WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження - Дипломна робота

Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження - Дипломна робота

невже і ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа" (Мк. 7: 14-19). Всі вони підкріплені так званими антитезами, зібраними Євангелистом Матфеєм в Нагорній проповіді (Мф. 5: 21-48: "Ви чули, що сказано древнім… а Я кажу вам").
Тому не дивно, що в ранній Церкві слова Христа завчали напам'ять, їх ретельно зберігали і цитували. Вони мали перевагу по відношенню до законів і пророків, їм приписувався рівний і навіть в деякій мірі більший авторитет. Саме до "слів Господніх" переконливо звертається, наприклад, апостол Павло - для підтвердження свого вчення: "Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовіствування" (1 Кор. 9: 14). "В тому домі залишайтесь, їжте, і пийте те, що в них є, бо трудящий вартий нагороди за труди свої; не переходьте з дому в дім" (Лк. 10: 7). Для вирішення якого-небудь питання: "Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав" (1 Кор. 11: 23). В доповнення до явних посилань на "слова Господні" в посланнях апостола Павла, ми знаходимо не мало відголосків моральних настанов Ісуса Христа, особливо в посланнях до Римлян і Фессалонікійців. "Благословляйте, а не проклинайте" (Рим 12: 14). "… а не в пристрасті похотей, як язичники, що не знають Бога" (1 Фес. 4: 5).
Класичним прикладом аграфи в Новозавітному каноні є вислів із прощальної бесіди апостола Павла з ефеськими пресвітерами. "У всьому показав я вам, що так працюючи, треба підтримувати слабких і пам'ятати слово Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: "Блаженніше давати, ніж приймати"" (Діян. 20: 35). Його немає в Євангеліях, але апостол Павло прямо вказує на його приналежність Ісусу Христу.
Описуючи першу Євхаристію, апостол передає слова Христа: "Це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене" (1 Кор. 11:25). У євангелиста Луки є вислів: "Це творіть на мій спомин" (Лк. 22:19), але він відноситься до Причастя Пречистим Тілом.
Із всіх новозавітних текстів запис святого апостола Павла, який присвячений першій Євхаристії: "Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус в ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб і, віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про мене. Також і чашу після вечері, і промовив: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про мене" (1 Кор. 11: 23-25). Він є найбільш повним. Схожий текст євангелиста Луки, ймовірно, був записаний під впливом його вчителя - апостола Павла. Приналежність вказаного тексту Спасителю підтверджується свідоцтвом самого Апостола: "Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав" (1 Кор. 11: 23).
Іншим прикладом аграфи може служити вислів із сьомої глави першого Послання до Коринфян: "А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися… і чоловікові не залишати своєї жінки" (1Кор. 10-11); до якого святий апостол добавляє: "Іншим же кажу я, а не Господь…" (1Кор. 12). В Нагорній проповіді євангелисти Матфей (5: 31-32) і Лука (6: 18) докладно викладають вчення Христа про розвід подружжя, але саму формулу заборони жінці розводитись з чоловіком, приводить тільки апостол Павло.
Цілком визначена вказівка на слово Господнє знаходиться в повчанні про померлих: "бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, тому що Сам Господь в час сповіщення, при голосі архангела і труби Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господові у повітря, і так завжди з Господом будемо" (1Фес. 15- 17). Повчання закінчується настановою: "Отже, втішайте один одного цими словами" ( ст. 18), тобто словами Самого Христа.
Деякі аграфи, знаходяться в апостольських Посланнях, прийнято називати прихованими так, як приналежність того чи іншого вислову Христа визначається не на основі вказівок Священного Писання, бо яким-небудь древнім свідченням. Щоб довести принципову можливість існування таких аграф, достатньо послатись на приклад наступної аграфи. Апостол Яків пише: "Не кляніться ні небом, ні землею, і ніякою… клятвою" (Як. 5: 12). Нагорна проповідь, яка приводиться апостолом Матфеєм (5: 33-37), дає основу припускати, що апостол Яків цитує слова Христа.
У визначенні аграф, таким чином, потрібно уважно відноситись до свідчень древніх церковних письменників, які вказують на приналежність того чи іншого вислову Ісусу Христу. Авторитетність апостольської проповіді, яка основана на достовірних словах і заповідях Христа, дозволяє довіряти цим найдревнішим свідченням. Так, Оріген засвоює Самому Христу слова: "Все досліджуйте, доброго держіться, утримуйтесь від всякого роду зла" (1 Фес. 5: 21-22), і заповідь із Послання до Ефесян: "Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому" (ст. 4: 26).
Сірійська "Дидаскалія", пам'ятник церковної писемності III ст., що вказує на приналежність Спасителю слів із першого Послання апостола Петра: "Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів" (ст. 4: 8). Свідчення Сірійської "Дидаскалії" підтверджується також, ще однією визначною пам'яткою "Апостольськими Постановами" IV-го ст. Це дає підставу зробити висновок, що багато і інших глибоких і лаконічних заповідей апостола, як наприклад: "Духа не вгашайте" (1 Фес. 5: 13), "Завжди радійте, безперестанно моліться" (1 Фес. 5: 16-17), належать Самому Божественному Вчителю. За думкою Дідима (кінець IV ст. ) і Єпифанія, слова апостола Петра: "Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять" (2 Пет. 3: 10),належать Христу. Священне Писання підтверджує правильність їхнього висновку: в Одкровенні є слова, які сказані від першої особи: "Ось, іду як злодій - блаженний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його" (Одкр. 16:15), які сповіщають великий день Другого Пришестя Христового. Святий Єпіфаній вважає Христовим і інший відомий вислів із Одкровення святого Іоана Богослова: "Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він - зі Мною" (Одкр. 3: 20). Священний авторитет наведених аграф є безперечним, так як Церква затвердила рівноцінність всіх книг Новозавітного канону.
1.2. Євангеліє від Євреїв
До другої групи аграф відносяться вислови Ісуса Христа, які збереглися в апокрифічних, але не єретичних Євангеліях. Ці Євангелія без сумніву відносяться до глибокої древності, написані мужами, які належали до Церкви і своїм писанням намагались допомогти розповсюдженню благовістя про Христа і відображали найдревнішу усну традицію.
"Можливо, що ці Євангелія мав на увазі Євангелист Лука в перших віршахсвого Євангелія", - вважає професор А. Сагарда. На думку проф. М. Глубоковського,
Loading...

 
 

Цікаве