WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Християнські моральні цінності управління людьми та можливості їх використання у кадровому менеджменті - Реферат

Християнські моральні цінності управління людьми та можливості їх використання у кадровому менеджменті - Реферат

• "Не будеш утискати наймита... Того ж дня даси йому заплату" (5М, 24, 14–15).

Отже, зі згаданих текстів можна виділити такі принципи:

• керівник не має права почувати себе монархом, самовільно і за власними законами вирішувати долю підлеглого;

• повинен чинити за справедливістю як у питаннях оплати праці, так і в питаннях дисциплінарного стягнення;

• бути достатньою мірою поблажливим до вчинків, пробачати певні помилки й залишатись справедливим щодо недбальства, не допускати потурання;

• визнавати й поважати своїх підлеглих як особистостей, не вважаючи їх просто за виконавців розпоряджень.

ІV. Ставлення до керівництва:

Біблія встановлює принципи поваги до свого керівництва без упередженості людинодогоджання. "Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога" (Кол. 3, 22). Отже, цей текст виключає лицемірне ставлення до роботи й керівництва, закликаючи сумлінно виконувати вказівки керівництва. Підлеглі також повинні поважати своїх керівників, як окремих особистостей, а не просто як начальників у посадовій ієрархії. У такому разі, в організації виникає дух колективізму, дух спільності, коли люди не просто виконують свої функціональні обов'язки, а й дійсно стають співробітниками, згуртованими єдиною метою.

Це стає можливим ще й тоді, коли кожен член організації у своїх взаєминах поділятиме ще й принципи чесності (не говорити одне одному брехні).

Взаємини керівників та підлеглих: Об'явлення св. Іоанна 1, Послання до Євреїв (13, 17): "Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне".

Істинна внутрішня свобода — це уміння пробачати і забувати. У кареті минулого далеко не поїдеш (прислів'я).

Це не просто. Пам'ять, психічні травми минулого, безсоння, депресії, збитки, моральна й матеріальна шкода — як це забути? А як із цим жити? На допомогу приходить молитва "Господи, допоможи мені в цьому. Зроби так, щоб я хотів пробачити". Саме "хотів". Непрощення — це палючий вогонь, можна сказати "диявол", хоча це умовне поняття, на мій погляд. Ми можемо здолати "диявола". Ми можемо зробити так, щоби гріхи наших батьків не пали на дітей до третього та четвертого покоління.

Але якщо ми не зробимо щось зі своїми легалістичними осудженнями, то Біблія говорить, що проблеми перейдуть до наших дітей (2М. 20, 5).

Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть (Мт. 5, 7).

Так, ми маємо право на правосуддя, але тоді ми пожинаємо те, що посіяли. Закон фізики — "дія дорівнює протидії". Ми не милосердні, до нас не милосердні.

Коли підлеглий, бажаючи маніпулювати керівником, розповідає йому про його ворогів та їхні слова, мудрою була б відповідь "Не припиши їм цей гріх!"

Як сказано в Євангелії від Матвія (6, 14–15), "Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть,

А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших". Милосердя перемагає осуд.

Мотивація персоналу

Як уже наголошувалось [5], соціальні методи управління "відзначаються, перш за все, мотиваційною характеристикою", яка визначає напрям впливу. Серед способів мотивації виділяють навіювання, переконання, наслідування, втягнення, примушування та змушення.

Мотивація — це процес вивчення збудливих мотивів діяльності людини. Біблія не знала слова "мотивація", але там наведено досить точні спостереження за природою людської душі: "Людина збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє".

У книзі Нового Заповіту від Луки Святе Благо-оповідання" (12, 15; 19–21) сказано, зокрема, в ст. 15.: "І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його".

Людина ніколи не кається добровільно в гріхах своїх.

У книзі пророка Ієремії (8, 6): "... Неправду говорять, немає нікого, хто б каявсь у своїму лукавстві, говорячи: Що я зробив?"; "Чи вони засоромилися, що гидоту робили? Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють..." (Єр. 8, 12).

Людина завжди сподівається на безкарність.

Про це йдеться, зокрема, у псалмі 49, псалмі 89 , псалмі 93. Чи багато змінилося у природі людської душі більше, ніж за 2000-літню історію? Нічого.

У Посланні до Римлян перераховано багато пороків сучасної людини: "обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві..." (1, 30–32)

Православ'я не має за мету змінити наявну мотивацію, воно лише наснажує її духовність. Трагедією людей, які потрапляють до харизматичних сект на зразок "посольства Божого", є те, що методами нейролептичного програмування "витирають" їх особистісну ціннісну орієнтацію, замінюють насадженням свого типу "пізнання Бога", в церкві Сандея дійшли вже до "інтимних відносин із Богом". Ця деформація психіки не проходить безслідно, ці люди вже психічно хворі, вони неадекватні, сприймають дійсність, хоча легко скеровуються в потрібному секті напрямі.

Дещо подібне відбувається у дистриб'юторських фірмах, коли виключно зі "шляхетною" метою для навчання методом активного та агресивного маркетингу запрошують психологів для нейролептичного програмування. Персоналу "нав'язується" ціннісна орієнтація "матеріально забезпеченого життя". Досвід відвідування тренінгів В. Довганя дав змогу спрограмувати розвал цієї фірми. Якщо у всіх лише ця ціннісна орієнтація, то колектив вже не колектив, а "банда" або зграя піраній.

"Екологія душі" теж може і повинна бути предметом досліджень у психології управління людськими ресурсами.

Оцінюючи сучасні теорії мотивації персоналу з погляду моральності, слід зазначити, що всі концепції, які намагаються пояснити поведінку людини, не є самодостатніми і кожна з них так чи інакше допомагає вирішити це завдання. Але всі ці теорії, підходячи до процесу поведінки людини емпірично, описують її мотиваційні характеристики, виходячи з фактів спостереження. Біблія ж привносить в усі ці теорії духовне начало — ту першопричину, яку сучасні теорії не помічають. Проблема в тому, що людина не завжди вчиняє так, як вона сама розуміє, як повинна вчинити. По-друге, у людини є хибні мотиви й цілі, які Біблія називає гріховними (гріх — не тільки обов'язково зле діяння, а й просто помилкове), й істинні мотиви і цілі. Апостол Павло описує це так: "Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню" (Рим. 7, 19). По-третє, слід зауважити, що не завжди духовні мотиви виявляються після задоволення матеріальних мотивів. Біблія підкреслює відповідність за той вибір, який ми робимо, незалежно від того, що рухає нашими спонуканнями.

Мотиваційні потреби особистості можуть бути різними. Вони не є пристосуванням до тих чи інших факторів. Вони закладені генетичне. Можливо, це і є той самий "план Бога" або прояв душі. У будь-якому разі, згідно з методикою Рокича [4] особистісна ціннісна орієнтація може мати 18 варіантів:

1. Активне діяльне життя (повнота та емоційна насиченість життя).

2. Життєва мудрість (зрілість та здоровий глузд, які досягаються життєвим досвідом).

3. Здоров'я (фізичне і психічне).

4. Цікава робота.

5. Краса природи й мистецтва (переживання прекрасного у природі та мистецтві).

6. Кохання (духовна та фізична близькість з коханою людиною).

7. Матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальних труднощів).

8. Наявність хороших і вірних друзів.

9. Суспільне визнання (повага оточення, колективу, товаришів по роботі).

10. Пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний розвиток).

11. Продуктивне життя (максимально повне використання своїх сил, можливостей та здібностей).

12. Розвиток (робота над собою, постійне фізичне й духовне вдосконалення).

13. Розваги (приємне проведення часу, відсутність обов'язків).

14. Свобода (самостійність, незалежність в міркуваннях і вчинках).

15. Щасливе сімейне життя.

16. Щастя інших (добробут, розвиток і вдосконалення якостей інших людей, всього народу, людства в цілому).

17. Творчість (можливість творчої діяльності).

18. Упевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів).

Базуючись на цих передумовах, можна висунути кілька етичних критеріїв до методів переконання, спонукання та ін., які використовуються під час мотивації працівників.

1. Керівник, який закликає своїх підлеглих до певних дій або спонукає їх до продуктивнішої праці, має апелювати до благородних спонукань.

2. Керівник повинен усвідомлювати потреби своїх підлеглих і задовольняти ці потреби, ставити за мету розвиток самої людини, а не просто "купувати" їх заради особистої або фірмової користі.

3. Бог наділив кожну людину вільною волею. Коли способи спонукання людей до скоєння того чи іншого вчинку застосовуються некоректно або з метою позбавити людину свободи свідомого вибору, чим старанно займаються усі харизмати, вони — неправедні, вони йдуть проти Бога. Люди не просто знаряддя виробництва.

Отже, незважаючи на більш як двохтисячолітній розрив у розгляді підходів до управління людьми, загальні тенденції моральних цінностей, закладених у Біблії, залишаються незмінними.

Література

Біблія.

Егоршин А. П. Управление персоналом. — Н.-Новгород, 1999.

Лукашевич И. Г. Социология труда. — К.: МАУП, 2001.

Управление персоналом организации. Практикум / Под ред. А. Я. Кибанова. — М.: Инфра, 2000.

Щёкин Г. В. Социальная теория и кадровая политика. — К.: МАУП, 2004.

Loading...

 
 

Цікаве