WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження - Дипломна робота

Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження - Дипломна робота

старозавітного псалма: "А лагідні успадкують землю і насолодяться багатством світу" (36: 11), якому в християнському писанні наданий есхатологічний сенс (мається на увазі: успадкують землю після Страшного Суду). Ці два вислови, які наведені в Євангелиста Матфея, ймовірно відносяться до найраннішої версії іудео-християнських записів. В Євангелії від Луки відповідно до його загальної тенденції співчуття до бідняків (24), виділена тема співстраждання - вислови спрощення: блаженні просто голодні і ті, що прагнуть; немає цитати із старозавітного псалма (25). В Євангеліє від Фоми у вислові проти тих, яких переслідують (він у нього продубльований) вставлені слова "ті, які пізнали Отця в істинні" (тобто мова йде не про переслідування взагалі, а про тих, хто пізнав "істину"). Крім того, в Євангелії від Фоми, яке цитує Оріген додана обітниця блаженства "вибраним": "Блаженні єдині і вибрані, бо ви знайдете Царство. Бо ви від нього, (і) ви знову туди повернетесь" (54). Характерним є те, що цей вислів поміщений в тексті раніше вислову про блаженство бідних: воно ніби дає поштовх для тлумачення тих висловів, текст яких залишився без особливих змін (не просто бідні, але такі, котрі "вибрані"). Звідси видно, що сам по собі запис не сприймався як священний текст, священними були слова, які приписувались Ісусу Христу. Ці вислови можна було тлумачити, відкривати їх істинний, з точки зору цього проповідника, сенс. Порядок запису не мав значення, вислови навіть іноді розділялись (26). Таке використання висловів Ісуса Христа призводило до розбіжності традиції, яка особливо повинна була підсилитися після знищення і розсіяння єрусалимської християнської громади, яка згідно зі словами апостола Павла, претендувала на володіння найбільшим авторитетом у питаннях віровчення. Дана група аграф має велике значення для текстуально-критичних досліджень і, конкретно, для відновлення достовірного тексту Священних Новозавітних Писань. Визначаючи відношення до джерел цих аграф можна прослідкувати відповідно еволюцію його поглядів, принаймні в тому, як він їх виражав. Викладаючи в Олександрійській школі, він використовував неканонічні тексти, а пізніше, в контексті тлумачення на Біблію, які з'явились в Кесарії, до використання неканонічних текстів він ставився обережніше. Оріген вказував: "Ми не повинні відразу відкидати те, із чого ми можемо вилучити деяку користь для тлумачення наших писань. Ознакою мудрого духу - досягати і застосовувати Божественне правило: "випробовуйте все і утримуйте добре".
?
Розділ III. Аграфи в древньо-християнських пам'ятках та їхнє дослідження на підставі археологічних відкриттів XIX-XX ст.
3.1. Свідчення пам'яток церковної писемності III-IV століть.
Сирійська "Дидаскалія", пам'ятка церковної писемності III ст. визначає приналежність Спасителю слів із Першого Послання апостола Петра: "Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів" (4: 8). "Свідчення Сирійської "Дидаскалії" не тільки підтверджується "Апостольськими Постановами" IV ст., але і співпадає з таким самим свідченням Климента Олександрійського, близько 200 року". В "Апостольських Постановах" як вислів Ісуса Христа приводяться слова: "Горе і тим, хто має і лицемірно (ще) бере, або може сам собі допомогти і бажає брати у інших; бо кожен дасть відповідь Господу Богу в день Суду". Подібні вислови (аграфи) Ісуса Христа зустрічаються у Тертуліана, в Латинській Дидаскалії, в Грецькій Дидаскалії.
Слід зауважити також свідчення Ніла Синайського, який подає нам і вказує на приналежність даного вислову Ісусу Христу: "Хіба ти не чув Божественний голос, який говорить, що чоловік недосвідчений для Бога неприродний?" В трактаті "Про прокажених" подається наступна аграфа: "Риза бо є Господу Церква від багатьох зібрана країн …" Тобто Церква є Риза Господня, зібрана із багатьох народів; Він зіткав нас так, щоби ми які є самими немічними, мали підтримку у сильніших. Також і Святий Єфрем Сирін подає наступний вислів Спасителя: "Світ на милості тримається". Ця аграфа, як і всі інші вислови Євангельські, вона являється сильною і лаконічною. В "Правилах святих Апостолів" III ст. Спасителю приписується схожий вислів: "Слабший нехай спасається сильним". Із літургічних текстів Древньої Церкви особливо цікавими являються слова "Душе істини … прийди і вселися в нас і очисти нас … " Це слова відомої нам молитви Царю Небесний. Ці слова складали частину древньої молитви, яка читалась християнами при Хрещенні. Згідно Передання слів цієї молитви Ісус Христос навчив Своїх учеників, як, наприклад, слів Молитви Господньої "Отче Наш".
Із всіх відомих пам'яток древньоцерковної літератури, яка виникла в часи апостольські і за своїм змістом підходила найближче всього до Новозавітної писемності, був твір під назвою "Вчення дванадцяти апостолів" - "Дідахі тон додека апостолон" (гр.).
Ця пам'ятка стала відомою тільки у другій половині XIX ст. Відкриття і публікація його належить Нікомидійському Митрополиту Філофею Врієнію. В 1873 році в бібліотеці Єрусалимського (Свято-Гробського) подвір'я в Константинополі ним був знайдений грецький рукопис, написаний в 1056 році. Він містив послання апостола Варнави, два послання св. Климента Римського до Коринфян, послання св. Ігнатія Антиохійського (в обширній грецькій редакції) і "Вчення дванадцяти апостолів", яке датувалося кінцем I-го, або початком II-го століття. На підставі цього рукопису Філофей Врієній в 1883 році оприлюднив текст "Вчення дванадцяти апостолів", зробивши детальне і глибоке дослідження історії пам'ятки, її змісту, часу, походження і значення. "Вчення дванадцяти апостолів" було відоме багатьом вчителям Церкви. Так, наприклад, на нього, як стало відомо у зв'язку із знайденням пам'ятки, на неї посилався Климент Олександрійський (217р.), св. Афанасій Великий, який в список Богодуховних книг включав і "Вчення дванадцяти апостолів". Жодна літературна знахідка дев'ятнадцятого століття не викликала такого сильного наукового руху, і не супроводжувалась такою великою кількістю присвячених її публікацій, як ця невелика пам'ятка. Судження про її зміст і значення для церковно-історичної науки видались самими різносторонніми, доходячи навіть до протиріч: "Всі віросповідні і наукові напрямки шукали в ній і знаходили свої вченні погляди. Але всі погоджувались в тому, що увага до пам'ятки обґрунтована, так як вона по своєму змісту і формі викладання відноситься до древньохристиянської літератури взагалі, і особливо до літератури доканонічного характеру. І на кінець, за своїм значенням для історії догми, моралі і церковної організації являє собою у вищій мірі цінний коментар до древніх свідчень про життя і устрій першої Церкви".
В рукописі пам'ятка має дві назви: у вступі - "Дідахі тон додека апостолон" (гр.), і в самому тексті - "Дідахі кіріту діа тон додека апостолон тис ефнесін" (гр.). Із цих назв вважається древнішою перша, яка показує, що автор твору намагається викласти в стислому вигляді найважливіші правила християнського життя і церковної організації як
Loading...

 
 

Цікаве