WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного і громадського - Дипломна робота

Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного і громадського - Дипломна робота

і митрополит Феофіл не мали нічогоспільного з Сікорським до липня 1942 р., коли в м. Харків приїхав представник адміністратора єпископ Мстислав - племінник Петлюри на прізвище Скрипник. У результаті 27.7.42 р. був складений спеціальний протокол з визнанням адміністратора Полікарпа Сікорського головою української церкви і перехід на принцип автокефалії". Там же містилось і свідчення про те, що єпископ Мстислав висловлював невдоволення окупаційним режимом: "...в розмові з націоналістами Сліпченком та Сеником Мстислав говорив, що не в усіх точках політика німців відповідає настроям українських суспільних кіл. Потрібно чекати більших і менших конфліктів з німцями і бути готовими до всього" [22].
Становище українських єпископів, і зокрема його, Мстислава, надзвичайно тяжке, доводиться з німцями хитрувати і будувати політику, враховуючи невдоволення мас, що примушує бути політиком та чесним пастирем свого народу, "підтримуючи його невдоволення та протест".
Німецька окупаційна влада, з свого боку, теж були незадоволені надмірно активним єпископом, який докладав багато зусиль для перетворення УАПЦ на загальнонаціональну церкву. Такий розвиток подій суперечив планам нацистів. Православну Церкву вони розглядали лише як додаток до своєї пропагандистської машини і намагались не допустити її посилення.
Щоб нейтралізувати діяльність єпископа Мстислава, генерал-комісар Київської генеральної округи наприкінці вересня надіслав йому наказ такого змісту:
"Генерал-комісар генеральної округи Київ. Київ 22 вересня 1942 р.
До єпископа Мстислава.
З політичних причин забороняємо Вам перебувати будь-де в Україні на захід від Дніпра і в частині генеральної округи Київ, розташованої на схід від ріки. Доручаю Вам до 27 вересня залишити Київ. Про дату Вашого від'їзду і місце, куди Ви виїжджаєте, доручаю повідомити мені" [35, с.750].
Однак Мстислав зігнорував цей наказ. На початку жовтня він взяв участь у забороненому гітлерівцями Луцькому Соборі єпископів та підписанні "Акту поєднання" з представниками Автономної Церкви. Поява цього документа фактично означала подолання церковного розколу і створення єдиної православної церкви в Україні. Погодитись з таким розвитком подій німці не могли. "Рейхскомісаріат у Рівному заявив єпископові Мстиславу "секретарю-канцлеру - Синоду українських єпископів", що в принципі він схвалює об'єднання обох церковних напрямків, проте з новим станом справ він не може погодитись через те, що він є результатом забороненого зібрання єпископів і взагалі за бажанням рейхскомісара форма української ієрархії може бути остаточно встановлена лише після задоволення України.
З огляду на те, що рейхскомісар у майбутньому передбачає об'єднання та створення вищого керівництва, необхідно вжити заходів, щоб усунути єпископів обох напрямків, які всупереч забороні брали участь у церковному соборі та самочинно здійснили об'єднання. Мстислав усупереч забороні з боку рейхскомісара з'являтися в Україні по цей бік Дніпра був у Луцьку і взяв активну участь у самоправстві. Йому запропоновано відправитися в обране ним самим місце по той бік Дніпра. Мстислав залишив Київ 23.10 і відбув до місця свого вигнання у Прилуки Чернігівської губернії. Мстислав зобов'язався під час заслання не займатись ніякою політикою та церковною діяльністю, причому йому заявили, що заслання для нього повинно розглядатись як випробування його благонадійності" [22].
Наведені нами документі свідчать про те, що Владика Мстислав відіграв досить помітну роль у релігійному житті України періоду окупації. Його ім'я частіше, ніж імена інших єпископів, зустрічається в повідомленнях як німецьких, так і радянських спецслужб. З них видно, що діяв він не в інтересах окупантів, а виходячи з власного бачення ролі і місця церкви в житті українського народу. Безумовно, що єпископ Мстислав змушений був враховувати тодішню політичну ситуацію і разом з іншими ієрархами вихваляти на офіційному рівні окупаційний режим. Проте вся його діяльність була спрямована не на зміцнення цього режиму, а на розбудову Української автокефальної православної церкви. Отже, він не був ні "нацистським прислужником", ні "агентом гестапо", і переслідування та репресії, яких він зазнав з боку нацистів, зайвий раз це засвідчують.
Низку статей, монографій присвячено аналізові громадсько-політичної і релігійної діяльності Мстислава Скрипника. Над даною темою працювали: І.Петрів і А.Ткачук [44; 45], Д.Степовий [50], Є.Сверстюк [47; 48], Т.Кінько [28] та багато інших.
Зокрема, І.Петрів та А.Ткачук у статті "Перший Український Патріарх УАПЦ Мстислав Скрипник" [44], приділяють значну увагу життєвому шляху митрополита, його еволюцію як релігійного діяча.
Слід також відзначити статтю Д.Степового "Незабутні зустрічі" [50], яка була присвячена Мстиславу Скрипнику. В ній автор основну увагу приділяє церковно - релігійній діяльності митрополита в еміграції, а саме висвітлюється період початку 1980-х р., коли Д.Степовик особисто зустрівся з Патріархом в його оселі у Баунд Бруці (США).
Досить яскраво характеризується постать Першого Патріарха УАПЦ Мстислава в статті Т.Кінько "Згадавши самого себе і одне одного (Про владику Мстислава, УАПЦ)" [28], в якій висвітлює ставлення Патріарха до тих подій, які відбувалися в незалежній Україні, описуються всі перешкоди, які були поставлені перед Патріархом під час його перебування в Україні.
Досить багато інформації про Патріарха знаходиться в періодичних виданнях, насамперед в публікаціях газети "Наша вірa".
Таким чином, підсумовуючи огляд джерел і літератури з теми, слід зробити висновок, що історики зробили лише перші кроки в осмисленні ролі і значення громадсько-політичної і церковно-релігійної діяльності Патріарха УАПЦ Мстислава Скрипника. Дослідники в основному зосереджували свою увагу на окремих сторінках його біографії. Спеціальних книг, які були б присвячені видатному діячу, на сьогодні поки що немає. Створення їх є актуальною проблемою історичної та релігійної наук. Бракує наукової продукції, більшість статей носить публіцистичний характер. Обмаль збереглося і джерел, присвячених діяльності Степана Скрипника. Репрезентативно виглядає хіба що творча спадщина цього ієрарха.
Розділ 2.
Формування світогляду та початок громадської діяльності Степана Скрипника
Тричі у ХХ сторіччі українське православ'я відроджувалося, піднімалось з руїн і попелу, заліковано свої рани, розбудовувало церковну структуру, визначало свою автокефалію. Перше відродження відбулося на початку двадцятих років, у часи розбудови державності, друге - на початку сорокових, в добу Другої світової війни, а третє - у наш час, в період відновлення української державності. Патріарх Української Автокефальної Православної Церкви Мстислав (у миру Степан Іванович Скрипник) був очевидцем усіх цих трьох подій і активним учасником двох останніх.
Степан Іванович Скрипник належав до старовинного козацького роду.
Loading...

 
 

Цікаве