WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Історичний розвиток Кіпрської Православної Церкви - Реферат

Історичний розвиток Кіпрської Православної Церкви - Реферат

республікою у 1489 р. Але у 1571 р. на зміну одним окупантам прийшли інші, не менш жорстокі - Кіпр захопили турки-османи. Католицька віра і клір були заборонені, а Православ'я визнане терпимою релігією. Турки дозволили обирати свого архиєпископа, але не дозволяли збільшувати кількість єпархій - їх так і залишилося чотири. Як і в інших частинах Османської імперії, православна Церква стала провідною силою грецької громади острова. Предстоятель Церкви визнавався турецьким урядом не лише як Глава Церкви, але і як керівник грецької громади острова і навіть мав право звертатися з проханням безпосередньо до султана. Церква отримала значні економічні пільги, що дало їй можливість поступово відновлювати зруйновані храми та монастирі. За це турецький уряд вимагав від Церкви дієвої допомоги у справі збирання податків з грецького населення Кіпру. Тому з кінця XVII ст. і аж до 1974 р. в особі Предстоятеля Церкви поєднувалася церковна і світська влада.
Маємо зазначити, що при турецькому правлінні православні хоча й мали значні пільги порівняно з католиками, але також зазнавали утисків. Православні храми перетворювали в мечеті, конюшні чи просто руйнували. А католики вимушені були зовсім покинути острів.
Під час грецького повстання 1821 р. турки звинуватили кіпрський єпископат у співчутті повсталим. Вся вища ієрархія Церкви та визначні церковні діячі булидоставлені до губернатора і їх убили. Церква була обезглавлена і стояла на межі зникнення. Лише завдяки втручанню Антиохійського патріарха вдалося вберегти Церкву - патріарх прислав на острів нову ієрархію.
Майже століття Кіпр перебував і під протекторатом англійської корони. У 1878 р. Англія орендувала острів у Туреччини, а в 1914р. анексувала його. Тиск європейців-протестантів був порівняно з турецьким не таким жорстоким, але також нестерпним. Православна Церква очолила боротьбу греків-кіпріотів за еносіс (об'єднання з "матір'ю-батьківщиною" Грецією). Після закінчення Другої світової війни цей рух набув нових стимулів, пов'язаних з діяльністю ООН. У 1947 р. православна Церква отри-мала нове підтвердження своєї автокефалії. Проте ще 13 років англійському урядові вдавалося утримати ситуацію під контролем. Лише після обрання Президента республіки Кіпр у грудні 1959 р., Англія вимушена була дарувати Кіпру незалежність. 16 серпня 1960 р. відбулося офіційне проголошення Республіки Кіпр. Народ високо оцінив вклад православної Церкви в отримання незалежності - першим президентом незалежного Кіпру був обраний архиєпископ Макаріос III (1950-1977 рр.).
У квітні 1973 р. в Кіпрській ПЦ створилася кризова ситуація - троє (із чотирьох!) митрополитів оголосили про необхідність зміщення архиєпископа Макаріоса як глави Церкви, оскільки неможливо одночасно займати ці дві вищі посади. Лише в липні кризу вдалося ліквідувати. Великий Синод у складі єпископів Олександрійського, Антиохійського і Єрусалимського православних патріархатів та Грецької ПЦ змістив бунтівних митрополитів і призначив нових. Кількість єпархій було збільшено із 4 до 6. Ця церковна криза сколихнула кіпрське суспільство і викликала певну політичну нестабільність. Нею вирішила скористатися Туреччина, яка у 1974 р. висадила на півночі острова десант, захопила значну територію і оголосила про створення "Турецької республіки Північного Кіпру".
На всій захопленій території були закриті, а іноді зруйновані православні храми, почалися гоніння на православних і взагалі християн. Ця проблема - розділення острова - не вирішена й досі. Величезні території, цілі селища стоять пусткою. Практично всі християни вимушені були звідти емігрувати.
Відповідно до Конституції республіки Кіпр, Церква відділена від держави. Але позиції Кіпрської православної Церкви залишаються тут досить сильними. І досі Церква реєструє шлюб і смерть, веде метричні книги, бере участь в організації шкільної освіти.
Церква має й досить сильні економічні позиції в державі: вона володіє майже 25% земель, які здаються в оренду державі чи приватним особам, а також має монопольне право на виробництво і реалізацію міндобрив.
Священнослужителів для Церкви готує духовна семінарія - Бого-словська школа Апостола Варнави в Нікосії. Окрім того, працює близько 40 шкіл різного спрямування у сфері духовної просвіти.
Офіційним друкованим органом Церкви є журнал "Апостол Варнава". Церква має свою теле - і радіостанцію "Логос".
Церква очолюється архиєпископом з титулом: "Блаженнійший (ім'я. Нині Хризостом. Народився у 1927 р., обраний у 1977 р.) архиєпископ Нової Юстиніани і всього Кіпру". Осідок у м. Нікосія.
При Патріархові діє Священний Синод, до якого входять усі правлячі архиєреї.
Кілька століть окупації Кіпру призвели до певного занепаду тут Православ'я. Кількість православних парафій уже при турках скоротилася порівняно з VII ст. утричі.
Нині Кіпрська православна Церква має у своєму складі одну архиєпископію і 5 митрополій. У Церкві нараховується близько 600 громад (650 священнослужителів), а також 9 чоловічих (84 ченців) і 14 жіночих (142 черниці) монастирів. Кількість віруючих визначається в межах 450-550 тисяч осіб.
Використана література:
1. Чобич С., прот. Історія християнської Церкви. - Л.: Видавництво "Добра справа", 2001.
2. Скурат К. Е. Конспект по общей церковной истории для 4-го класса Семинарии. - К., 1979.
3. Лотоцький О. Автокефалія. Т.II. Нарис історії Автокефальних Церков - К., 1999.
4. Бессонов М. Н. Православне в наши дни. - М., 1990.
5. Саган О. Н. Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан. - К.: Світ Знань, 2004.
Loading...

 
 

Цікаве