WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного і громадського - Дипломна робота

Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного і громадського - Дипломна робота

учасником усіх цих трьох відроджень української церкви.
Підсумовуючи огляд джерел і літератури з теми, слід зробити висновок, що історики зробили лише перші кроки в осмисленні ролі і значення громадсько-політичної і церковно-релігійної діяльності Патріарха УАПЦ Мстислава Скрипника. Дослідники в основному зосереджували свою увагу на окремих сторінках його біографії. Спеціальних книг, які були б присвячені видатному діячу, на сьогодні поки що немає. Створення їх є актуальною проблемою історичної та релігійної наук. Бракує наукової продукції, більшість статей носить публіцистичний характер. Обмаль збереглося і джерел, присвячених діяльності Степана Скрипника. Репрезентативно виглядає хіба що творча спадщина цього ієрарха.
На формування світогляду Степана Скрипника вирішальне значення справило середовище, в якому виховувався майбутній ієрарх з дитячих літ, його сімейне виховання, адже майже всі близькі родичі Степана Скрипника були священослужителями. Національна свідомість Степана Скрипника зростала під впливом його дядька Симона Петлюри. Уже зі студентських років Степан Скрипник включився у національний рух українців, підтримував погляди тих церковних діячів, які виступали за автокефалію української автокефальної православної церкви. У міжвоєнний період громадська діяльність С.Скрипника була скерована на убезпечення українців православного віровизнання від полонізації, насильницького окатоличення. Цю дискримінаційну політику проводила польська адміністрація на території Волині. В умовах Другої світової війни Степан Скрипник був висвячений на священика, а згодом хіротонізований на єпископа. Український ієрарх, патріот, він не підтримував узалежнення Київської митрополії Московського патріархату, внаслідок чого зазнав репресій, був арештований. Утвердження радянської влади в Україні після 1942 р. спричинило еміграцію єпископа Мстислава Скрипника, оскільки він не поділяв ідеологію радянської влади.
Майже півстоліття владика Мстислав стояв на чолі УАПЦ в діаспорі, докладаючи великих зусиль для об'єднання українських єпархій, розбудови центру УПЦ в США (Баунд Брук), виступав на захист церкви в Україні. Саме в Баунд Бруку під безпосереднім контролем митрополита Мстислава проводились богословські, наукові дослідження з історії українського православ'я, створюються громади УАПЦ, які намагалися ці ідеї втілювати у практику.
Мстислав Скрипник вважав своїм обов'язком перед пам'ятю полеглих у боях за нашу Державу, могили яких було понищено в Україні, на еміграції побудувати український пантеон. Щоб хоч там не були вони розкидані по чужинецьких цвинтарях і пам'ять про них зберігалася, щоб священик рідною мовою прочитав на могилі молитву, щоб лежали поряд бойові побратими Петлюри.
Такий пантеон він збудував у Баунд Бруці в США поряд із храмом Святого Апостола Андрія Первозданного. Там похований цвіт нашої нації, старшини армії УНР і уряду в екзилі. Мстислав Скрипник вважав це своїм обов'язком .
Патріарх Мстислав був, можливо, єдиним з усіх ієрархів за океаном, що залишався духовно, мовно-культурно та політично невіддільним від України. Він завжди жив нею. Він назвав свій острівець в Баунд Бруку Українським Єрусалимом.
В діаспорі єпископ, а 1969 р.? митрополит УАПЦ активно включився в громадську роботу, поряд з душпастирськими обов'язками здійснював видавничу діяльність. Зокрема, у 1985 р. під його особистим керівництвом було здійснено перевидання книги гімназійного учителя з Лубнів Матвія Номиса "Українські приказки та прислів'я", яка була надрукована ще в другій половині ХІХ ст. Дану працю було видано у двох книгах. Одна - сама збірка, а друга - це є, власне, наукове пояснення тексу. Більша частина примірників була подарована Українській Вільній Академії в США з тим, щоб вони його розповсюдили серед науковців.
Також проводив опікунську роботу музеїв, пропагував Українську книгу тощо. Активна громадська робота не залишилася не поміченою релігійно-церковними діячами, котрі висунули ієрарха на посаду Патріарха Української Православної Церкви.
У червні 1990 р. Всеукраїнським Собором УАПЦ владика Мстислав був обраний її першоієрархом - Патріархом Української Автокефальної Православної Церкви.
Патріарх Мстислав на десятому десятку в липні 1990 р. приїхав до рідного краю. Патріарх був громадянином України, але водночас був чужим на своїй рідній землі, тому, що не зміг зрозуміти, як можна так низько ставити духовні цінності в порівняні з повсякденними вигодами.
Саме в цей час місія Патріарха в Україні полягала в тому, щоб донести до свідомості багатьох громадян, що церква представляє найвищу інстанцію на землі, що супроти мінливості сильних світу вона має бути єдиною нерозмінною у своїй суті.
94-річний Патріарх, наголошуючи на необхідності більш активного дослідження нашої минувшини, з болем зазначав, що "ми, українці, тим відзначаємося з - посеред інших народів, що не вміємо вчасно зібрати свідчення нашої історії, заохотити людей залишити особисті враження про свою добу для майбутніх поколінь. На чужому досвіді не вчаться лише юродиві".
Словом і ділом Патріарх Мстислав доносив цю істину людям, що не були готові її зрозуміти й прийняти. Вони так і не зрозуміли, навіщо людині похилого віку залишатися в опозиції, відхиляти конформістський офіційний варіант, витримувати глуху ізоляцію від ворогів у готелях, потім вертатись до своєї оселі в США ні з чим і знову їхати в Україну без запрошення.
Патріарх Мстислав часто повторював слова: "Нехай Бог боронить нас від того, щоб ми були чужими на своїй землі". Саме так можна охарактеризувати те, що відчував Мстислав Скрипник в останні роки свого життя, а може і більшу його частину.
Таким чином, Мстислав Скрипник, з його виразними нахилами до громадської діяльності, стає єпископом і будівничим Української Церкви. Вже від самого початку своєї діяльності, йому судилося стати священиком, висвяченим нелегально, переслідуваним окупаційною владою, борцем за Українську Церкву. І то була його доля, хрест який він проніс продовж усього свого життя.
Якщо в наш час шукати постаті, на яку можна цілком покластися, якій можна вірити і довіряти, то це Патріарх Мстислав. Ми не знаємо, як він приймав життєві перемоги, але поразки він вмів приймати з лицарською гідністю. Це і є його воля до життя.
Втім, це дослідження є лише спробою розкриття релігійно-церковної і громадської діяльності Патріарха Мстислава (Степана Скрипника).
Список використаних джерел та літератури
Спогади та мемуари
1. Патріарх Мстислав. Архипастирське послання до всечесних отців Духовних та Братів і Сестер УАПЦ в Україні перебуваючих та по всьому світу розсіяних // Визвольний шлях. - 1990. - Кн. 1. - С. 30-34.
2. Патріарх Мстислав. Великдень послання до преосвященних архипастерів, всечесних пастирів та побожних братів і сестер - вірних святої Української Автокефальної
Loading...

 
 

Цікаве