WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Міжконфесійне протистояння греко-католиків і православних на Підкарпатській Русі в першій половині 1920-х років - Реферат

Міжконфесійне протистояння греко-католиків і православних на Підкарпатській Русі в першій половині 1920-х років - Реферат

священика з Великих Лучок М. Бачинського, 9 листопада 1920 р. православний священик освятив державну школу для православних, які облаштували в приміщенні одну кімнату для церкви[13]. У листопаді 1920 р. церква перейшла до православних, які 28 листопада 1920 р. провели освячення церкви за новим обрядом [14]. Після втручання єпископської адміністрації 8 грудня 1920 р. жандарми повернули церкву греко-католикам. Православним було дозволено відправляти службу в сільській школі [15]. Однак, 19 квітня 1921 р. православні вигнали греко-католицького священика з села. Греко-католицькі жителі Великих Лучок у зверненні до Мукачівського окружного уряду просили заборонити православним користуватися церквою [16]. Мукачівський і Ужгородський суди зобов'язали 118 відповідачів, які привласнили греко-католицьку церкву та її майно, повернути все колишнім власникам та сплатити рахунок за судові витрати. Газета "Наука" за 22 травня 1922 р. писала, що в Мукачевім засуджено керівників селянського заворушення у Великих Лучках проти греко-католицької церкви. Суд засудив на один місяць в'язниці і штрафом на 700 крон І. Балога, І. Балка, П. Сідуна, В. Балога за звинуваченням у відібранні церковних ключів від куратора греко-католицької церкви М. Федака [17]. Після цих вироків православна громада Великих Лучок звернулася з апеляцією до вищого суду в Брно, який скасував раніше винесені ухвали. Було переглянуто також виплату судових витрат - лучківці повинні були оплатити лише послуги свого адвоката [18]. Станом на 22 листопада 1923 р. у Великих Лучках православні становили 85% всього населення [19]. У Горонді, та Чапівцях Мукачівського округу православні мали більше 90%. У Горонді працював священик Д. Беляков, у Чаповцях, Руському, Ракошині - А. Кірнічка [20].
Тим часом, 7 лютого 1921 р. відбулося засідання Мукачівської Капітули, на якому єпископ зачитав повідомлення із Великих Лучок, Вільхівців, Углі, Кушниці, Луга та ін. "де відбувається переслідування вірників і духівників, відбираються приходські доми, церкви, школи і маєтки греко-католицької церкви" [21]. Учасники зборів прийняли таке рішення: "Капітула вишле трьох своїх членів до віце-губернатора з проханням, щоб Цивільне Управління опублікувало маніфест для всієї Підкарпатської Русі, в якому потрібно під загрозою покарання оголосити наступне: 1) рівноправ'я вірувань, свобода совісті непорушна має бути; 2) греко-католицьку віру змінювати тільки згідно законів можна і строго забороняється переслідування вірників, священиків, учителів греко-католицького вірування; 3) церкви, приходські доми, школи і маєтки церковні законом забезпечені мають бути, а тому порушники і грабіжники строго мають бути покарані. Якщо в декотрих місцях ключі церковні чи гроші, маєтки насильно відібрані, нехай терміново повернуть їх власникам. Проти Кабалюка та інших насильно відбирающих греко-католицькі церкви і бунтующих народ, просимо процес підняти і строго наказати" [22]. 13 лютого 1921 р. віце-губернатор Еренфельд повідомив єпископа Антонія (Папп), що у відповідь на його звернення до голови уряду про захист греко-като-лицької церкви, місцевій владі Підкарпатської Русі наказано вжити недбхідних заходів щодо забезпечення громадського порядку [23].
Греко-католицький єпископ Антоній (Папп) з метою приборкання православного руху провів кілька місій на Підкарпатській Русі. 24 вересня 1921 р. він відвідав Тересву, де зібралося близько 660 осіб. Один із вірників - житель с. Іза, учасник Марамо-роського процесу 1913-1914 рр. вигукнув "Ганьба!" Народ кричав, що єпископ мадярон. Між православними та греко-католиками виникла сутичка, під час якої один православний з Ізи був поранений уніатом [24]. Жандармська станція в Тереблі була підсилена 12 жандармами з довколишніх сіл [25].
Чисельні звернення греко-католицького єпископа та священиків до влади призвели до інтенсивного вивчення православного руху чеськими урядовцями. Для проведення акцій проти православних вірників використовувалися поліцейські та військові формування. У звіті до Земського військового управління від 20 вересня 1920 р. головний жандарм К. Странік з Вонігова надав результати перевірки релігійної ситуації в таких селах: Бедевля, Угля, Данилово, Дулово, Теребля, Кричово, Чумальо-во. Він стверджував, що основною причиною розбрату між населенням був приїзд з Америки чи Росії осіб, що перейшли у православ'я. "Цей рух не можливо зупинити, він є добре організований, його підтримують емігранти, що повернулися з Америки" [26]. Посилаючись на свідчення місцевих євреїв та священиків К. Странік називав головних ініціаторів православного руху: Чумальово (священик І. Бабич, М. Розман, П. Драгула); Кричово (В. Бен-ца, С. Бема, С. Стойка); Угля (І. Стан, Г. Немеш, Б. Ференц); Дулово (Ю. Сокол); Вонігово (М. Попович, М. Величканич, М. Бокшай , М. Орос, І. Гі-сем, І. Диминець) [27].
На початку жовтня 1920 р. для наведення громадського порядку в Чумальові, Кричові та Данилові були введені урядові війська. За повідомленням окружного декана О. Злоцького від 18 жовтня 1920 р., в Данилові поручник заборонив греко-католицько-му священику вступати до церкви, щоб не збурити православних [28]. Наступного дня військо вийшло із села, православні взяли ключі від церкви і відправили богослужіння. У Чумальові, де православні становили 90%, забрали церкву від греко-католиків і не пускали священика ховати померлих. Щоб виправити ситуацію в довіреному йому окрузі О. Злоцький пропонував заарештувати активістів православного руху, повернути ключі уніатському священику та заборонити православним користуватися церквою й дзвонами [29].
24 жовтня 1920 р. комісія у складі шкільного референта Пешека, поліційного референта Губера і по-ліційного комісара Райхрта вивчала релігійну ситуацію в селах Данилово, Драгово, Золотарьово, Дулово, Тереблю, Вонігово, Углю, Колодне, Дубове, де відбувався перехід у православну віру [30]. Члени комісії виявили такі факти: 1. У Данилові православний рух поширився від людей, що повернулися з Америки і руського полону та підтримувався з с. Іза. Очолили цей рух О. Шимон, М. Шимон, О. Гайович, Л. Орос [31]. Православні забрали у місцевого священика ключі від церкви і його до служби не допускали. 19 жовтня 1920 р. головні учасники руху Л. Орос і О. Шимон були заарештовані і передані до суду у м. Хуст, але через деякий час їх звільнили. Після їх повернення у селі пройшли демонстрації православних вірників перед будинком священика та жандармською станцією. Жандармами 24 жовтня 1920 р. заарештували організаторів демонстрації і передали до суду [32]. 2. У Драгові православний рух не набув сильних проявів. Основним джерелом православного руху в окрузі було Чумальово, де активно діяв місцевий священик Крічфалушій. Організатором руху були М. Розман, котрий повернувся з Америки, І. Бабич і В. Орсаг. Схожа ситуація була й у
Loading...

 
 

Цікаве