WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Мiсце протестантизму в нацiонально-культурному русi XVI - першої половини XVII ст. (шкільництво, книгодрукування, розвиток мови) - Пошукова робота

Мiсце протестантизму в нацiонально-культурному русi XVI - першої половини XVII ст. (шкільництво, книгодрукування, розвиток мови) - Пошукова робота

На українських етнiчних землях також були протестантськi друкарнi. Це, передусiм, Берестейська, Лащівська, Венгровська i Панiвецька. У Лащевi видавали працi Христофор Країнський ("Постилла", 1611) i Христофор Пандловський (трактат "Колумб", 1630). У Венгровi (друкарню заснував Ян Кiшка) — Петро Гонезiй, Мартiн Чехович, Христофор Шишковський та iн. У Берестi, де вiдкриття першої нововiрчої друкарнi датовано 1552 роком, у другiй половинi XVI ст. побачило свiт понад 40 видань. Це — протестантськi бiблiйнi та полемiчнi твори, працi з юриспруденцiї та iсторiї, поетичнi збiрки й енциклопедiї. Один з перших польськомовних полемiчних творiв, спрямованих проти католицизму, — вiдповiдь на лист папського нунцiя Алоїза Лiппомано, яку написав королiвський секретар Ян Мончинський i переклав Миколай Рей, — також побачив свiт у Берестi (1559). З протестантських авторiв, якi друкували тут свої твори, особливо вiдомий вiйт з Мельника (що на Пiдляшшi), кальвiнiстський поет, композитор, перекладач (з 1570 р. успадковує Берестейську друкарню) Кiпрiян Базилiк. Його перу належить памфлет на захист Яна Лаского, де описано життя видатного реформатора та його дiяльнiсть ("Iсторiя про жорстоке переслiдування церкви", 1567). У Берестi вийшли й основнi перекладнi твори Базилiка ("Iсторiя про життя Сканденберґа", 1569; "Iсторiя дiянь Атилли", 1574) та п'ять авторських поетичних збiрок. Друкували твори у Берестi Ян Фальконiй, Симон Жак, Станiслав Судровський, Бернард Воєвудка, Ян Заремба.

Подiєю культурного життя в Речi Посполитiй став вихiд у Берестi 1563 року польського перекладу Бiблiї (вiдомої як Радзивiллової, вiд iменi її фундатора Миколи Радзивiлла Чорного, або Берестейської, вiд мiсця друку, або просто кальвiнiстської). Його здійснювали запрошені Радзивiллом найосвiченіші теологи, лiтератори, вчені. Переклад Старого Заповiту з єврейського взiрця, Нового — з грецького вирiзнявся особливою чистотою польської мови. I хоча Бiблiя мiстила помiтнi кальвiнiстськi "вiдхилення" (а у примiтках до неї — навiть антитринiтарнi; авторство їх, як доведено, належить Симону Будному), вона вiдразу стала популярною в Українi. Крiм цього, Бiблiя була взiрцем книгодрукування (мала розкішно оформлену, титульну сторiнку, на звороті якої зображено герб Радзивiллiв та вмiщено вiрші Кiпрiяна Базилiка з посвятою королю Сиґiзмунду-Авґусту; її видання обiйшлося у 10 тис. злотих — на той час сума величезна).

У друкарнi (друкар — Лаврентiй-Василь Малахович), заснованiй на початку XVII cт. у Панiвцях, публiкував свої працi Ян Зiгровський (1574-1624), уродженець Верушова, маґiстр фiлософiї Кракiвського унiверситету. Це, передусiм, польськомовний памфлет "Гонець католика реформованого" з критикою католицького вчення i його порiвняннями з протестантизмом. Памфлет присвячений Янові Потоцькому, опублiкований у 1608 роцi. Через рiк тут вийшов великий польськомовний памфлет Зiгровського "Епiхiрема", змiст якого полягав в арґументацiї iстинностi протестантської вiри, вищостi євангельських пасторiв над католицькими та у перелiку основних вад церковного вчення. Латинською мовою надрукований у Панiвцях памфлет Зiгровського "Тези на антитези...Р.Беллармiно"(1609 р.), присвячений Миколi Потоцькому. Твiр мiстив 70 тез, спрямованих проти культу поклонiння святим. У памфлетi знаходимо i перший вiршований твiр Андрiя Добрянського, опублiкований пiд прiзвищем Вандловський. Цього ж року Ян Зiгровський видав свою польськомовну працю "Тобiан, або побожнi роздуми i молитви", у 1611 р. — найвiдомiший твiр, полемiчний трактат "Папопомпе", спрямований проти католицького вчення про апостольське походження влади папи римського. Великий за обсягом (280 с.), твiр мiстить також полемiчну вiдповiдь Зiгровського на твiр католика Я.Паулiна, епiграму на єзуїтiв, пiдписану I.Швиковським, а також латинсько- та польськомовнi вiршi ректора Панiвецької школи Б.Панкратiуса Палятина, П.Бучацького, Я.Кшикавського, Я.Маюса, С.Пецеля, Я.Пецеля-Мiлiцiуса, студентiв Л.Вандловського та I.Ранiзовського. Супроводжується праця передмовою, де Зiгровський звертається до протестантських дiячiв Я.Хоцiмовського, Ф.Єзерського, Х.Країнського та Ф.Станкара.

У Панiвецькiй друкарнi побачили свiт деякi працi iнших кальвіністських авторiв: у 1609 р. виходить твiр Павла Гiловського "Коротка розповiдь про спосiб спокуси церкви християнської", присвячений Хр.Сененському (з вiршом Яна Зiгровського i зверненням до читача); у 1609 р. — невеличка брошура Яна Хоцiмовського "Коротка дискусiя про грамоту царя Костянтина" (також польською мовою), де викривається незаконнiсть претензiй папського престолу на полiтичну владу (у передмовi автор зазначає, що при написаннi твору звернувся до поглядiв видатного iталiйського гуманiста Лоренци Валли). У Панiвцях у 1608 р. випущена також невеличка латиномовна поетична брошура ректора школи Балтазара Палятина41.

Плiдною виявилась видавнича дiяльнiсть на теренах України й Яна Амоса Коменського. Упродовж чотирьох рокiв йому вдається налагодити у Шарош-Потоцi друкарню при кальвiнiстськiй школi та опублiкувати тут бiльшiсть праць, написаних на Закарпаттi. Крiм уже згадуваного статуту "Закони добре органiзованої школи" (мав вигляд ґрунтовного навчального посiбника з намальованими автором схемами), у Шарош-Потоцi вийшли з друку латинсько- та чеськомовнi твори Коменського "Школа-гра", "Про культуру здiбностей", методичний посiбник з бiблiографiї, доповнення до виданих ранiше у Лешні праць "Вестибюль" та "Вiдкритi дверi мов", а також п'єси, написанi для шкiльного театру (1653-1654). Готувався до друку на Закарпаттi й написаний Коменським у Шарош-Потоцi перший iлюстрований пiдручник "Свiт в малюнках". Однак чеському педагогові не вдалося знайти граверiв для iлюстрацiй i здiйснити задумане. (Праця вийшла 1657 року у Нюрнберзi; через декiлька рокiв була передрукована у багатьох країнах Європи).

У XVI-XVII cт. в Українi працювали також так званi пересувнi друкарнi: тi, що належали шляхтичам чи маґнатам — протестантським патронам i час вiд часу вiдкривались у їхнiх маєтках (наприклад, у Тарнавських, Гербутiв, Радзивiллiв, Ходкевичiв42). Одна з приватних друкарень належала социнiанину Василевi Тяпинському в Хорошевi. Тяпинський вiдомий як автор першого друкованого перекладу Євангелiя слов'яно-руською мовою. На думку Дм. Антоновича, "коли шукати початкiв друкарського мистецтва на Українi мiж пам'ятками, що дiйшли до нашого часу, то найкраще було б базуватися на Євангелiї Василя Тяпинського... це видання продиктоване українською свiдомiстю, українським патрiотизмом, гуманiстичними iдеями, друковане по-слов'янськи i з рiвнобiжним українським перекладом, отже, цiлковито, i змiстом, i формою, видання українське. I, зрозумiло, Тяпинський — коли не перший об'єктивно, то перший мiж вiдомими нам дiячами подвижник українського друкованого слова"43.

Відтворти повну картину видавничої діяльності протестантів дуже складно, бо її продукцію масово знищували. Вiдомо й те, що 1621 року у Речi Посполитiй вводиться жорстока цензура. Не лише друкування, а й збереження дисидентських книг забороняли пiд страхом анафеми (вiдлучення вiд церкви i прокляття) та судового вироку. Навiть твори, де мiстились хоч якiсь опосередкованi натяки на зловживання католицької церкви, пiдлягали спаленню. Цiєї ж участi зазнала вся лiтература, навiть нерелiгiйна, що виходила з нововiрчих друкарень.

Протестанти активно друкували й свiтську лiтературу. Цей аспект iнодi упускають при аналiзi iсторiї конфесiї. Але саме у протестантських друкарнях у другiй половинi XVI - першiй третинi XVII cт. з'являлися працi захiдноєвропейських мислителiв, учених, твори античних письменникiв, фiлософiв, а також пiдручники iз рiзних галузей гуманiтарних i природничо-наукових знань. Причому видання iноземних, часто й мiсцевих авторiв не просто перевидавали; їх перекладали i навiть доповнювали та коментували видавці-протестанти. Цi переклади здiйснювали всiма мовами, вживаними у Речi Посполитiй, передусiм польською (тобто державною) i латинською (нею володiла соцiальна та iнтелектуальна елiта).

Loading...

 
 

Цікаве