WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Характеристика сучасних національних релігій - Реферат

Характеристика сучасних національних релігій - Реферат

невдалих спроб підкорити землю владі небесних богів вибір Аматерасу впав на її божественного онука Нінігі. Аматерасу вручила йому "божественні реліквії" - дзеркало і меч, яшмові підвіски і ратище. Першим правителем країни, згідно з міфом, був Дзімму, котрий перед тим, як вступити на престол, породичався з нащадками Сусаное. В міфі Дзімму е персонажем, необхідим для того, щоб зв'язати епоху богів з епохою земних правителів і обгрунтувати божественне походження останніх. На міфах, зібраних у "Кодзікі" і "Ніхонсьокі", грунтувався релігійний престиж правителів країни, які постійно посилалися на своє походження від верховного божества Аматерасу. Імператор вважався продовженням Аматерасу в часі, "сином небес", "богом в людському обличчі". Синто не має церковних канонічних книг. У кожнім храмі є свої міфи й обрядові розпорядження які можуть бути невідомі в інших храмах. Міфи, загальні для синто, зібрані в книзі "Кодзікі" ("Записки про древні справи"),що виникла на основі усних переказів на початку VIII столітті. У ній міститися основні ідеї націоналізму, що були зведені в ранг державної релігії: про перевагу японської нації , про божественне походження імператорської династії, від підстави японської держави. І друга священна книга "Ніхон січи" (що в перекладі "Аннали Японії"). Синтоїзм глибоко націоналістичний. Боги породили тільки японців. Люди іншої національності не можуть сповідати цю релігію. Своєрідний і сам культ синтоизма. Метою життя в синтоизме проголошується здійснення ідеалів предків: "порятунок" досягається в цьому, а не потойбічному світі, шляхом духовного злиття з божеством за допомогою молитов і обрядів, чинених у чи храмі в домашнього вогнища. Для синтоїзму характерні пишні свята зі священними танцями і процесіями. Синтоїстська служба складається з чотирьох елементів: очищення (хараи), жертвопринесення (сінсей), короткої молитви (норіто) і узливання (наораи). Крім звичайних служб у храмах, всіляких обрядових церемоній широко відзначаються місцеві синтоїстські свята і буддійські свята. Найбільш важливі обряди став робити імператор, у VII столітті верховним жрецом синтоизма. Тільки найбільш значних місцевих свят нараховується біля 170-и (новий рік, поминовение покійних, день хлопчиків, день дівчинок і т.д.). Усі ці свята супроводжуються релігійними обрядами в храмах. Правлячі кола всіляко заохочують їхнє поводження, прагнучи зробити ці свята засобом пропаганди винятковості японської нації. У ХVІІ - ХVІІІ століттях розгорнула свою діяльність так називана "історична школа " на чолі з її засновниками М. Камо і Н. Матоори, що поставили своєю метою зміцнити Синтоизм, відродити культ і повноту влади імператора . У 1868 році синтоизм був проголошений державною релігією Японії. Для зміцнення впливу офіційної релігії на населення створюється бюрократичний орган-департамент по справах синто (пізніше перетворений у міністерство). Поступово змінюється зміст релігії. Замість культу декількох духів-хоронителів на перший план висувається культ імператора. Змінюється і структура релігійної системи. Синто став підрозділятися на храмовий, домашній і простонародний. Священнослужителі починають проповідувати не тільки в храмах, але і через нецерковні канал-школу і пресу. 1 січня 1946 року японський імператор привселюдно відмовився від свого божественного походження, тому конституцією 1947 року синтоизм був прирівняний до всіх інших культів Японії і, таким чином, перестав бути державною релігією.У грудні 1966 року рішенням уряди був відновлений як національне свято "день підстави імперії-кигенсецу (11 лютого)- день, коли по синтоистским міфах Дзимису в 660р. до н.е. вступив на престол. В останні роки реакційні сили ведуть боротьбу за відновлення синтоизма як державну релігію Японії, але поки ці спроби не увінчалися успіхом. 6. Юдейство; Юдаїзм, іудаїзм, "єврейська релігія"; від імені Іуди, сина біблійського патріарха Іакова ) - одна з найстародавніших етнічних релігій, релігія давніх юдеїв, що проживали на території Палестини та віруючих сучасних євреїв, заснована, відповідно до Старого Заповіту, на заповітах Бога Аврааму близько 2000 до Р.Х. і поновлена заповітами Мойсея близько 1200 до Р.Х. Базується наконцепті всюдисущого вічного бога, чия воля та особливе ставлення до єврейського народу відбиті в Торі. У Тору входять перші п'ять книг Біблії (П'ятикнижжя(створено 528 р. до Р.Х.)), що містять історію, закони і правила життя для гідної поведінки. Крім тих, хто живе в Ізраїлі, велика частина віруючих юдеїв проживає в США, країнах колишнього СРСР (Білорусі, Молдові, Росії, Україні), Великобританії та Франції. Усього приблизно 15 млн. юдеїв, 6 млн. мешкає в Азії, 6 млн. в Америці, 2 млн. в Європі, решта - в Африці та Австралії. Основний принцип юдаїзму - віра в єдиного Бога, що сформувалася поступово шляхом злиття понять: Бог отців, Ягве (що був у давніх юдеїв богом гір та пустель), та Господь - грізний бог, який з`явився перед Мойсеєм. Бог Старого Заповіту має багато імен: Саваот, Ягве, Єгова, Елохім в залежності від контексту їх вживання. В юдаїзмі були заборонені криваві жертви. Зі Старого Заповіту відомо, що нащадки дванадцяти синів Іакова - дванадцять колін Ізраїлевих, потрапили у Єгипетське рабство. Бог закликав Мойсея визволити їх. Коли сам Бог наслав на Єгипет "10 казней", фараон відпустив народ Ізраїля, але потім передумав і наказав своєму військові наздогнати Мойсея біля Червоного моря. І тут, за велінням Бога, води морські розступились, а над єгипетським військом зімкнулись. Ця подія відзначається під час свята Пасхи. Юдеї вірять в загробне життя (Садукеї не вірять в загробне життя), але найбільшу увагу юдаїзм приділяє земному життю. Засновником можна вважати Мойсея (жив бл. 1250 р. до Р.Х.), якому Бог передав Тору (заповіт). В основі юдаїзму полягає Тора, або "закон" - п`ять перших книг єврейської Біблії. Тора означає не тільки "закон", а і "вчення", "настанова". Тора містить у собі вчення Бога про себе самого, про мету творіння і про те, що його народ мусить бути покірним йому. Читання Тори - найважливіша частина служби в сінагозі (зібранні), там же віруючі зветаються до Бога з молитвою. Тора містить 613 заповідей: 238 наказів і 365 заборон - це настанови Бога, яким мають слідувати віруючі. Юдеї почитають суботу - день коли заборонена будь-яка робота та творчість, день нагадуючий про останній день творіння. Святе місце для юдеїв - Стіна плачу. 2000 років тому у столиці давньоєврейської держави Єрусалимі за наказом царя Ірода будо збудовано храм, сьогодні від нього залишилась лише Західна стіна - Стіна плачу, яка є пам`яткою про зруйнування храму (70 р. від Р.Х. храм зруйнували римляни) і держави. Сьогодні юдеї з усього світу приїжджають, щоб помолитися коло Стіни плачу. 7. Висновок Отже, підсумовуючи вище написане, можна зробити висновок, що національна релігія є невід'ємною частиною народу. Народні релігії - це вияви автохтонних традицій, які не лише зберігають їх, але й розвивають, удосконалюють. При цьому варто зауважити що лише при конструктивній еволюції народу до рівня нації народна релігія виходить за рамки вузької етнічності й стає загальнонаціональним явищем. Національна релігія - це вже вищий ступінь розвитку етнічної релігії. 8. Література: 1. Светлов Г.Е. "Релігія і політика", 2. http://uk.wikipedia.org 3. www.refine.org.ua 4. www.chl.kiev.ua 5. www.cladez.ru 6. www.dvoek.net.ua 7. www.world-religion.net 8. www.svit.ukrinform.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве