WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Андрей Шептицький - глава Української Церкві Митрополит Галицький, Архиєпископ Львівський - Реферат

Андрей Шептицький - глава Української Церкві Митрополит Галицький, Архиєпископ Львівський - Реферат

„Мета моєї праці – зібрати всіх під стяг Христа, якою я перейнятий,... – це мій прапор і дороговказ". (З Пастирських листів Митрополита Андрея)

Заради цієї мети Митрополит Андрей кожного року писав пастирські листи до своїх вірних, їх збереглося на сьогоднішній день більше сотні.

Як уже згадувалось, у 1887 році розпочав Андрей Шептицький видавати журнал „Місіонер Пресвятого Серця Ісусового", який сам же й редагував.

Після повернення зі заслання у 1917 році він фінансував цілу низку часописів, журналів, книжок на релігійно-християнську тематику для різних верств населення. Серед них література для дітей – це „Наш приятель" та книжечки бібліотечки „Нашого приятеля"; для молоді – „Поступ". 1930р. засновує для інтелігенції, в рамках Католицької Акції, „Український католицький союз". Український католицький союз видає на кошти Митрополита три часописи „Мети", тижневики для інтелігенції та для народу, „Христос наша сила", літературно-науковий місячник „Дзвони" та бібліотеку „Дзвонів". Для видання книг та іншої літератури Митрополит закуповує окрему друкарю „Бібльос". Митрополит фінансував молодіжну організацію „Орли", яка видала журнал для молоді „Українське юнацтво".

Оновлює духовну освіту та реформує Чини. У 1904 році – відновив чин Теодора Студита (жіночу та чоловічу вітки). Благословив створення згромадження сестер Пресвятої Родини, Милосердя (св.Вінкентія), св. Йосифа, св.свщм.Йосафата. У Львові збудував церку Андрея Первозванного, подарував будинок для монастиря сесте Службниць у Львові і для Василіянок у Словіті.

Щорічно виїзджає з візитами у всі куточки Єпархії. У 1910р. паломник до Риму та до Божого гробу в Єрусалимі. Не забуває про емігрантів-українців. У цьому ж 1910 році відвідує вірних у Канаді і Америці. З допомогою Папи у 1912 році створює Єпископство Філадельфії для американської еміграції. Добивається будівництв двох греко-католицьких церков у США та Канаді. Відвідує українськ колонії у Боснії та Герцеговині. У 1912р. відвідує, за дорученням Папи, Аргентину та Бразилію як візитатор.

У 1933 році ініціює величезний здвиг молоді „Українська молодь Христові" у м. Львові, на якім присутні більше 100 тис.міських сільських дітей.

Митрополит Андрей покладав великі зусилля на відродження та розвиток унії, адже російський тоталітарний режим нищив унію у її зародку. Виїжджаючи з місіями на Буковину, Гуцульщину, Митрополит Шептицький особисто знайомиться з православним Буковинським митрополитом й виступає з проповідями перед вірними. По всій Україні налагоджує він контакти з православними вченими та духовенством, систематично підтримує з ними спілкування, хоч і листується таємно.

У 1905 році Російська Католицька Церква виявляє бажання прийняти патронат Митрополита Галицького Андрея Шептицького. Новоствореній церкві Митрополит допомагав морально та фінансово. Оцінюючи велику роль Шептицького як заступника інтересів унійної церкви серед білорусів, росіян, та українців у Росії, Папа надає йому великі права.

У 1907 році під прізвищем Олесницького Митрополита виїжджає таємно в Росію де налагоджує особисті контакти з російськими та білоруськими католиками. Повертаючись у 1917 році з заслання Митрополит висвятив для російських католиків екзарха Фьодорова. Єпископ російських старовірів Узов, визнаючи Андрея Шептицько Митрополитом Галицьким, признав і зверхність Папи.

Мрії Митрополита Андрея про створення у м. Львові Духовної Богословської Академії для білорусів, українців, росіян з метою поширення унії не здійснились через заборону Польщі.

Скликані за ініціативою Андрея Шептицького перед Першою світовою війною богословські з'їзди та конгреси продовжувались аж по 1939 року. Ці з'їзди ставили мету зблизитись та запізнатись зі слов'янськими церквами.

У 1918 році був час, коли здавалось, що унійна ідея Митрополита Андрея вже здійснилась, але з упадком української державності становище УГКЦ знову ускладнюється.

Унійна ідея Андрея Шептицького була спрямована на розв'язку проблеми церковної унії у формі українського патріархату, з супрематією Риму, але, щоб єпископи були залежні лише від українського патріарха. Цю ідею у XVII ст. висунув ще Петро Могила, а Митрополит Андрей шукав засобів для її здійснення.

Після світової війни 1914 року Шептицький посилає українських священиків на Волинь, проте Польща виступила проти цих заходів, розуміючи, що це підніме національну свідомість та донесе унію до вірних з користю для українців, а не поляків. Але православні Волині та інших куточків України відвідували Шептицького у Львові й навіть посилали своїх дітей до шкіл с.Василіянок, для яких Шептицький давав стипендії та допомогу.

Митрополит завжди захищав скривджених. Він обороняв православних українців перед польськими переслідуваннями, зокрема, як вже згадувалось, виступав проти спалювання церков і насильницької пацифікації. Виступав з протестами у пастирських листах, які поляки перехоплювали та палили, але слово Андрея Шептицького все ж ширилось і доходило до православних українців та католиків навіть за кордоном.

Для зміцнення унії Шептицький підготував канонізацію унійного Митрополита Венямина Рутського (XVII ст.), опрацювавши документи та матеріали про його діяльність з власним поясненням.

Під час Другої світової війни, коли відновилась Українська Церква, Митрополит видає заклик до об'єднання Православної та Греко-Католицької церков. Але на жаль не знайшов Митрополит Андрей розуміння серед православних ієрархій...

Розуміючи необхідність виведення українського народу з кута „провінційного обскурантизму" на європейський рівень освіти та науки, Андрей Шептицький, ще на початку XX ст. розпочинає організацію наукових богословських установ на зразок європейських, розбудовує світську науку та освіту, сам плідно працює як науковець та професор багатьох дисциплін.

Знаючи німецьку, французьку, англійську, італійську, єврейську, будучи визнаним семітологом та людиною, що володіє багатьма діалектами української мови – Шептицький був прекрасно підготовлений до наукової праці. Його грандіозна наукова спадщина вимагає глибокого вивчення. А сам архів Митрополита – це скарбниця наукових досліджень. На розвиток науки та освіти Шептицький не шкодує ні зусиль ні коштів. У 1923 р. засновує Богословське наукове товариство, журнал „Богослов'я". У 1929 році засновує Греко-Католицьку Богословську Академію. Щорічно Митрополит навчає, за власний кошт науковців, професорів у Швейцарії, Відні та в Римі. Розвиває народну та середню освіту, фінансуючи різні освітні заклади, гімназії. Для прикладу згадаємо, що для народних шкіл „Рідної школи" купляє 5 будинків (один з будинків коштував 650.000 золотих). Для гімназ с.Василіянок також фінансує будівлю. В рамках церковної автономії закладає приватну гімназію, так звану Малу Духовну Семінарію та інберкат (бурсу ім. св.Йосафата), дає великі допомоги для всіх українських шкіл. Опікується Українською Дівочою гімназією Сестер Василіянок і дарує їм землю під великий будинок. Будує Велику Бурсу Рідної школи на 120 учнів у Львові, щедро обдаровує українські школи, гімназії, бурси. У митрополичих будинках св. Юра проходили навчання учнів Української народної школи ім. Грінченка. На Личакові (передмісті Львова) збудував три будинки на приміщення Українські народної школи ім. кн. Лева та читальні Просвіти; заклав та опікувався Дяківською Бурсою у м. Львові звідки виходили дяки, хорові диригенти, книговоди, кооператори, громадські провідники; заснував та опікувався Духовною Академією (дбав про її наукові та богословські видання, і т.д.); купив землю навколо площі св. Юра для майбутньої Українського Університету; 1926р. віддав в оренду на 99 років за один золотий для молодіжної організації „Пласт" землі на горі Сокіл, Рожнятівському районі Івано-Франківської області (в той час землю не можна було дарувати і орендувати більше аніж на 99 років).

Ідучи дорогою Ісуса Христа, щиро пронизаний любов'ю до ближнього, усе своє життя, Митрополит розвиває доброчинну діяльність, допомагаючи сиротам, хворим, бідним, фундуючи установи, які згладжували людську недолю та вбогість.

У 1917 році в Києві Шептицький належав до харитативної комісії для вивезених галичан.

Після Першої світової війни Андрей Шептицький виїжджаючи з місіями до Бельгії, Франції, Америки та в інші країни світу, збирає фонди для воєнних сиріт і будує для них будинки. Фундує багато сиротинців при монастирях. Наприклад, фундує сиротинець при монастирі Студитів у Зарваниці, допомагає великими коштами „Товариству Українських інвалідів", розбудовує „Дитячі Ясла" та лікарні – „Порадницю для матерів", яка знаходиться біля Янівського кладовища та „Народну лікарню" біля собору св. Юрія.

Для Львівського товариства служниць „Будучність" купує будинок за 300.000 золотих. Допомагає „товариству охорони та опіки над молоддю" та купує у Підлютім будинки для пластових таборів, а саме, створює спортивні товариства та перші українські курорти не лише в Підлютому, але й в Черчі, вакаційні оселі для дітей, відпочинковий будинок для священиків, сам постійно утримує 20 воєнних сиріт та 40 гімназійних учнів, фінансує багато бурс, інституцій. Надає допомогу хворим, жертвам повеней (1927 р). Щоденно брат-чернець роздає заздалегідь приготовані гроші жебракам, що чекають в черзі на святоюрському подвір'ї перед дверима палати Митрополита.

Намагаючись покращити економічний стан суспільства, Митрополит вкладає кошти в розбудову української економіки.

Після війни (1914 року) Тит Войнаровський за кошти Митрополита засновує банк „Земля". Величезний капітал виділяє Андрей Шептицький для Товариства забезпечень на життя „Дністер".

Засновує власний „Аграрний Гіпотечний Банк", укладаючи в його розвиток мільйонний акційний капітал.

Підтримує коштами товариство „Сільський господар". Фінансує усі освітні установи, в яких викладання предметів здійснюється українською мовою.

За „Слідами Митрополита" Комісії до справ катехизації УГКЦ Постуляційний центр беатифікації і канонізації святих УГКЦ

Список використаної літератури:

  • Горняткевич Д. Апостол Любови // Визвольний шлях – Лондон – 1960 - №1;

  • Горняткевич Д. Вступна стаття Д. Горняткевича до споминів Софії Шептицької „Молодість і покликання о. Романа – Андрея Шептицького" // „Визвольний шлях – Лондон – 1961 - №6,7,8; 1962 - №11;

  • Горняткевич Д. Апостол Любови // Визвольний шлях – Лондон – 1960 - №1;

  • Горняткевич Д. Митрополит Андрей шептицький // Визвольний шлях – Лондон – 1954 - №12;

Loading...

 
 

Цікаве