WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Витоки слов'янської релігії та її порвїівняльний аналіз з іншими Індоєвропейськимисистемами світогляду. - Реферат

Витоки слов'янської релігії та її порвїівняльний аналіз з іншими Індоєвропейськимисистемами світогляду. - Реферат

відгороджувало? Що таїло? Чи то були може бездонні глибини вод?… І морок царив, і все що існує, заховано було в глибинах морока того - Океан, в якого не було і кольору." (Рігведа) "Вода - першооснова всього Сущого, Спочатку це було водами" (Рігведа) "Колись то було з початку світу Тоді не було ні неба, ні землі, Неба ні землі - нім сине море. " (Червоноруська пісня) Це уявлення відбито і в Біблії. Непрямим пдтвердженням цього міфу можна вважати уявлення слов'ян, засвідчені в казках, про те, що землю тримає Риба-Кит. Уявлення про воду як першооснову Сущого ми знайдемо також і в добре вивченій грецькій міфології.Океан тут є прабатьком богів і тітанів (доречі, це єдине в індоєвропейській міфології уявлення про Океан як про "прабатька"; в інших народів це завжди жіноче божество). В Шумерії Намму (мати) -богиня океану, яка оберігає Небо і Землю, які сама породила. В процесі розвитку міфології богиня-прамати відходить на другий план. У хеттів Аруна стоїть в кінці списку богів, грецький Океан не втручаеться у справи своїх синів та дочок. Спостерігається також цікавий зсув першості у бік інших богів. Тепер римський Нептун уявляється як молодший брат Юпітера і Плутона які володіють Небом та Землею, а Нептуну залишили безлюдне море. Грецький Посейдон (Нептун) має своїм символом тризуб (головний жезл з однією верхівкою належить Зевсу, двозуб - Аїду). Зображення тризуба знаходимо у трипільців і зараз він є державним символом України. Цікаво порівняти з цим міфом схожість долі Київської Русі, привласнення її досягнень Московією, та теорію про українця як молодшого брата росіянина. Мотив третього брата як жертви, вигнанця або шукача чогось (нареченої, цілющого засобу) червоною ниткою проходить крізь численні індоєвропейські казки. В міфі давніх іранців про тріта герой відкриває напій безсмертя Сому, а шлях його лежить через підземне царство. Б. Рибаков висунув гіпотезу, що під образом Риби-Кита (Чуда-Юда у россіян) та самим образом гігантського змія глибин прадавні люди уявляли мамонта з великим хоботом, якого заганяли в яму (порівняйте: у індусів світ тримається на спинах у слонів). В Хаосі поняття життя та смерті нерозділені; вони взаємодіють та взаємопереходять. Це відчувається в корні "mor" ("смерть" та "море"). Можливо, одним з найдавніших способів поховання людини було її повернення у рідну стихію, тобто утоплення. Доречі, з кореня "mor" веде початок ім'я римського бога війни Марса, що був пов'язаний зі смертю. Ідея смерті та відродження, воскресіння та осмислення природи як матері прослідковується у звичаї ховати небіжчиків у скорченому положенні (як ембріон в утробі). Це також пов'язано з ідеею реінкарнації, що знайшло свій розвиток в індуїзмі. Відлуння цієї стадії розвитку міфології ми знаходимо у давніх слов'ян в образах русалок (в Європі - ундін), водяників та Морени - Мокоші. З цим шаром вірувань пов'язані обряди, які дійшли до наших днів, а саме: " пускання чучел у воду; " пускання вінків по воді; " жертвоприношення джерельцям (ідея жертви); " русальський тиждень; " Купала. У трипільців три чи чотири жіночі фігури підіймають угору велику чашу. Фігури стилизовані, рук та голів не видно, але підкреслені статеві особливості. На трипільських сосудах часто зображені жіночи груди. Це пов'язано з ідеєю життедайної вологи (молока) та вологи небесної (дощу), і, відповідно, шлюбу Великої Матері з Биком, повелителям хмар та земноводним Змієм - охоронців запасів землі. Свято Купала, яке дійшло до наших днів, уособлює два першопочатку - вогонь та воду (небесний Бик - вогонь - повелитель блискавок). Образ небесного Бика перейде потім від прабатька до сина (Індри - Перуна - Зевса), якого іще не буде у трипільській культурі. Усі магічні обряди робилися над сосудом з водою, і в давнину їх зводили до відвертання чи заклику дощу (до речі, слово "чарувати" походить від "чари" з водою). Ідея родючесті знайшла свої відображення у трипільськіх зображеннях вагітних жінок, на животах яких іноді бачимо відтиск зерна або (та) чотири квадрати з точками в кожному (можливо, симвло поля). Іноді дві змії охороняють живіт матері. На цьому етапі йдеться вже не про Морену, а про майбутніх рожаниць, культ яких певно існував і у трипільців. Другим етапом розвитку міфології у трипільців за аналогією з іншими індоєвропейцями можна припустити виникнення образа світлого неба та прабатька. У наведеному вище уривку з "Рігведи" "ясне небо та велич світла" усвідомлюється як перше, що виникло з нічого. В Біблії ми читаємо: "Спочатку Бог створив Небо і Землю. Земля була невидима і пуста…, і Дух Божий носився над водою. І сказав Бог: нехай буде світло." Далі ми бачимо, що Бог робить розмежування води небесної і земної. "І створив Бог твердиню, і відокремив воду, яка була під нею, від води, яка над нею. І назвав Бог твердиню Небом" (Буття I, 1-7). В гімнах "Рігведи" також визначаються три шари побудови світу: 1. "Свах" - верхне небо із запасами вологи; 2. "Бхувах" - повітряний простір разом з сонцем, місяцем та зірками; 3. "Бхух" - земля-грунт. У трипільців зображення на сосудах збігаються з подібною тричленною побудовою світу: 1. верхній ярус (біля горла сосуда) - вода - горизонтальна хвилясьа лінія; 2. середній ярус, найбільш широкий, заповнений спиралями, солярними татмісячними знаками, косими та вертікальними лініями, які нагадують дощ; 3. нижній ярус - низький, утворений двома паралельними лініями, між якими часто нема малюнків, на верхній лінії - ростуть дерева, стоять люди та тварини. Цікаво, що підземного світу нема, земля - не середня межа двох світів (підземного та небесного), а просто товща грунту, де изріває колосся. В індійському міфі читаємо: "Спочатку не було нічого, крім води, води моря. Вода захотіла продовжити себе… і тоді… виник в ній золотий зародок. За рік виникла з нього людина, це був Праджапаті." У китайців з яйця формується небо Тянь, яке пізніше усвідомлюється як вища божа сила, з якої формується п'ять стихій. Небо відтворює зв'язок Хаоса з земним ладом. У римського Януса (спільний корень з Дьяусом, про якого мова піде далі) одне обличчя повертуте у минуле, аінше - у майбутне. Янус виник з кулі, що не має форми, і став творцем сущого. Йому були присв'ячені арки, яки символізували небо. Він володів ключами від входу у невідоме (Хаос) (аналогія із ключами св. Петра від раю). У індусів є свій рай "сварги", це слово означає "небо" і має спільний корень з іменем загальнослов'янського бога неба Сварога. Сварог не має певних функцій, він просто творить Небо. Ім'я шумерського Ана, небесного творця і прабатька богів, перекладається як бог. Давні слов'яни за численними свідченнями сучасників, відокремлювали Вище Божество Сварога від похідних богів. За Нестором Летописцем слов'яни називали Сварога іноді просто Богом. У слові "Сварог" помічається слово "свар", що з санскриту перекладається як світ або небо. У полабских слов'ян був храм із дерев'янними зображеннями божеств з яких найвищий - Сварожич (син або онук Сварога). Ідол мав такий вигляд: на голові - орел з простертими крилами, на грудях - голова бика, яка зображена на щит; цей щит він тримав правою рукою а в лівій в нього біла сокира з двома лезами. Тут ми бачимо вже трансформацію Світлого Бога Неба у наступну свою іпостась грізного Бога Грози, Блискавок та Війни Перуна. Дійсно, грецький Уран породжує Зевса та його братів, яки керують світом богів та людей, але сам відпочиває. Ім'я Урана походить від Варуни, а Дьяус (праіндоєвропейський бог світла) мае спільне коріння з Янусом (Діанусом), етруським Ані, германським Тіу та Юпітером. Спільне для
Loading...

 
 

Цікаве