WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Священики-мученики: репресії проти православного духовенства на Закарпатті - Реферат

Священики-мученики: репресії проти православного духовенства на Закарпатті - Реферат

6 квітня 1951 р. був заарештований ієромонах Юстин (Сідак). Його звинуватили у ворожому ставленні до радянської влади, хоча на допитах він заперечував свою антирадянську та антикомуністичну діяльність. Із протоколів відомо, що Юстин (Сідак) народився 14 жовтня 1918 р. у с. Збини Воловецького р-ну в багатодітній сім'ї лісоруба. Навчався в духовній семінарії у м. Сремські Карловці в Югославії, на богословському факультеті Белградського університету та духовному училищі в Будапешті [26]. 22 вересня 1946 р. висвячений єпископом Нестором (Сидорук) у сан священика. У 1946–1947 рр. — чернець Свято-Пантелеймонівського скита в м. Хуст-Колесарово [27].

17–18 липня 1951 р. відбулося судове засідання, на якому о. Юстин відкидав усі пред'явлені йому звинувачення, але Закарпатський обласний суд присудив йому 10 років виправно-трудових таборів з ураженням у правах на п'ять років і конфіскацією майна. Для відбуття покарання його відправили в Ун-женський табір на станцію Сухо-Безводна колишньої Горьківської області Росії. 7 червня 1956 р. о. Юстина звільнено з ув'язнення. Помер 21 жовтня 1992 року. Реабілітований 16 вересня 1992 р. [28].

31 липня 1951 р. був заарештований священик с. Червеньово, засновник та ктитор православного жіночого монастиря в с. Домбоки Мукачівського р-ну І. Карбованець. У постанові на арешт вказувалося: "В роки угорської окупації Закарпаття під час богослужінь систематично у своїх проповідях робив наклеп на радянську дійсність, радянську країну і комуністичну партію" [29].

Народився І. Карбованець 1897 р. у с. Невицьке Ужгородського р-ну. Після навчання в школі працював на залізниці, після чого єпископ Веніамін висвятив його на священики і скерував у с. Червеньово. У 1930–1931 рр. організував створення жіночого монастиря в Домбоках, для якого викупив і подарував землю [30]. Слідчі звинуватили о. І. Карбованця в агітації проти колгоспної системи, у закликах допомагати угорській владі, у зберіганні антирадянської літератури релігійного змісту [31]. Своєї вини не визнавав і відкидав усі звинувачення. 11 жовтня 1951 р. обласним судом його було засуджено на 25 років таборів і відправлено у с. Хром-Тау Новоросійського р-ну Актюбінської області Казахської РСР. Звільнений 9 січня 1955 року. Помер 21 червня 1977 р. [32]. Реабілітований 1991 р. [33].

За співпрацю з "антинародними бандами" на початку 50-х рр. XX ст. було заарештовано й притягнено до судової відповідальності представників православного чернецтва. 23 травня 1952 р. органами КДБ заарештовано Вікентія (Ороса), 1901 р. народження, з с. Іза Хустського р-ну. На допитах він повідомляв, що у 1921 р. вступив послушником до Свято-Миколаївського монастиря в с. Іза, 13 березня 1929 р. прийняв чернечий сан [34]. Працював священиком у селах: Вонігово Тячівського р-ну, Нижній Бистрий, Крива Хустського р-ну, м. Рахів. У 1937–1949 рр. — духівник жіночого скиту в Драгові [35]. 25 липня 1952 р. засуджений військовим трибуналом прикордонних військ МДБ Закарпатського округу за ст. 20-54-1 "а" УК УРСР до 25 років виправно-трудових таборів, з ураженням у правах на п'ять років і конфіскацією майна. Пізніше термін ув'язнення зменшили до п'яти років, о. Вікентія звинуватили в тому, що він мав у 1949 р. зв'язки з "бандою Пилипця". На судовому засіданні він сказав, що зустрічався з бандитами випадково і під загрозою розправи змушений був співпрацювати. Звільнений 29 червня 1955 р., в ув'язненні перебував 3 роки 1 місяць і 6 днів. У прокурорському висновку від 13 травня 1992 р. вказувалося , що ні в яких насильницьких акціях проти громадян Орос не брав участі й засуджений безпідставно [36]. Реабілітований у 1992 році.

30 травня 1952 р. заарештований ієромонах Йов (Гашпар), 1911 р. народження, з Воловця. У 1926 р. закінчив шість класів школи, потім продовжив навчання в Свалявській гімназії. У 1930–1932 рр. проходив дійсну військову службу у чехословацькій армії. У 1934 р. вступив послушником до Свято-Преображенського монастиря в Тереблі, де 1936 р. прийняв чернецтво. У 1936–1940 рр. навчався в монастирській школі в Високих Дечанах (Югославія) [37]. За антифашистську діяльність його заарештовано німцями, у 1941 р. перебував у концтаборі. Цього ж року втікає до партизанів, де перебував до 1945 р., у цьому році повертається до Чехословаччини [38]. У 1946–1952 рр. працював священиком у селах: Ганичі Тячівського р-ну, Кваси Рахівського р-ну, Новоселиця Між-гірського р-ну. 25 липня 1952 р. засуджений військовим трибуналом прикордонних військ МДБ Закарпатського округу за ст. 20-54-1 "а" УК УРСР до 25 років виправно-трудових таборів, з ураженням у правах на п'ять років і конфіскацією майна. 8 червня 1955 р. міра покарання змінена до п'яти років ув'язнення без ураженням у правах, о. Йова звинуватили в тому, що у 1949 р. інформував бандитів про дії органів безпеки, допомагав продуктами та ін. [39]. Звільнений 11 липня 1955 року. В ув'язненні перебував 3 роки 1 місяць і 11 днів. Реабілітований 1992 року.

13 червня 1952 р. заарештували ієромонаха Даміана (Боня), 1895 р. народження, із с. Монастирець Хустського р-ну. У 1914 р. його було мобілізовано до австро-угорської армії, відправлено на східний фронт, у 1916 р. він потрапляє до російського полону. Наприкінці 1917 р. повертається у рідне село і 1920 р. вступає в Свято-Миколаївський чоловічий монастир. У 1923 р. прийняв чернецтво [40]. У 1924–1925 рр. навчався у богословській школі в Греції. Працював священиком у селах: Березово, Липецька Поляна Хустського р-ну, Луково, Дубрівка Іршавського р-ну, Олешник Виноградівського р-ну, Кричево Тячівського р-ну. Із 1947 по 1952 р. перебував в Чумалівському монастирі. 25 липня 1952 р. засуджений військовим трибуналом прикордонних військ МДБ Закарпатського округу по ст. 20-54-1 "а" УК УРСР до 25 років виправно-трудових таборів, з ураженням у правах на п'ять років і конфіскацією майна. Пізніше строк скорочено до п'яти років. Звинуватили ієромонаха Даміана в тому, що він у 1949–1951 рр. передавав бандитам продукти харчування і переховував їх у каплиці на кладовищі монастиря. 14 серпня 1954 р. помер у місцях позбавлення волі [41]. Реабілітований 1992 року.

23 травня 1952 р. було заарештовано за зв'язок з бандитами у с. Дубове Тячівського р-ну, послушника Свято-Дмитріївського скита Ю. Фарковця, 1922 р. народження, з с. Копашнево Хустського р-ну. За аналогічними звинуваченнями 20 червня 1952 р. було заарештовано монахиню Копашнівського скита Іоанна Богослова Магдалину (Шелемба) з с. Широкий Луг Тячівського р-ну [42]. Заарештовані на допитах свідчили, що були змушені мовчати про зв'язки з бандитами під загрозою фізичної розправи. 17 липня 1952 р. військовий трибунал прикордонних військ МДБ Закарпатського округу засудив Ю. Фарковця до 25 років, а монахиню Магдалину — до 10 років таборів із ураженням у правах на п'ять років і конфіскацією майна. Засуджених звільнено у 1955 році. Реабілітовано 1992 року.

11 січня 1956 р. органи КДБ заарештували ієромонаха Іларіона (Сідлара). У постанові на арешт вказувалося, що ієромонах Іларіон у 1954–1955 рр. виготовляв і надсилав на адресу партійних органів листи антирадянського змісту з терористичними погрозами представникам радянської влади і комуністичної партії [43]. На допитах він повідомив, що народився 11 серпня 1907 р. у с. Осой Іршавського р-ну. У 1930–1940 рр. — послушник чоловічого монастиря в с. Теребля Тячівського р-ну. У 1941–1956 рр. — священик у кількох селах Тячівського та Рахівського р-нів. 13 січня 1956 р. ієромонах Іларіон заявив, що в 1954 р. із газет довідався, що радянська влада неправильно проводить антирелігійну роботу, грубо ставиться до священиків, обмежує їхню діяльність і порушує права. Боротися зі згаданою несправедливістю він вирішив за допомогою анонімних листів [44]. 5 березня 1956 р. Закарпатський обласний суд засудив ієромонаха Іларіона (Сідлара) до шести років таборів із ураженням у правах на три роки і конфіскацією майна. Відбував покарання в Дубравтаборі МВС у Мордовській АРСР. 10 лютого 1960 р. його звільнили з ув'язнення [45]. 16 листопада 1991 р. ієромонаха Іларіона реабілітували.

Радянський репресивний режим діяв підло і жорстоко щодо представників релігійного культу. Ус і засуджені до різних строків ув'язнення були невинні в пред'явлених їм звинуваченнях. По-перше, до возз'єднання Закарпаття з УРСР усі засуджені були громадянами інших держав і на них не поширювалося радянське законодавство. По-друге, злочини, які, були інкриміновані православним священикам і монахам, були необґрунтовані, фальсифіковані. Наприклад, у 1960 р. було заарештовано настоятеля чоловічого Свято-Преображенського монастиря в с. Теребля Тячівського р-ну архімандрита Веніаміна (Керечанин). Його звинуватили в спекуляціях із краденим парафіном і засудили строком на один рік ув'язнення. Отже, в 40–50 рр. XX ст. православне духовенство на Закарпатті, як і греко-католицьке, стало жертвою каральної системи, яка намагалася підкорити собі церкву та її вірників, ставлячи собі за мету атеїзувати населення й зробити його сліпою маріонеткою в своїх руках.

Література

Довганич О., Хланта О. У жорнах сталінських репресій: 3 історії ліквідації греко-католицької церкви та її возз'єднання з РПЦ, переслідування інших релігійних громад у 40–50-х рр. XX ст. / Передм. В. Бедя. — Ужгород: Карпати-Гражда, 1999. — 126 с., іл.

Список и точное описание братии, живущих и живших в монастыре Святителя о. Миколая, что при с. Иза, округа Хусткого, в Карпатской Руси. (Рукопис) // Поточний архів Свято-Миколаївського православного чоловічого монастиря в с. Іза-Карпутлаш Хустського р-ну Закарпатської обл. — Арк. 26.

Сергійчук В. Все таємне стає явним // Людина і світ. — 1994. — № 8. — С. 12.

Гавриїл (Кризина), ієромонах. Отці Феофан і Петро Сабови — мученики за православну віру // Християнська родина. — 1997. — 30 січня. — С. 3.

Довганич О. Трагічна доля православних священиків Феофана і Петра Сабових // Соціал-демократ. — 1999. — 24 квітня. — С. 5.

Loading...

 
 

Цікаве