'ятерицею, що мала центральне святилище у храмі Сонця в місті Іуну поблизу Мемфіса (грец. Геліополь). До Енеади входили чотири пари богів, зв'язаних родинними почуттями, що мали спільного предка: Агум, Шу, Тефнуг, Геб, Нуг, Осіріс, Ісіда, Сет і Нефтіда. Бог сонця Агум, що з'явився на вершині первісного пагорба, виник, за єгипетською традицією, "сам собою". Ім'я Агум означає "все", а також "нічого". На думку Дж. Вілсона, Агум означає щось всеохопне й водночас — порожнечу, причому скоріше порожнечу початку, ніж кінця. За "Книгою мертвих", боги виникли після того, як Агум дав імена частинам свого тіла. За особливостями первісної свідомості акт вимовляння нового імені мислився як акт творення.

У "Текстах пірамід" дається дещо інша картина. Звертаючись до Агума і нагадуючи, що він був на вершині первісного пагорба, напис продовжує: "Ти виплюнув те, що було Шу. Ти вирвав те, що було Тефнуг".

Подружня пара Шу, бога повітря, і Тефнуг, богині вологи, породила бога землі Геба і богиню неба Нут. За іншою версією, бог повітря піднявся й відірвав небо од землі Своєю чергою Геб і Нут, земля і небо, створивши сімейну пару, породили дві пари, бога Осіріса та його дружину Ісіду й бога Сета з його дружиною Нефтідою.

Геродот писав про надзвичайну релігійність єгиптян, що їх виділяло серед інших народів. Спочатку богів зображали у вигляді тварин, пізніше вони набували подоби людей із головами тварин. Так, бог Ра мав голову сокола, Сехмет — лева, Анубіс — собаки чи шакала, Хатхор — корови, Хнум — барана. Існували боги тільки з людськими рисами — Пта, Мін, Осіріс.

Поклоніння тваринам практикувалося ще в архаїчний період, але найбільшого розвитку культ тварин досяг у період Нового царства. Найпоширенішим був культ священного бика Апіса. Як богів шанували й інших тварин — крокодила, кішку, мавпу, ібіса. Тіло померлої священної тварини муміфікували й ховали в саркофагах. За тисячоліття культ поклоніння тваринам перетворився на релігію простого народу.

2. Єгипетський пантеон богів

Жерці намагалися систематизувати безліч богів, визначити ієрархію їхніх взаємозв'язків. Але, як і в Месопотамії, після перемін у суспільно-політичних умовах занепадали або підносилися міста, а разом з ними і їхні боги-покровителі Так, на початку історії Єгипту головним богом пантеону богів був Птах, якому і приписувалося творення світу. Потім його місце посів Хор, далі — Ра й Осіріс, нарешті Амон став головним богом єгиптян.

Боги зв'язані сімейними узами. В Ранньому царстві в Мемфісі Птах був богом-вітцем, його дружина — богиня Сехмет, син — бог Нофертум. Птах, як один Ь найстаріших богів, згідно з "Мемфіським богословським трактатом", створив світ, дав життя іншим богам і людям. У пізніші часи його стали ототожнювати з богом Сонця. Сехмет мала подвійну сутність: була богинею війни і спустошення, але також і богинею-заступницею. Син Птаха Нофертум був богом рослинного світу й зображався у вигляді квітки лотоса.

В Новому царстві найзначнішою тріадою стали боги з міста Фіви: Амон, його дружина Мут і син Хонсу. З рядових богів Раннього царства, починаючи від XVIII династії, Амон став головним богом Єгипту внаслідок зростання політичного впливу касти жерців. Верховний жрець Амона (пізніше його ототожнили з богом Сонця Ра і стали звати Амон-Ра) мав у своїх руках велику політичну владу, міг впливати на фараонів і навіть стати фараоном, як це трапилося приблизно в 1070 році, коли влада у Фівах перейшла до верховного жврця Амона — Херіхора. Мут була богинею неба. Хонсу мав повну владу в царстві мертвих і був богом Місяця.

Серед названої Дев'ятериці богів Осіріс, Ісіда та їхній син Хор створюють ще одну тріаду богів. За традицією, Осіріс — перший правитель Єгипту, він навчив людей обробляти землю, створив перші закони. У "Книзі мертвих" його названо зерном, а в "Текстах пірамід" — богом виноградної лози. Осіріс — бог родючості, в його образі втілювалися поняття смерті та відродження, у міфах про нього відображена природна зміна пір року, осіннє в'янення і весняне відродження природи. В епоху Середнього царства епізоди міфів, де центральним персонажем був Осіріс, відтворювали під час святкових дійств, а вже в грецький період ці свята перетворилися на дуже популярні в народі містерії.

Ісіда — богиня родючості — стала також символом подружньої вірності й материнства. Її шанували як велику чаклунку. У греко-римський період культ Ісіди як великої богині-матері поширився далеко за межі Єгипту. Предмети S культу знайдені на території римської провінції Паннонія (нинішні Австрія та Угорщина).

Хор став символізувати владу фараона й тому фараони носили його ім'я. Образ Ісіди з маленьким Хором на руках став одним із прообразів християнської Марії з Христом-немовлям. Іноді Ісіду зображали в момент, коли вона годує груддю дитинча. Уявлення стародавніх єгиптян про потойбічне житія мали вирішальне значення в їхній релігії. Ці уявлення справили значний вплив на розвиток і формування стилю пірамід і гробниць, на всю архітектуру Стародавнього Єгипту [3, с. 48].

Основною умовою загробного життя вважали збереження тілесної оболонки померлого. Для цього тіла мерців бальзамували, прагнучи зберегти зовнішній вигляд. Крім цього, рідня небіжчика забезпечувала його всім необхідним, що могло знадобитись у потойбічному світі. Задля цього ж робили й жертвопринесення біля гробниці: померлому давали харчі в дорогу, напої та одежу. Предмети, що клались до могили, могли мати й символічний характер, як, наприклад, маленькі глиняні тарелі з глиняними зображеннями страв.

Loading...

 
 

Цікаве