WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження - Дипломна робота

Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження - Дипломна робота

обрядовим словом, словесним дійством, "таїнством". Аграфи - це вислови Живого Бога, це не просто Писання, це Священного Передання золото і невичерпні перлини Церкви. Ми повинні усвідомлювати, що перш ніж сформувалось "Писання", всі Євангелія були "Незаписаним Словом", Agraphon. Нам важко уявити собі, що між Аграфами і Апокрифами така ж різниця, як між Євангелієм і Апокрифом. Важко повірити, що такі найдостовірніші Слова Господні, як: "Бо кожний вогнем осолониться, і всяка жертва сіллю осолониться" (Мк. 9: 49) і "не знаєте, якого ви духу" (Лк. 9: 55-56), "неканонічні", вилучені із Євангельського тексту, прийнятому в IV ст., Vulgata, але засвідчені древнішими текстами від 140 року, Canta-brigieneis (D); і тільки всупереч новозавітному канону, завдяки Італійським кодексам (Italocodices), увійшли в текст наших Євангелій. Православний погляд на джерела Божественного Одкровення захищає думку, що Священні книги Нового Завіту, безсумнівно, містять повне вчення Господа нашого Ісуса Христа про спасіння християнина. Але відбір і вивчення достовірних аграф допомагає визначити склад і усвідомити значення Священного Писання. Достовірні вислови Христа, що є насліддям Священного Передання, безперечно свідчать про Священне і Богонатхненне значення самого Священного Передання, як джерела Новозавітного Одкровення. До остаточного встановлення Новозавітного канону Священне Передання мало первинне значення щодо Священного Писання і нема ніяких підстав відкидати це Передання тепер. Крім того, достовірні аграфи мають велике релігійно-моральне значення. Так, наприклад, слова Ісуса Христа, які містяться в древньохристиянській пам'ятці "Дідахи": "Постіться за тих, хто гонить вас". З одного боку, відображають іудейську практику посту за кого-небудь, а з іншого - розкривають і пізнішу християнську практику посту.
Аграфи мали різну долю: деякі попали в Новозавітні книги, інші збереглись в писаннях Отців древньої Церкви і літургійних пам'ятках древності, інші розсипані по інших невідомих і ще не відкритих пам'ятках древньохристиянської писемності. Жоден вислів чи слово Божественного Вчителя, Господа нашого Ісуса Христа, не було сказане даремно. І якщо яке-небудь слово Христа не ввійшло в писемні джерела, то воно, можна сказати з усією впевненістю, дало паростки у серцях Його слухачів. Записані ж поза Євангелієм слова і вислови Ісуса Христа назавжди залишились міцною основою між двома великими джерелами Божественного Одкровення - Священним Писанням і Священним Переданням. Вони утверджують православний погляд на значення і місце Аграф в Новозавітному Одкровенні.
Бібліографія.
1. Джерела.
1. Новий Завіт Господа нашого Ісуса Христа - видання екзарха всієї України, митрополита Київського і Галицького. - К., 1988. - 500 с.
2. Апокрифы ранних христиан. - СПб., 1994. - 220 с.
3. Гейман В.В. Апокрифические сказания о Христе. - СПб., 1912. - 432 с.
4. Лавров П.А. Апокрифические тексты. - СПб., 1899. - 332 с.
5. Памятки древней христианской письменности в русском переводе. Писания мужей апостольских. - Рига, 1992. - 98 с.
6. Ранович А.Б. Первоисточники по истории раннего христианства / 3-е изд. - М., 1990. - 290 с.
2. Енциклопедичні видання.
7. Мень А., прот. Библиологический словарь в 3-х томах. - М., 2002. - Т.1. - 603 с.
8. Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х томах. - М., 1987. - Т.1. - 461 с.
9. Православная Богословская энциклопедия. - СПб., - 1900. - Т.2. - 299 с.
10. Полный православный богословский энциклопедический словарь. - М., 1992. - Т.1. - 1120 с.
11. Христианство. Энциклопедический словарь в 3-х томах/Ред. коллегия: Аверинцев С. и др. - М., 1993-1995. - Т.1. - 863 с.
3. Посібники.
12. Альбов М., свящ. Об апокрифических евангелиях. - СПб., 1871. - 336 с.
13. Амусин И.Д. Апокрифические сказания об Иисусе, святом семействе и свидетелях Христовых. - М., 1999. - 476 с.
14. Аверинцев С.С. Истоки и развитие ранне-христианской литературы. - М., 1983. - Т.1. - 277 с.
15. (Безобразов) Кассиан, еп. Христос и первое христианское поколение. - М., 2001. - 231 с.
16. Глубоковский Н. Апокрифы и апокалиптика. - СПб., 1905. - 302 с.
17. Гейки К. Жизнь и учение Христа. - М., 1899. - 296с.
18. Головащенко С.І. Біблієзнавство. Вступний курс: навчальний посібник. - К., 2001. - 289 с.
19. Донини А. У истоков хритианства. - М., 1989. - 192с.
20. Древс А. Внеевангельские свидетельства об Иисусе. - М., 1930. - 351 с.
21. Додд Ч.Г. Основатель христианства. - М., 1997. - 143 с.
22. Дидон. Иисус Христос. - СПб., 1891. - 549 с.
23. Эймс Алан. Глазами Иисуса. - М., 1998. - 198 с.
24. Жебелев С.А. Евангелия канонические и апокрифические. - СПб., 1919. - 459 с.
25. Керн Киприан. Патрология. - М., 1996. - 231 с.
26. Клеман О. Личность в Евангелиях. - М., 2003. - 108 с.
27. Лебединский П.С. Иисус Христос Сын Божий - Спаситель мира. - М., 1896. - 210 с.
28. Лопухин А.П. Незаписанные в Евангелии изречения Христа Спасителя и новооткрытые изречения Его. - СПб., 1898. - 311 с.
29. Лузин Михаил, еп. Библеиская письменность - каноническая, неканоническая и апокрифическая. - М., 1872. - 260 с.
30. Мень А. Сын Человеческий. - Брюссель, 1994. - 394 с.
31. Мережковский Д. Иисус Неизвестный. - М., 1996. - 895 с.
32. Мещерская Е. Новозаветные апокрифы в сирийской литературе. - М., 1997. - 441 с.
33. Маккавейский Н. Археология истории страданий Господа Иисуса Христа. - К., 2003. - 288 с.
34. Моррис Л. Теология Нового Завета. - СПб., 1995. - 530 с.
35. Мецгер М. Канон Нового Завета. Происхождение, развитие, значение. - М., 1998. - 331 с.
36. Никольский Н.М. Иисус и ранние христианские общины. - М., 1918. - 175 с.
37. Навиль Э. Христос. - СПб., 1901. - 1206 с.
38. Паренте П. Богослів'я Христа. - Л., 1995. - 225 с.
39. Песоцкий П. Земная жизнь и учение Спасителя. - СПб., 1910. - 332 с.
40. Рождественский В.Г. Новооткрытый отрывок апокрифического евангелия ап. Фомы. - М., 1894. - 321 с.
41. Реверсов И.П., проф. Апологеты защитники христианства. - М., 2001. - 123 с.
42. Ріцціотті Д. Життя Ісуса. - Рим, 1979. - 138 с.
43. Скворцов К., проф. Жизнь Иисуса Христа по Евангелиям и народным преданиям. - К., 1887. - 291 с.
44. Свенцицкая И.С. Раннее христианство: страницы истории. - М., 1988. - 77 с.
45. Тихонравов Н. Апокрифические сказания. - СПб., 1894. - 337 с.
46. Тареев М. Жизнь Иисуса Христа -Слова Божии. - М., 1903. - 173 с.
47. Таубе М. Аграфа в древнехристианских апокрифах. - М., 1947. - 259 с.
48. Трофимова М.К. Из рукописей Наг-Хаммади. - М., 1972. - 69 с.
49. Фаррар. Жизнь и труди св. Отцов и учителей Церкви. -СПб.,1891.-с.600.
50. Флуссер Д. Иисус свидетельствующий о себе. - М., 1999. - 189 с.
51. Хеннеке Э. Новозаветные апокрифы. - М., 1956. - Т.1. - 437 с.
Loading...

 
 

Цікаве