WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження - Дипломна робота

Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження - Дипломна робота

("Розмова з Трифоном Юдеєм", 1 гл.). Але в самий запал свого захоплення платонізмом, коли бажана мета, здавалось, була дуже близькою, сталась одна подія, яка зробила в душі Юстина докорінний переворот і переконала його в тому, що, шукаючи істинну, він до цього часу йшов невірним шляхом.
Після зустрічі і розмови із незнайомим старцем, Юстин навертається в християнську віру і приймає Хрещення близько 130 р. Прийнявши Хрещення і пізнавши в повній мірі Божественну істину, Юстин став старанно розповсюджувати її, як раніше старанно шукав її. Він відправляється в Рим, де відкриває свою власну школу. Він переніс мученицьку кончину через усічення мечем разом із шістьма своїми учениками під час гоніння Імператора Антонія Пія (138-167 рр.), в час правління префекта Юнія Рустика, тобто в 60-і рр. II ст. Церква дала йому назву мученика і причислила його до лику святих.
Для нас святий Юстин Філософ цікавий тим, що серед християнських богословів він був одним із перших представників греко-римського суспільства, ще і навіть інтелектуалом, який навернувся в християнство.
Найкращими і безперечними пам'ятками апологетичної діяльності св. Юстина являються дві його апології (велика і мала) проти язичників і "Розмова з Трифоном Юдеєм" (апологетико-полемічний трактат проти юдеїв). Юстин був самим плідним християнським письменником свого часу. Звернімося тепер до того, що знав Юстин про Новий Завіт. Про нього він говорить як про вислови Ісуса: "Згадування апостолів", використовуючи теж саме слово, що і Ксенофонт - "Згадування про Сократа" (??????????????? ?????????). "Ці "Згадування", - повідомляє Юстин своїм нехристиянським читачам, - були названі Євангеліями" (1 Апол 46: 3). Вісім раз він називає їх "Згадуваннями апостолів", чотири - просто "Згадуваннями". Один раз використовує вираз "Згадування, складені апостолами Христа і тими, хто прослідував за ними" (Діал. 103: 8). Коли він цитує місця із Марка, де говориться про ім'я, яке Ісус дав Петру, і про прізвище Якова та Іоанна "Воанергес", він називає це Євангеліє "його (Петра) згадування" (Діал. 106: 4). Це - безсумнівний факт передання, розказаного Папієм Ієрапольським, про те, що Марк записав слова Петра. Юстин згадує нам про ці згадування і вказує на їхню важливість для древньої Церкви. В інших місцях Юстин користується, звичайно, формулою, яка випереджає цитати, - "як написано". В Євангелії написано (?????????), що Він сказав: "Все передано Мені Отцем Моїм" і "Ніхто не знає Отця, крім Сина; і Сина ніхто, крім Отця, і кому Син хоче відкрити" (Діал. 100: 1). В інших прикладах - їх є найбільше всього - Юстин обходиться формулою, яка відсилає до написаних "Згадувань" або Євангелію і просто вводить слова Христа фразою "так сказав Христос", або "вчив", або "закликав", тобто слова Христа самі служать собі основою. Юстин використовував в своїх творах посторонні передання про життя Ісуса, можливо - усні. На прикладах він цитує ще два неканонічних вислови (аграфа). Перший: "Господь наш Ісус Христос сказав: "В чому застану вас, в тому і судити вас буду"" (Діал. 47: 5). Внутрішня єдність цього вислову з Притчею Спасителя про десять дів (Мф. 25: 1-12) ймовірна. Другий ще в Сирійській Дидаскалії (6:5). Паралельно з доказом Божественності Ісуса Христа Юстин доказує істинність ще двох, тісно пов'язаних з ними і про які вели спір язичники догмати - про воскресіння мертвих і Останній Суд. Істинну воскресіння він доказує наступним порівнянням: "Ми надіємось отримати тіла наші, які вже в землю перетворились, стверджуючи, що немає нічого неможливого для Бога. Припустимо, що ви не існували б в дійсному своєму вигляді і не народились б від таких самих батьків, як ваші: якщо б хто показав вам сім'я людське і зображення вигляду людського, і став стверджувати, що із того самого вийшла та сама істота, то повірили б ви цьому, не бачивши навіть насправді? Ніхто, думаю, не наважився б відкидати (що він не повірив би). Таким чином, і ваша невіра походить від того, що ви ще не бачили воскреслого померлого. Але як перше не повірили би ви, що із малої краплини можна зробити вас такими, які ви зараз є, але ж ви бачите, що це робиться; таким же чином судите, що і людські тіла, які руйнуються і перетворюються в землю подібні насінню, можуть, за Божим повелінням, в свій час воскреснути і зодягнутися в нетління… І Вчитель наш, Ісус Христос, сказав: неможливе людям, можливе Богу" (Апол. гл. 18-19). Воскресіння, згідно слів Юстина, не тільки можливе, але й необхідне тому, що з ним пов'язана справа найбільшої справедливості - воздаяння кожному по ділам його, тобто праведники по воскресінню отримають вічне блаженство, а грішники будуть віддані на вічні муки. "Ми бажаємо, - говорить Юстин, - вічного і чистого життя, ми намагаємось перебувати з Богом, Отцем і Творцем всього світу, і поспішаємо сповідувати нашу віру, будучи переконані і вірячи, що такої нагороди досягнуть ті, ділами своїми засвідчили перед Богом вірність в служінні Йому і любов до життя у Нього, яка недосяжна для зла… Але щоб не сказав хто, що все, що ми говоримо про покарання неправедних людей у вічному вогні, є тільки пусті слова, і що вкушаємо людям жити, роблячи добрі справи тільки зі страху, а не тому, що це добре і прекрасне, - на це відповіли коротко, що якщо це не так, то нема Бога, або якщо є, то Він не піклується про людей; що і добрі справи і порок - ніщо, і що законодавці несправедливо карають тих, які переступають їхні добрі приписи. Але так, як вони несправедливі, і Отець їхній через Слово навчає їх робити те ж, що і робить Сам: тому несправедливо чинять і ті, які погоджуються з ними. І так, я прошу вас, - закінчує свою апологію Юстин, - обнародуйте цей твір, щоб і інші дізнались про наші діла і могли звільнитися від оманливої думки і невідання про добро" (гл. 9).
"Розмова з Трифоном Юдеєм" являє собою зразок апології християнства проти іншого його ворога - юдейства, яке подібне язичництву, але з більшим усвідомленням і переконанням, ненавиділо християнство, користуючись всякою нагодою робити наклепи на нього, а коли була можливість, використовувало проти нього і репресивні методи. Згідно слів Юстина, юдейські равини складали особливі прокляття проти християн (гл. 16, 47, 96,108,133) і видавали повеління, щоб юдеї не вступали з християнами ні в яке спілкування, і не вели з ними взагалі ніяких розмов. І, тим більше, про предмети віри (гл. 38).
"Пропоную вам, - говорить Юстин, - і інше свідчення від Писань в доказ, що, як початок, перше всіх творінь, Бог народив із Себе Самого деяку розумну силу, яка від Духа Святого називається також славою Господа, то Сином, то Премудрістю, то Ангелом, Богом, то Господом і Словом; Сам Він називає Себе також "вождем воїнства", коли він явився в образі людському Ісусу Навину (Нав. 5: 13: 14). Бо він має всі ці назви і відслужіння Свого вам Отцівським і від народження по волі Отця. Чи не бачимо ми подібного цьому і в нас самих? Промовляючи яке-небудь слово, ми народжуємо його, але не через відділення, так щоби зменшилось слово в нас, коли ми його
Loading...

 
 

Цікаве