WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Міжконфесійне протистояння греко-католиків і православних на Підкарпатській Русі в першій половині 1920-х років - Реферат

Міжконфесійне протистояння греко-католиків і православних на Підкарпатській Русі в першій половині 1920-х років - Реферат

майном; у Тернові, Нересниці, Нягові, Ганичах, Під-плеші, Тересві, Дубовому, Новоселиці населення за релігійним принципом поділялося майже навпіл, але церкви утримували греко-католики [51]. У названих селах діяли православні священики, які були висвячені празьким архієпископом Савватієм (Вра-бец). Серед них були Є. Ружицький, П. Назарев-ський [52]. Аналогічне релігійне становище було і в селах Тячівського округу. Православні становили абсолютну більшість (90%) у Тереблі, Углі, Кричові, Чумальові та володіли церковним майном [53].Проти православних вірних Буштина та Новобаро-ва у 1923 р. були порушені судові процеси. З православних священиків, які працювали в названих се-лех слід відзначити І. Чернявіна (Буштино), І. Гри-ня, ієромонаха Бориса (Мидляка) (Теребля), С. Ба-гана (Угля), І. Сидора (Кричово), Д. Томашівського (Чумальово) [54].
Активізація православного руху спостерігалася також на Рахівщині. 24 травня 1923 р. греко-като-лицький священик О. Ронайт з Ясіня повідомляв єпископа про те, що 29 травня 1923 р. православний ієромонах Олексій (Кабалюк) має намір приїхати в село, щоб заснувати православну громаду. Священик просив єпископа звернутися до відповідних органів і заборонити православним вчиняти заплановані дії [55]. У листах до окружного начальника в Рахові та жупана у Великому Севлюші єпископ Ан-тоній (Папп) просив захисту греко-католицької церкви і вимагав заборонити діяльність Олексія (Кабалюка) у с. Ясіня [56]. Незважаючи на протести греко-католицького єпископа, 29 травня 1923 р. Олексій (Кабалюк) у супроводі трьох монахів таки відвідав Ясіня. Він відправив службу на могилі матері та відвідав збори в будинку Ю. Кабалюка, де було засновано православну громаду [57]. 16 січня 1924 р. стражмістер Й. Петрік з Квасів повідомляв, що в Білин прибув православний священик М. Роз-ман, який відправляв богослужіння біля греко-ка-толицького храму. Значна частина населення, що була присутня під час служби записалася потім у православну віру. Серед головних активістів православного руху у Білині Й. Петрік називав М. Поповича та вчителя М. Волянського [58]. 8 квітня 1924 р. жителі с. Великий Бичків у повному складі перейшли у православ'я [59]. 20 листопада 1923 р. рахівський греко-католицький парох М. Дем'яно-вич у листі до єпископа писав: "Кабалюк Лей 7 но-вембра на полудне приїхал, у едного вірника свого поселився, там различныя обряды кончил, и в ночи из хижы до хижы ходил и всякія моленія отправлял" [60]. 8 листопада 1923 р. в день св. Дмитра Олексій (Кабалюк) на кладовищі у Рахові відправив службу на якій були присутні до 300 осіб. 9-11 листопада 1923 р. він відвідав Ясіня і Коби-лецьку Поляну, де виконував різноманітні треби для православних вірників [61].
Дещо слабша релігійна боротьба між греко-католиками і православними в першій половині 1920-х років була на Волівщині (нині Міжгірщина). Православний рух існував у Воловому, Прислопі, Верхньому Бистрому, Нижній Колочаві, Торуні, Ло-пушному, Титковцях, Завійці. 24 березня 1923 р. за розпорядженням заступника голови окружного комітету у Воловому Л. Бартунєка, греко-католицька церква у Торуні була передана в користування православним [62]. 19 січня 1924 р. під час сутички між православними і греко-католиками декілька селян було поранено жандармами [63]. Через деякий час влада повернула церкву греко-католикам.
За повідомленням греко-католицького часопису "Душпастирь" у 1925 р. православні володіли гре-ко-католицькими церквами, або церковним майном у таких селах: Берлебаш, Барбово, Березники, Нижній Бистрий, Буштино, Волоське, Вільхівці, Вучко-ве, Горонда, Колочава-Горб, Горінчово, Данилово, Дулово, Заднє, Іза, Калини, Канора, Копашнево, Ко-шельово, Крайниково, Липча, Великі Лучки, Руська Мокра, Нанково, Прислоп, Акна Рахів, Рахів-Розто-ка, Росушка, Руське, Нижнє Селище, Синевир, Те-ребля, Терешул, Торунь, Угля, Уйбарово, Мале Ур-мезово, Чапівці, Червеньово, Чумальово, Шандрові, Широкий Луг, Ясіня, Бороняво. За допомогою влади греко-католики до жовтня 1925 р. повернули собі власність у Великій Кривій, Підплеші, Бедевлі, Стеблівці, Нижньому Ясіні, Великому Бочкові, Старому Давидкові, Кушниці [64]. Боротьба між православними і греко-католиками досягла апогею в с. Верхня Апша, де 24 квітня 1926 р. був убитий пострілом з рушниці місцевий православний священик І. Попович.
23 квітня 1925 р. був прийнятий чехословацький закон "Про взаємні відносини між різними віросповіданнями". Закон спрощував процес зміни віросповідання. Особа, якій виповнилося 16 років зверталася до окружного уряду з усною або письмовою заявою про перехід до іншої церкви. Після чого окружний уряд видавав прохачу письмове посвідчення та повідомляв священика, з церкви якого виступив вірник [65, с. 277]. Параграф 10 IV частини Закону регулював питання користування цвинтарями. Вказувалося, що якщо в селі представники одного віросповідання не мають кладовища, то вони повинні ховати своїх покійників на сільському цвинтарі, але якщо останній відсутній, то тоді на цвинтарі іншого віросповідання [65, с. 279]. Необхідно зазначити, що деякі параграфи закону 1925 року ідентичні вимогам православних громад, що були викладені в меморандумі до президента ЧСР Т. Масарика у 1920 р. Тобто влада намагалася припинити релігійну боротьбу, що виникала внаслідок відсутності необхідних розпоряджень. З боку місцевих чеських урядовців було чимало зловживань у вирішенні релігійних питань. Наприклад, Мукачівський окружний начальник Соліч заборонив православному священику В. Коломацькому відправляти службу у Старому Давидкові навіть у приватному будинку [66].
Отже, період першої половини 1920-х років на Підкарпатській Русі характеризувався релігійною боротьбою між представниками греко-католицької та православної церков. Чехословацька влада у перші роки свого врядування здійснювала толерантну політику стосовно всіх релігійних конфесій. Відсутність чіткого законодавства про культи призвела до того, що православні вірні, де вони мали більшість у селах, почали займати колишні гре-ко-католицькі храми. На Підкарпатській Русі постала складана ситуація з церковним майном, яким після переходу у православ'я навіть усієї громади, володіла Мукачівська греко-католицька єпархія. Слабка поінформованість населення та відсутність чіткого керуючого центру у православній церкві призводили до конфліктів з поліцією та окружними урядами, що негативно характеризувало православний рух.
Література
1. Хомин П. Церковне питання на підкарпатській Русі // Нива. - Львів. - 1922. - січень. - 42. - С. 48-49.
2. ДАЗО. - Ф. 28. Оп. 5. - Спр. 10. - Арк. 7.
3. Там само. - Арк. 8 об.
4. Там само. - Арк. 9.
5. ДАЗО. - Ф. 28. - Оп. 5. - Спр. 63. - Арк. 10-10 об.
6. ДАЗО. - Ф. 63. - Оп. 2. - Спр. 113. - Арк. 27.
7. ДАЗО. - Ф. 63. - Оп. 2. - Спр. 49. - Арк. 22.
Loading...

 
 

Цікаве