WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Мiсце протестантизму в нацiонально-культурному русi XVI - першої половини XVII ст. (шкільництво, книгодрукування, розвиток мови) - Пошукова робота

Мiсце протестантизму в нацiонально-культурному русi XVI - першої половини XVII ст. (шкільництво, книгодрукування, розвиток мови) - Пошукова робота

У Панiвцях (на Подiллi, у мiстечку брацлавського воєводи Яна Потоцького) 1590 року засновано кальвiнiстську школу (вiдома ще як академiя), що проiснувала до 1611 р. На початку XVII ст. її ректором став Балтазар Панкратiус Палятин, конректором (проректором) — Ян Маюс, вчителями — Якiв Мiлiтiус, Самуель Пелзель. Перелiк навчальних предметiв (а це, крiм семи вiльних наук, ще фiлософiя, теологiя i право) засвiдчує вищий ступiнь школи. В нiй iснувала своєрiдна спецiалiзацiя: учнi, якi готували себе до церковної служби, пiсля катехитичного класу переходили у теологiчний; хто прагнув продовжувати освiту за кордоном, навчався переважно у класах фiлософiї та права7. До свого переїзду у Литву в школi працювали Андрiй Добрянський та Ян Зiгровський. На початку XVII cт. школа дiяла вже як культурно-освiтнiй центр. При нiй вiдкрилася друкарня, що випускала антикатолицькi памфлети. Був створений осередок лiтераторiв, куди ввiйшли Петро Лазарович з Верушова, диякон мiсцевого збору, проповiдник Ян Кшикавський, студент школи Лука Вандловський (брат Андрiя Добрянського), котрий працював тут над перекладом Послань апостолів.

У 1611 р. закрилася кальвiнiстська школа у Краснобродi (спочатку — власнiсть родини Лещинських, потiм Яна Потоцького, пiсля смертi якого син Станiслав на мiсцi закладу влаштував конюшню). Скiльки рокiв iснувала школа — невiдомо, але, ймовiрно, тривалий час, бо збереглися iмена цiлої групи ректорiв: насамперед, вiдомого у XVI ст. фiлолога, знавця Цiцерона i грецької мови Матвiя Белоблоцького, а також Франциска Парула, Якова Мiлiуса, Христофора Якубеша, Мельхiора Россiжа. Ректором краснобродського закладу був i Станiслав Заянчкович (або Заянчковський, син Iвана, ректора школи у Верушовi), який отримав освiту в Торунi, потiм за кордоном (подорожуючи Нiмеччиною i Голландiєю разом з Миколою Добрянським, братом Андрiя). У 50-х роках Заянчкович став пастором у Лiщинах Житомирського повiту.

До початку XVII cт. діяла школа в Туробинi, заснована Андрiєм Гуркою (її опiкуни — вiдомi протестантські дiячi Ян Козьмiнчик та Станiслав Гурка). Першим ректором школи був доктор медицини Валентин Гослiцiй, його 1580 року змiнює на посадi Войцех з Калiша (або Калiш), який у цей час повернувся з навчання зi Страсбурґу. I хоча у 1588 р. володарем Туробина став католик Ян Замойський, школа залишається ще певний час протестантською. Її останнiм ректором був Станiслав Петрiцiй з Верушова — знавець давньоримської лiтератури i латини, перекладач творiв Катона Старшого. У 1599 р. Петрiцiй переїздить у Коцьк, де також дiяла кальвiнiстська школа. Вiдтодi, фактично, вiдомостей про ректорiв чи вчителiв туробинського закладу не знаходимо. Щодо школи у Коцьку, яку заснував каштелян радомський Андрiй Фiрлей, то серед її вчителiв найбiльш вiдомi iсторик Данiєль Нейгебан, Войцех Пiльцем, Самуель Лiборцен, Мартiн Крупалiн, Стефан Светлицький8.

1593 року вiдкрилася школа у Криловi (на Побужжi), у приватному мiстечку Миколая Остророга, який тодi повернувся з Європи, де навчався у Вiттенберзi i Страсбурзi (був учнем нiмецького гуманiста, вiдомого вченого-педагога I.Штурма), потiм в Англiї, Францiї, Iталiї. В Альтдорфi (Голландiя) впродовж року виконував обов'язки ректора унiверситету. В перiод його ректорування там навчалася група студентiв з Малопольщi, зокрема чеський брат Ян Йонас, один з ректорiв кальвiнiстської школи у Вiльні. Програма навчального закладу у Криловi, яку розробив Остророг, була побудована на передових європейських засадах i передбачала п'ятикласний курс навчання. Першим ректором школи (її також iнодi називали академiєю) став Матвiй Белоблоцький, потiм (у 1597, а пiсля перерви — у 1602-1603 роках) Балтазар Крозневицький, вiдомий кальвiнiстський освiтнiй дiяч, лiтератор, вчений (у 1598-1601 роках був учнем кiлькох закордонних унiверситетiв, отримавши звання доктора теологiї, професора права; автор кiлькох фундаментальних праць з фiлософiї). В 1609 р. ректором школи обирається Ян Музонiй, колишнiй ректор чеськобратської Лешнiвської школи. Останнiм ректором (з 1611 р.) був вiдомий уже Балтазар Панкратiус Палятин, також випускник кiлькох зарубiжних унiверситетiв, автор полемiчних творiв. Iснувала школа у Криловi до 1635 р.9.

Чiльне мiсце серед кальвiнiстських навчальних закладiв України посiдала середня школа у Бучавi (Люблiнське воєводство). Її заснував 1560 року патрон мiсцевого збору Андрiй Мишковський. Ректором школи у 1566 р. став нiмецький анабаптист Петро Пулхранiн, конректором — Ян Соколовський, викладачем — бакалавр, колишнiй домашнiй вчитель у родинi Сененських Мартін з Любліна (прiзвище не збереглося). Кiлькiсть учнiв тут доходила до 80 осiб — як шляхетського, так i мiщанського стану. Чи не найвiдомiший її випускник — социнiанський iсторик Андрiй Любенецький. Бучавська школа була середнього ступеня (чотирикласна), гуманiтарного профiлю. Рiшенням Станіслава Верденсiя, сеньйора дистрикту Руського, вона почала спецiалiзуватися на пiдготовцi служителiв культу для кальвiнiстських зборiв Малої Польщi. З цiєю метою Верденсiй написав листа до Жана Кальвiна i попросив надiслати у Бучаву кiлькох швейцарських професорiв, однак з 1569 р. заклад потрапляє пiд вплив антитринiтарiїв10.

Значна роль в освiтнiй дiяльностi кальвiнiстiв належала "дистриктовiй" середнiй школi у Влодавi, власностi Лещинських, а згодом Бучацьких. Тут навчалися дiти з шляхетських та мiщанських родин, чеськi брати, лютерани i православнi (синод у Влодавi 1630 року спецiально зазначав, що школа повинна служити потребам молодi з "Корони i Литви"). За взiрець програми взято статут Слуцької школи, викладачами були також вченi, що приїжджали сюди з Бiлорусi та Галичини. (Одним з учителiв у 1667-1680 роках став син Андрiя Добрянського Iєронiм, вихованець Слуцької школи).

Заснований у 1630 р., влодавський заклад через декiлька рокiв набув вищого ступеня. У ньому вiдкрився й дворiчний курс семiнарiї для пiдготовки теологiв i проповiдникiв з мiсцевого населення. Першим ректором школи був Христофор Пандловський, з 1638 р. — Данiєль Зеланiус. У 1642 р. серед конректорiв школи зустрiчаємо імена Андрiя Шавловського та Яна Неморецького, якими опiкувався Андрiй Венгерський. По завершенню воєнних дiй, у 1663 р., дiяльнiсть закладу активiзується, особливо за часiв ректорування Христофора Рожановича. У 1679 р., коли патроном школи став Теофiл Дрогоєвський, її очолив доцент Павло Неморецький. Найпiзнiша iнформацiя про школу відноситься до 1683 року, коли її патроном стає Ян Орiховський11.

Маємо вiдомостi також про кальвiнiстськi школи у Бiржах (проiснувала до початку XVII cт.) i Заблудовi (заснована Янушом Радзивiллом 1654 року). Серед ректорiв у Заблудові залишилися iмена Христофора Пандловського i Христофора Країнського; останнiм (з 1732 р.) ректором був Самуель Пуслович12. У Андрiя Венгерського знаходимо також згадку про iснування вищої ("академiчної") школи у мiстечку Бiла на Пiдляшшi, власностi Радзивiллiв, що 1628 року мала трьох професорiв, серед них — Яна Фальковського13. За даними Й.Лукашевича, iснували кальвiнiстськi заклади на Берестейщинi — у Берестi, Водирадах, Семятичах, на Пiдляшшi — в мiстечку Сiдрі, власностi Головищинських, потiм Воловичiв. Кiлька разiв вiдкривали реформати школу у Венгровi (перша, заснована у 1565 р., згодом перейшла до арiан; така доля, до речi, спiткала школи у Берестi, Туробинi, Бiлій, Дубецьку)14. Щодо кальвiнiстської школи у Кам'янці-Подiльському, яка деякий час дiяла у володiннi Яна Потоцького, то пiсля смертi патрона вона перейшла до єзуїтiв15.

О.Левицький знаходить згадку й про вищий реформатський заклад в Острозi. Вона особливо цiкава у зв'язку з подiбнiстю навчальної програми Острозької академiї до програм захiдноєвропейських протестантських академiй. Це привернуло увагу I.Соколова, який спробував простежити спiльнi риси у дiяльностi протестантських i православних навчальних закладiв. Цю спiльнiсть iсторик вбачав не лише у формi i засобах навчання, а й у самому змiстi, тематичному спрямуваннi навчальних програм, або, як зазначав автор, "у курсi всiх наук (крiм державного права i нiмецької мови, яких не викладали в острозькiй школi)". Це також стосується братських православних шкiл: "Вплив протестантської педагогіки i лiтератури найочевиднiше вiдчутний в устрої трьох шкiл: львiвської, вiленської та київської", а також "в дiяльностi луцької греко-слов'янської школи"16. Зрештою, у багатьох братських школах викладали православнi полемiсти, просвiтителi, погляди яких були близькими до реформацiйних. В Острозькiй академiї працювали випускники протестантських шкiл; православний осередок Острога пiдтримував зв'язки з кальвiнiстськими i социнiанськими освiтнiми центрами Пiдляшшя i Волинi, нововiрчими громадами в Лабунi, Острополi, Старокостянтиновi й у самому Острозi.

Loading...

 
 

Цікаве