WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Молитва. Роди і види молитви (науковий реферат) - Реферат

Молитва. Роди і види молитви (науковий реферат) - Реферат

Йому за все, що маємо від нього - ні від кого іншого! Неважко знаходити причин до подяки Богові. Якби Бог цього не хотів, нас навіть не було б на світі! Дякуємо Йому за своє життя, здоров'я, батьків, родину, друзів, батьківщину, їжу, дім, успіхи - а скільки можна було б вичислити дібр, якими користуємося в житті. Усе це - дари від Бога. "Дякую Тобі, Господи, за всі блага, якими Ти мене обдарував. Це майже природний вигук, що сам виривається з уст. В устах нашого народу ця молитва живе постійно: "Богу дякувати! Спасибі" [Молитовник "Прийдіте поклонімося", - Рим, 1991 р.]. "Ніщо не є таке миле Богові, як вдячність і за себе, і за інших" [Св. Іван Златоус.].
Замало було для Бога створити нас, замало було дати безсмертну душу, розум і волю. Через Св. Тайну Хрещення Він робить нас своїми Божими дітьмя, нас адаптує, усиновлює. Він робить нас братами і сестрами Ісуса Христа. Тому Св. Євангелист Іван каже: "Дивіться, яку велмку любов дарував нам Отець, щоб ми дітьмя Божими звалися. Ми і є ними. А тому світ нас не знає, бо він Його не зпізнав. Любі. Ми тепер - діти Божі, і ще не виявилось чим будемо" [1посл. з 1-2].
Господь Бог у своїй доброті робить нас не тільки своїми дітьми, але й наслідниками неба. Дитина має право до наслідства, до спадщини свого батька. І нам Боже дитинство дає право вступу до неба.
"Ми діти Божі, - каже Св. Апостол Павло - а коли діти, то і спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із Ним, щоб разом з Ним і прославитися" [Рим 8,17].
Як добра мати чуває над своєю дитиною так Божа любов день іі ніч чуває над нами. Хто ближче нас від Господа? Він завжди присутній з нами своїм Божим Єством, знанням, могутністю і добротою. Прегарно сказано про це в Діянях Апостолів: "У ньому бо живемо, рухаємося й існуєм" [17,28], Він присутній, не тільки коло нас, але й в нашому серці через освячуючу ласку. Де освячуюча ласка, там Господь Бог. Кожна душа в ласці Божій це храм Св. Духа.
"Чи не знаєте, - каже Св. Апостол Павло - що ви храм Божий і що Дух Божий у вас перебуває!" [1Кор. 3,16.]. Він бажає нашого вічного спасіння. І до тієї цілі, дає нам усі потрібні засоби: церкву, Св. Тайни, молитву, Божі і церковні заповіді.
Господь Бог стає малою дитиною, щоб нас спасти від гріха. Він приймає нашу людську природу, і стає нам подібний у всьому, крім гріха. Він з любови до нас іде на хрест і на смерть. Хрест - це вершок Божої любові. Сам Христос каже: "Більшої любови ніхто не має над того, що своє життя віддає за друзів своїх" [Іван 15,13]. А Св. Апостол Павло кількома словами окреслює глибину Божої любови: "Він полюбив мене й видав себе за мене" [Гал. 2,20].
Він з любови до нас потиться кривавим потом, приймає бичування і нетерпінням вінчання вкінці дає себе прибити до хреста. Він спочиває на ранах своїх, рук і ніг. З його ран тече кров - це кров любови до нас. Любов умирає за нас на хресті.
З любови до нас Він остається у Пресв. Тайні Євхрастії. Батьки при своїй смерті в тестоменті лишають своїм дітям земні і минулі речі, самих себе не можуть лишити. А Христос навіки остався з нами у Св. Тайні Любови. У Св. Літургії Він кожного дня у безкровний спосіб жертвується до нас і стає поживою нашої душі. Тільки Бог здатний на таку любов!
У Парижі є славний інститут - школа для глухо - німих. При кінці шкільного року відбувалися іспити. На них запрошено багато визначних гостей. Всі були захоплені великим знанням тих бідних дітей. Один гість хоче знати, чи ті діти вміють оцінити любов і працю своїх учителів, чи вони відчувають до них вдячність. Тож найкращому учневі він ставить питання: "Чи ти знаєш, що це вдячність?" Він хвилинку подумав, його очі засвітились, обличчя роз'яснилося, він пішов до таблиці і написав такі слова: "Вдячність це пам'ять мого серця". Яка влучна відповідь! Тим він хотів сказати, що вдячність до своїх вчителів назавжди виписана на його серці.
Чи так, можемо сказати, про себе у відношенні до Господа Бога? Чи й на нашому серці є виписана вдячність до Бога? Чи ми належно оцінюємо превеликі природні і надприродні Божі добродійства? В якій, же спосіб у нашому щоденному житті можемо Богові оказати нашу вдячність? Через часту вірність Божим і церковним заповідям, через сталу пам'ять на Божу любов і Божі добродійства, через щедрість у наших пожертвах на Божу хвалу і славу. Ніколи не забуваючи, що для душі великодушних і Бог великодушний [О.Ю.Я.Катрій ЧСВВ "Господи навчи нас молитися", - Нью-Йорк - 1981 - Торонто. ст. 12-14, 29.].
1.3. Молитва перепросьби.
Одначе ж йде все плинно в нашому житті. Ми хотіли б бути добрими, привітними, допоміжними, щедрими - так як Бог супроти нас. Але бачимо, що ми чомусь таким не є. І нам прикро. Не раз і гірко, і досадно. Не раз гніваємося, іноді не хочемо комусь помогти, не раз неправду скажемо, або осуджуємо інших, часом батьків чи виховників не слухаємося. Іноді не працюємо як належиться, не раз лихі пристрасті володіють нами, а не раз комуся кривду чи шкоду вдіємо.
Хотілося би інакшими бути, перемогти свою неміч, своє себелюбство, але ж воно так важко! Що робити, до кого ж за поміччю підемо? Св. Павло це ж саме відчував: "Коли я хочу робити добро, зло сидить у мені. Бачу інший закон у моїх членах, який проти закону мого розуму і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах" [Рм. 7,21.23]. Кому це сказати? А сказати хочемо! Прагнемо! Це вже і є перепросьба.
Маємо когось, хто нас любить і розуміє, він бачить наші немочі упадки, і він простягає свою руку - не на те, щоб нас знівечити, принизити, відкинути геть, але щоб - піднести, стерти наші сльози, очистити від злоби гріха, дати сили йти до добра. Це наш Бог наш Отець, який любить нас і бажає лише нашого добра, порятунку. Тому із щирого серця визнаємо йому наше зло, чи й лукавство - і це є перепросьба.
Перепрошуємо Бога, перед яким ми зловчинили, і нам стає легше; відчуваємо, що він уже і не бачить наших провин. Він радіє, коли наші гріхи є болем для нас, значить, наші члени живі ще, і Він змиває наші провини, не хоче більше їх згадувати, бо Він розуміє наш біль з любов'ю батька він приймає нас, з любов'ю матері пригортає. Яка велика любов Його до нас, хоч наша - така маленька до нього. "Боже милостивий будь мені , грішному (грішній)" [Молитовник "Прийдіте поклонімося", - Рим, 1991 р.].
1.4. Молитва просьби.
"Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють".
(Мат. 7,8)
чи знаєте про що найчастіше згадує Св. Письмо Старого і Нового Завіту? Про молитву бо аж шістсот разів. І нічого дивного, бо все, що маємо - від Бога маємо і ми безнастанно потребуємо його помочі.
Тож волею Божою є, щоб ми його просили. Молитву прохання поручає нам Ісус Христос. У Св. Євангелії: "Просіть і дасться вам; стукайте і відчинять вам [Мат. 7,7]. Чувайте і моліться щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне" [Мат. 26,41]. Тож, коли ви, злі бувши вмієте давати дітям вашим добрі поради, оскільки більше Отець ваш, що на небі дасть дари тим, які Його просять [Мат. 7,11]. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите [Мат. 21,22].
Дехто може сказати, цей же Господь Бог усе знає, тож знає чого нам потреба, то
Loading...

 
 

Цікаве