WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного і громадського - Дипломна робота

Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного і громадського - Дипломна робота

вирушив до Константинополя з офіційним візитом. До складу делегації увійшли митрополит Переяславський та Січеславський Антоній, архієпископ Вашингтонський Антоній і редактор "Єпархіяльних відомостей" з Великої Британії професор Святомир Фастун [46, c.30].
Патріарх Мстислав передав Вселенському Патріархові зверненняархієрейського Собору УАПЦ з проханням створити спеціальну комісію для вивчення стану справ в Україні і затвердження євхаристійного єднання між двома церквами.
Делегацію УАПЦ було запевнено, що Синод Константинопольської церкви створить таку комісію, яка прибуде в Україну для вивчення питання. Ієрархи УАПЦ запропонували відрядити до Києва постійного представника Вселенської Церкви, за прикладом римо-католицьких купців. Патріарх на це погодився і на прощання сказав, що "Ви не переживайте, що немає між нами євхаристочного єднання. Але ви є в нашому серці, і я вірю, що скоро ми будемо служити разом" [13, c. 2].
РПЦ негативно поставилась до автокефалії УПЦ. Архієрейський Собор РПЦ, розглядаючи 30 березня - 4 квітня 1992 р. подання Собору УПЦ про надання їй повної автокефалії, переніс це питання на розгляд помісного Собору УПЦ, який відбувся 1995 р. Про результати Собору УПЦ розповів згодом Патріарх Філарет. Зокрема він наголошував, що "Собор проходить під гаслом "єдиної і неділимої", і під тиском російського патріархату. Він поставив на меті зберегти структуру УПЦ за будь-яку ціну. І тому Собор відбувався з порушенням статуту і порядку денного. Від українського, єпископату слово надавалося лише тим, що виступав проти незалежності української церкви, єпископу Кіровоградському Василю, архієпископу Вінницькому Федосію, депутату Верховної Ради України, митрополиту Агафангеку" [11, c. 2].
Сам же Собор РПЦ зупинився не стільки на розгляді особи митрополита УПЦ Філарета, а згодом на становищі Української Церкви в цілому. Ієрархи РПЦ розпочали підступну кампанію проти митрополита Філарета і патріарха Мстислава Скрипника, і вирішили розправитися з автокефалією. Проти них була спрямована компанія наклепів і цькувань за допомогою засобів масової інформації, їх звинувачували в усіх мислимих і немислимих гріхах - співробітництві з партійними структурами, КДБ, в порушенні чернечої обітниці. Виникало питання: якщо такі вчинки були відомі патріархії раніше, тоді чому про них ієрарху тоді не говорили, а обнародували досьє лише тоді, коли постало питання подання незалежності УПЦ, тобто автокефалії. 27 травня 1992 р. більшість ієрархів УПЦ (з усіх 23-х) висловились проти автокефалії [51, c.31].
16 червня 1992 р. з'явилася заява Президії Верховної Ради України, де проблеми церковного життя дістали певне політичне зрушення. Тут висловлювалась підтримка тій частині православних в Україні, яка відстоювала незалежність українського православ'я, насамперед УАПЦ, а також митрополитові Філарету та його прибічникам. 23 червня 1992 р. керівні діячі УПЦ і УАПЦ, група народних депутатів Верховної Ради та представники громадськості утворили Комітет захисту українського православ'я.
25 - 27 червня 1992 р. обидві церкви провели об'єднавчий Собор, який постановив об'єднати Українську Православну Церкву і Українську Автокефальну Православну Церкву в єдину Українську Православну Церкву Київського патріархату, визнавши її правонаступницею УПЦ та УАПЦ [27, c. 604].
Об'єднавчий Собор заявив, що головою УПЦ Київського патріархату вважає Патріарха Мстислава (Скрипника). Враховуючи його постійне перебування за межами України, а також його вік (94 роки), що ускладнює керівництво церквою, Собор встановив посаду заступника патріарха Київського Патріаршого Престолу та затвердив на ній митрополита Філарета [51, c. 31].
До православних віруючих України Всеукраїнський Православний Собор звернувся з Посланням, в якому наголосив на тому, що одностайно прийняв рішення припинити релігійний розбрат, який існував між православними християнами а Україні, осудив будь-які спроби розколу і ворожнечі на релігійному ґрунті, від якого б вони не походили. Мовами богослужіння в УПЦ Собор проголосив церковнослов'янську та українську [48, c.4].
Українська Православна церква Київського патріархату, заявив Собор, є прямою правонаступницею церкви св. Андрія Первозданного, св. Рівноапостольного князя Володимира і правонаступницею древньої православної митрополії в Україні. Українська Православна Церква Київського патріархату продовжувала традиції України - Русі [33, c.53].
Священний Собор УПЦ КП благословив незалежну Україну і закликав "усіх людей доброї волі бути вірними чадами незалежної української церкви та добрими громадянами нашої держави - України" [47, c.49].
26 травня 1992 р. Всеукраїнська конференція духовенства та мирян "На захист канонічних прав Української православної Церкви", що зібрала в Республіканському центрі культури та мистецтва понад 2000 церковних служителів та мирян, засудила пряме втручання Московської патріархії у внутрішні справи УПЦ. Учасники конференції звернулись до Вселенського Патріарха Варфоломія підтримати рішення про скасування акту передачі Київської Митрополії Московському патріархові 1686 року [6, c.4].
Патріарх Мстислав під час розгортання вище сказаних подій перебував у США. 1 липня 1992 р. він прибув до Києва, щоб безпосередньо взяти участь у процесах створення Церкви об'єднаного українського православ'я. Відбулася розмова з Президентом України Л. Кравчуком, обговорювалися питання зміцнення Української Православнї Церкви та її Київського патріархату. Патріарх Мстислав запропонував провести надзвичайний Собор УПЦ, щоб утвердити позиції церкви та консолідації її сил. Він благословив об'єднання двох найбільших українських церков: УАПЦ і УПЦ в одну Українську Православну Церкву [46, c.32].
Можна було мати ілюзії про порозуміння Патріарха з Урядом України, якби не було зрозуміло, як уряд ставитися до "незалежного Патріарха" і як діють ті радники, які ще вчора воювали з ним відверто.
Зрештою, першому Патріархові в Києві не знайшлось приміщення для житла і йому запропонували номер в готелі "Україна". Без постійних помічників, без необхідного патріархального апарату, без особистого лікаря, який необхідний людині такого маштабу і такого віку, і взагалі, готельна епопея віщувала, що місцем проживання Патріарха Мстислава залишаються Сполучені Штати Америки [40, c.39].
Слід згадати, що у Скрипника був великий досвід легітимної співпраці з різними властями і різними людьми. Він звик ставитися до високопоставлених осіб з належною повагою і відповідною довірою. Рівень його пошани до влади прирівнювався до американських стандартів, і дотримуючись принципу духовної незалежності Церкви, він завжди віддавав належне порозумінню з владою [16, c.5].
Небагатьом людям доводилося потрапляти в ситуацію такого важкого вибору. Усі прагматичні політичні сили тиснули на Патріарха в напрямку примирення з доконаним фактом. Багатьом навіть не уявлялося, що можна було шукати іншого
Loading...

 
 

Цікаве