WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Молитва. Роди і види молитви (науковий реферат) - Реферат

Молитва. Роди і види молитви (науковий реферат) - Реферат

Господь Бог:
"Ваша заввага слушна так, я сотворю велике створіння і дам йому світлий розум, щоб він пізнавав мої великі діла і за те славив мене."
І сотворив Господь Бог чоловіка й наділив його бистрим розумом.
Господь Бог хоче нашої молитви. І людина, як Боже створіння, зобов'язана молитися бо молитва лучить її з Богом. На першому місці стоїть тут молитва прослави Творця [О.Ю.Я.Катрій ЧСВВ "Господи навчи нас молитися", - Нью-Йорк - 1981 - Торонто.].
Вистане станути серед природи і глянути накруги себе, щоб збудився в нас подив і питання: Звідкілля ж усе це взялося? Наївно дехто каже, що матерія сама від себе постала зі співа і різних сил природи. Чи малюнок сам від себе малюється? Чи хата сама будується? Чи тварини самі себе створили? Бачачи лад у природі приходимо до висновку, що той, хто створив її, мусить сам бути розумом всесильним; подивляючи красу світу, бачимо чудового Творця, бо краса - це його прикмета, а його твір - його "ікона", відмітка його краси.
Усвідомлюючи, що ввесь світ створений для нас, для всіх людей, щоб ми користали з нього - як не дійти до переконання, що ж той, хто створив усе для нас є добрий, і ласкавий, і повний любови. Ось причини прославляти нашого Господа, Творця неба і землі. Так находять молитву поети і так вони своїми поезіями моляться. Нагадаймо Шевченка:
"Уже прокликали до гаю,
А я собі у бур'яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!"
"мені тринадцятий минало"
Мало того. Нагадаймо, як сьогодні ми встали вранці, головне коли ж прокинулися не лінивими, а повними енергії до якогось доброго діла. Бог дарував нам ще один день творчого життя! Тому що Він цього хоче, ми ічнуємо, і це підсвідомо, відчуваємо. Є мільйони творінь на землі, і перед нами було їх багато, і все нові особи і речі починають своє існування, але ми - кожний і кожна з нас - маємо особливе місце в бажаному серці [Патріарх Мирослав Іван "Прийдіте поклонімося", - Рим, 1991р.]. Хвалебна молитва зобов'язує людину подвійно: раз - з огляду на її саму, другий раз - з огляду на матеріальний світ, речником якого вона є перед Богом.
Як кожне Боже створіння, людина повинна обертатися до Бога, уподібнюючись до Нього і відтінюючи у своєму розвитку риси Божої досконалості, що їх Творець зібрав у її природі. Це перше підставове поширення хвали Богові, яке й нерозумні створіння виконують несвідомо, розвиваючи у собі Божі елементи, котрі є істотними складниками їхньої природи.
Людина, як істота, обдарована елементами Духа, а значить, розумна та вільна, повинна цю хвалу поширювати свідомо, так керуючи діяльністю всіх своїх здатностей, щоб наближатися до Бога щораз ближче і через те щораз дужче випромінювати хвалу на честь Творця [Яцек Воронецький "Повнота молитви", - Кайрос, 1997р.]. На те нам даний язик, - каже Св. Єронім, - "щоб ми Бога славили".
Тож найбільш совершенна, досконала й Богові наймиліша молитва це молитва прослави і звеличання Господа Бога. Кращої молитви від неї немає, якщо добре вглянути у три інші роди молитви, то побачимо, що в кожнім з них ми маємо на цілі властиво не Господа Бога, а нас самих, молимося задля себе. Молимося, бо потребуємо Господа Бога. І так у молитві подяки, ми дякуємо Богові, бо ми щось від нього одержали, бо він сповнив нашу просьбу. В молитві надолуження, ми перепрошуємо Господа Бога за наші провини і невірності Богові. В молитві прохання просимо того, чого нам потреба.
У всіх цих трьох родах молитов усюди виступає наше "я" чи "ми". А в молитві прослави ми не шукаємо себе, а виключно Господа Бога, його слави й честі. Тож очевидно, що молитва прослави Богові найбільш мила, бо вона безкорислива, пливе з чистої любови до нього і задля нього.
Все, що Господь створив, створив для своєї слави. Божа слава, це ціль нашого життя і всього створіння. Тому молитвою прослави ми найкраще віддаємо Богові честь і славу; нацкраще прославляємо його Божу мудрість, красу, могутність і доброту.
Св. Отець Пій ХІ раз у ромові до провідників по горах скзав, що він як молодий студент був вибрався зі своїм приятелем на високу гору в Альпах. Його приятель цілу дорогу мовчав. А коли вже вийшли на верх гори, і при ясній погоді глянули довкруги, то його приятель з подиву закликав: "Тут треба залишитися!"
Славний британський дослідник природи Ісаак Нютон допізна вночі сидів над мікроскопом. Він так захоплювався видимою природою, що деколи забуваючи, що він не сам один у кімнаті, складав руки до молитви і кликав: "Великий Ти, Боже, і дивні твої діла". Справді, скільки в природі і довкола нас дивних діл, що свідчать про Божу красу, мудрість, велич і доброту. І ніщо дивного, бо ціла природа - це велика Богом написана Біблія, - книга, що своєю красою взиває нас до слави й честі Божої. Тому каже Св. Василій Великий:
"Коли пильно розважаємо красу створіння, то з неї наче з якої книги пізнаємо велику Божу обайливість про все і Його мудрість... Ніщо інше не було причиною існування світу, як тільки Бог, що сам добрий, створив те, що хосенне; сам мудрий створив те, що прегарне [О.Ю.Я.Катрій ЧСВВ "Господи навчи нас молитися", - Нью-Йорк - 1981 - Торонто. ст. 12-14, 29.]; сам могутній створив те, що превелике..."
Людина певною мірою може те, чого не можуть нерозумні істоти, а саме спрямувати весь свій духовний розвиток у напрямку, протилежному меті, яку визначив їй Бог. Людина в змозі відвернутися від Бога, навіть протиставити себе Богові, покладаючи собі за мету життя власну велич і власне возвеличення. Треба розуміти, що, добровільно перестаючи коритися Божому плану, з одного боку, вона, з другого боку, повертається до нього і виконує його мимохіть. Бо, терплячи після цього від наслідків свого гріха, вона дає свідчення Божої справедливості й отак - от теж сприяє поширенню хвали Творцеві. Це добре висловив Гете, говорячи про сатану, що він є тією силою, яка незмінно сприяє добру. Тож людина не може перестати коритися загальному плану Божого Провидіння. Тільки ж, окрім цих особистісних функцій, спільних для кожного створіння, і зокрема для створінь духовних, людина має якми вже бачили, і певну особливу функцію перед світом, яку хотілося б назвати суспільною. Будучи істотою, яка складається з елементів духовного і тілесного, вона є ніби сполучною ланкою поміж двома світами - отим єдиним представником матеріального Всесвіту, здатним славити Бога мовою духа. І в самій концепції видимого світу є ніби певний договір поміж людиною і рештою створіння, не наділеною розумом.
"Учинив Ти людину його (сина людського) володарем творива рук своїх, все під ноги йому вмістив" [Пс. 8,7], цілий світ служить людині і відданий у її розпорядження, але за це вона повинна цьому світові допомагати повертатися до Бога та ширити хвалу Йому. Вона від імені світу повинна виконувати те, чого всі інші створіння вчинити не в змозі й що під силу наймізернішій людині, навіть дитині, яка вже послуговується соїм розумом: свідомим актом розуму та волі посилати Богові ту хвалу, що розсіяна по цілім світі, та єднатися з ним актами любови й
Loading...

 
 

Цікаве