WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Християнська церква i духовне життя українського народу в ХІХ - ХХ столiттях - Реферат

Християнська церква i духовне життя українського народу в ХІХ - ХХ столiттях - Реферат

Пiд час урочистих актiв в Киэвi та iнших мiстах Украiни неодноразово пiдкреслювалась визначна роль церкви в утвердженнi та розвитку украiнськоi культури. Фонд культури Украiни органiзував виставку картин, скульптур, художнiх виробiв на честь 1000-лiття запровадження християнства. У Киiвському театрi опери i балету iм. Т. Шевченка вiдбувся концерт духовноi музики. Музей украiнського образотворчого мистецтва розгорнув виставку украiнськоi iкони ХII - ХIХ ст.

В сучасних умовах не зменшуэться роль рiзноманiтних християнських конфесiй в удосконаленнi духовного та суспiльно-полiтичного життя незалежноi Украiни, змiцнення державностi, розвитку нацiональноi школи. Вiдомо, як позначилися на долi украiнського народу, його державностi, культурi, духовному свiтi наслiдки тоталiтарноi радянськоi системи. Адже, сповiдуючи державний атеiзм, вона, по сутi, породжувала полiтику, спрямовану на денацiоналiзацiю украiнськоi культури, нiвелювання ii самобутностi, позбавлення тисячолiтнiх християнських традицiй, iх загальнолюдських цiнностей та iдеалiв. Пiд вульгарно-мате рiалiстичними гаслами: <Релiгiя - це опiум народу>, <род духовноi сивухи> - велась iдейна боротьба iз власним народом, його вiрою, звичаями i традицiями. Релiгiя оголошувалася <пережитком минулого>, а вiруючi люди вва-жалися найбiльш вiлсталою, темною верствою населення, яка пiдлягала перевихованню у процесi будiвництва <нового> (звичайно, безрелiгiйного) суспiльства. Владнi структури, керуючись настановами компартiйноi номенклатури, прагнули витiснити з украiнськоi духовностi власне народне, нацiональне, оголошуючи його патрiархальщино абож крайнiми проявами нацiоналiзму. До останнiх вiдносилися щедрiвки, колядки, веснянки, гаiвки, а вiдтак усе, що переплiталося з вiрою в Бога, дотриманням християкських цiнностей i моральних заповiтiв.

Але усi намагання пристосувати культурно-духовнi здобутки народу до штучно створених умов, заiдеологiзувати духовнiсть, культуру, традицiйнi свята i обряди, уставленi звичаi потерпiли крах. Нинi ми пожинаэмо наслiдки нашого перебування у полонi незнання або викривленого знання щодо воiстину священних для людськоi спiльноти понять - Бог, Вiра, Релiгiя, Церква, що спричинило втрату батькiвськоi духовностi, викликало жахливу руiну <храму> людськоi душi. <Спустошення, завданi у ХХ ст. нашому народовi, такi глобальнi i жорстокi, що вiдтворити давнiй свiтогляд украiнцiв, менталiтет нацii, весь комплекс людських стосункiв, звичаiв, уявлень про добро i зло надзвичайно важко. Комунiстична i атеiстична пропаганда понищила психогенетичнi, моральнi цiнностi народу, i тепер часто не в пошанi Божi закони, а в iэрархii цiнностей домiнують нажива i неробство, лицемiрство, обман. Значною мiрою втрачена вартiснiсть такого поняття, як сiм'я, повага до батька-матерi, а натомiсть погiршуэться i без того напру жена кримiногенна ситуацiя, поширюються алкоголiзм i наркоманiя, краiну пронизують мафiознi структури. Люди цураються рiдноi мови, свого роду й народу, а нацiональна свiдомiсть у людей пригашена i зростаэ у недостатнiй мiрi>.

Нинi Украiна переживаэ складний i водночас потенцiй не благодатний час нацiонально-духовного вiдродження, складовою частиною якого стала розбудова незалежноi украiнськоi православноi церкви (УПЦ - КП, УАПЦ), та вiдновлення на украiнських землях Украiнськоi греко-католицькоi церкви (УГКЦ). Завдяки ним ми повертаэмося до джерел загальнолюдських цiнностей, якi значною мiрою наповненi релiгiэю й, зокрема, християнством. Разом з тим у суспiльствi спостерiгяэться й чимало негативиих процесiв. Навiть у часи няв'язуваного атеiзму через засоби масовоi iнформацii, кiно, книги не спостерiгалося такоi ша-леноi агресii бездуховностi, аморальностi, розбещеностi, насилля, що веде до розтлiння душ, особливо молодих. Все це говорить про втрату спiввiтчизниками високих iдеалiв, справжнiх джерел духовного життя, якi здавна живляться Словом Божим.

Ось чому сучаснi умови суспiльного життя вимагають бiльш широкоi участi християнськоi Церкви у моральному оздоровленнi украiнського народу, його духовному та нацiональному вiдродженнi. Важливим чинником повнокровного вiдродження духовпостi украiнськогю народу, його iсторii та культури э необхiднiсть якомога скорiшого вiднов лення традицiйного мiсця християнства серед широких верств населення, пiдвищення доброчинноi, культурно-свiтницькоi, миротворчоi та виховноi ролi Церкви в украiнському суспiльствi.

Процес утвердження украiнськоi мови як державноi, сучасний розвиток нацiональних начал культурного життя викликають вiдповiднi змiни i в церковному життi Украiни. Якщо в УГКЦ богослужiння й церковна проповiдь украiнiзувалися ще в ХIХ ст., а в православних парафiях захiдних областей Украiни проповiдь ще з довоэнного часу зде бiльшого звучала рiдною для вiруючоi пастви мовою, та процес украiнiзацii православноi церкви в схiдних областях Украiни поступово починаэться лише останнiм часом. 3 появою украiнських перекладiв богослужбових текстiв та iх освоэння священнослужителями у практичному богослужiннi. Над перекладами працюють представники Украiнськоi православноi та Украiнськоi автокефальноi церков.

Вiдродження моральних цiнностей людини, повернення до духовного корiння народу нерозривно пов'язане iз визнанням мiсця та ролi релiгii i церкви в розбудовi держави та суспiльства. Релiгiя i церква в нашому сучасному рацiональному i прагматичному свiтi здатнi стати не тiльки на сторожi духовностi та моральностi украiнськоi нацii, але й бути могутнiм захистом проти денацiоналiзацii, будь-яких спроб iдейно та духовно зруйнувати Украiнську державу. Задля цього всi украiнськi церкви повиннi якомога швидше покiнчити з мiжконфесiйним розбратом й включитися в екуменiчний об'эднавчий процес на Украiнi. Тiльки за такоi умови вони отримають силу вiд могутнього припливу нацiональноi iдеi та поступу украiнського державотворення, щоби найбiльiш повно й всебiчно виявити себе в сучасному розвитку духовноi культури Украiни.

Викорестанная література:

Дорошенко Д. I. Нарис iсторii Украiни, Львiв, 1991.

Крип'якеиич I. П. Iсторiя Украiни, Львiв, 1990.

Левицький Ю. Коротка iсторiя Киiвськоi (Украiнськоi) церкви.

Огiэнко I. Украiнська культура. 1991.

Loading...

 
 

Цікаве