WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Православні святині України: Аскольдова могила, Десятинна церква, Києво-Печерська лавра, Софія Київська, Почаївська Лавра - Реферат

Православні святині України: Аскольдова могила, Десятинна церква, Києво-Печерська лавра, Софія Київська, Почаївська Лавра - Реферат


Реферат на тему:
Православні святині України: Аскольдова могила, Десятинна церква, Києво-Печерська лавра, Софія Київська, Почаївська Лавра
АСКОЛЬДОВА МОГИЛА
Аекольдова могила - місце поховання Київського князя Аскольда, вбитого зі своїм братом /?/ Диром в 882 роді за наказом князя Олега, котрий прибув з Новгорода. Аскояьд і Дир вважаються нащадками князя Кия, засновника Києва, хоча окремі дослідники це заперечують.
До поховання Аскольда це місце називалось Угорським урочищем. Згодом над могилою Аскольда було збудовано дерев'яну церкву Святого Миколая, бо таке ім'я, охрестившись, прийняв Аскольд. Церкву добудовували і перебудовували, входила юна до складу Микільсько-Пустинного монастиря. Навколо церкви оформився цвинтар, де хоронили відомих людей - державних і громадських діячів, вчених і митців. Заключним було поховання в січні 1918 року: цих останніх почестей удостоїлись київські студент і гімназисти; котрі полягли в бою під Кругами, намагаючись спинити більшовицьку навалу.
Ще у 1810 році на Аскольдовій могилі замість дерев'яної було збудовано круглу муровану церкву, яка простояла до 30-х років двадцятого століття, поки комуністичні власті Києва не перетворили її в парковий павільйон, водночас вони знищили цвинтар...
Але залишився символ Аскольдової могили, який свідчить: знищити історичну пам'ять і вбити національний дух народу неспроможні ніякі чорні сили, навіть такі, що чинять наругу над церквами і могилами. А ще символ Аскольдової могили стверджує: зруйновані храми відновлюються, потоптані могили виростають пам'ятниками, а лихі сили, що їх нівечили,-гинуть.
ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА
Десятинна церква - перша цегляна церква в Україні, споруджена з ініціативи князя Володимира Великого в 989 - 996 роках. До будівництва храму буди залучені, окрім вітчизняних, і візантійські майстри. Церкву присвятили Різдву Пресвятої Богородиці. Назву "Десятинна" отримала тому, що князь Володимир велів видавані десяту частину княжих прибутків на будівництво церкви, а потім і на забезпечення її діяльності; надалі це стало нормою і для інших храмів, окрім монастирів.
Церкву оздобили мозаїкою і фресками, мармуром та мистецькою різьбою, дали інкрустовану підлогу. Сюди ж князь Володимир завіз з Корсуня необхідне храмове обладнання /хрести, ікони, посуд та інше/.
В Десятинній церкві зберігались мощі відомого святого християнської церкви, тоді ще не поділеної на православну і католицьку, - папи Римського Климента, одного з перших мучеників за Христову віру
В Десятинній церкві виголосив своє знамените "Слово про закон і благодать" перший український митрополит Іларіон.
Десятинна церква стала усипальницею київських князів: тут упокоївся Володимир Великий і велика княгиня Ольга - видатні поборники християнства на Русі.
Під час татарської навали в 1240 році церкву зруйнували. її відновлення в 30-х роках 17 століття розпочав митрополит Петро Могила, а завершення навіть не відбудови, а будівництва нової Десятинної церкви прийшлось на 1828-1842 роки. Однак і ця церква була зруйнована в 30-х роках 20 століття комуністичною владою.
Але незнищуваним залишився символ - символ непоборної духовної сили, котрою наділяє людей Христова віра - і ніяка навала, ні ординська, ні комуністична, не здатна її здолати, навіть якщо руйнує храми - джерело людської духовності.
КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
Києво-Печерська лавра - найдавніший православний монастир в Україні. Заснований в часи Ярослава Мудрого, близько 1051 року, ченцем Антонієм Печерським. Особливу роль в діяльності монастиря відіграв Феодосій Печерський, який був ігуменом монастиря і запровадив монастирський статут. Якщо Антоній зібрав двадцять ченців і з таким числом започаткував монастир, то з Феодосієм їх було вже близько сотні і жили вони за суворими канонами монастирського життя. Окрім Антонія і Феодосія, в монастирі в різні часи працювали відомі церковні і громадські діячі: Никон, Агапій, Іларіон, Памво Беринда, Петро Могила та інші. В монастирі започаткувалось літописання: саме тут до 1113 року Нестор завершив свою "Повість минулих літ". І тут було написано "Києво-Печерський патерик".
Монастир завжди відігравав роль духовно-культурного центру українського суспільства. Він був осередком боротьби проти уніатства. З 1615 року при монастирі працює друкарня. Тут проводилась і проводиться підготовка висококваліфікованих релігійних кадрів; з монастирем пов'язана діяльність видатних митців, зодчих, вчених, політиків і богословів. Особливої значимості набула подія 1632 року: Лаврська школа об'єдналась з школою Київського братства, а це означало, що утворилась Києво-Могилянська колегія, яка згодом переросла в Києво-Могилянську академію.
312 століття монастир носить титул Лаври - головного монастиря. Ченці монастиря ніколи не замикались від світу, а поєднували помірковану чернечу аскезу з продуктивною працею на користь суспільства: монастирська братія лікувала хворих, вчила "неграмотних, годувала та одягала злидарів, споруджувала притулки для вбогих людей. В цьому смисл чернечого подвижництва на землі, аби отримати блаженство на небесах...
СОФІЯ КИЇВСЬКА
Софія Київська - християнський Собор в Києві, збудований в 11 столітті за часів Ярослава Мудрого, який тут і похований. Будувався Собор кілька десятиліть. Присвячений Божественній Премудрості, символізує велич християнства і високу духовність народу, натхненного і об'єднаного Христовим вченням.
Збудована Софія Київська на тому місці, де 1036 року Ярослав Мудрий розгромив печенігів.
Будували і прикрашали храм грецькі майстри, а біля них і наші вчилися зодчої церковної справи, аби потім будувати і розписувати інші українські храми. А було все під наглядом княжим - Ярослав Мудрий бачив Софію Київську головним храмом всіх храмів, які будуть на землі Руській, то з цього виростали його задуми і вимоги до зодчих...
Майстерність зарубіжних митців, впливи зарубіжного -візантійського, вірменського, малоазійського, сірійського, романського - мистецтва розчинились в самобутній творчості київських майстрів і об'єднались в одне нове, неповторне диво - Київський Софіївський Собор. Софіївка стала найвизначнішою мистецькою пам'яткою християнського Сходу.
За княжих часів, як головний митрополичий храм Русі, Собор свідчив про могутність Великокняжого Києва. Тут здійснювалась церемонія "посадження" князів на Київський престол, приймали зарубіжних послів, збиралось Київське віче. При Соборі велось літочислення, переписування та накопичення книг, завдяки чому Ярослав Мудрий створив першу в Україні бібліотеку.
Доля Собору - це доля України: 1240 року його було пограбовано і спустошено ординцями Батия; після Берестейської унії 1596 року перебував у володінні греко-католицької церкви, але Київський митрополит Петро Могила повернув його православним. Він же, Петро Могила, розпочав реставрацію храму за власний кошт і кошт жертводавців: було перекрито дах, відновлено зруйновані внутрішні елементи будівлі,виготовлені престол та іконостас, забезпечено необхідною атрибутикою і богослужебними книгами. Але смерть Петра Могили /1647/ перервала цю фундаментальну працю.
Нинішня Софія Київська - кафедральний Собор Української православної Церкви Київського патріархату.
Софія Київська - то символ мудрої єдності українства з християнською духовністю, безсмертя національного духа, який має два джерела - Бога і Україну.
ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА
Почаївська Лавра - православний чоловічий монастир в м. Почаєві, що на Тернопільщині. Вважається, що назву монастирю дали ченці-засновники, які втекли в ці краї з Києва від татаро-монголів в 1240 році, а там, звідки вони прийшли, була річка Почайна.:. Заснований втікачами монастир спочатку був звичайною дерев'яною церквою. Існує інша версія назви монастиря та історії його заснування: дехто вважає, що його фундатором був афонський чернець Мефодій, який дав назву монастирю і місту зі слів: "Поча Діва творити чудеса..." Бо монастир був присвячений Успінню Пресвятої Богородиці.
Визнання до монастиря прийшло з кінця 16 століття, коли відома меценатка Анна Гойська взяла його під своє опікунство, а найвищого розквіту він досяг в роки ігуменства Іова Почаївського /помер в 1651 році/, який за подвижницьке життя і мужній захист православ'я за Заході України був канонізований. В 1833 році монастир отримав статус Лаври.
Монастир мав свою школу, засновану ще наприкінці 16 століття Анною Гойською, а також друкарню, котра друкувала книги не тільки богословського, а й світського змісту.
Почаївська Лавра - місце паломництва православних християн: тут знаходиться Чудотворна ікона Матері Божої Почаївської, котру згаданій Анні Гойській подарував Константинопольський патріарх, а вона передала ікону монастирю; в Лаврі покояться мощі преподобного Іова Почаївського, якого шанує весь православний світ; окрім цього, біля джерела цілющої води збереглась стопа Божої Матері, яка з'явилась над Почаєвом в 1340 році, врятувавши монастир і місто від татар і турків. Нині джерело і стопа Божої Матері знаходяться в центрі головної споруди архітектурного ансамблю Лаври - Успенського Собору.
Почаївська Лавра - символ непоборності християнської церкви в Україні: народжувались і вмирали держави, з'являлись і гинули режими, приходили і відходили навали та агресори, королівське правління змінювалось імперським, а християнська церква залишалась незмінною - за всіх умов служила Богу і народу України.
Loading...

 
 

Цікаве