WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Молитва. Роди і види молитви (науковий реферат) - Реферат

Молитва. Роди і види молитви (науковий реферат) - Реферат

Святими в небі - взаємини, які з обох сторін полягають на якомусь взаємному уділюванні собі щось з того, чи це, що з розуму й волі дасться другому уділити.
Молитву давні називали дзеркалом живучості нашого духа: яка наша молитва, таке наше духовне життя.
Оріген, духовний письменник Александрії, в третьому столітті це висловлює так: "Чим є думання для філософії, тим є молитва для релігії: як без думання немає філософії, так без молитви немає релігії".
Св. Іван Златоуст у четвертому столітті усе наше моральне життя узалежнює від молитви:
"Ми грішимо тоді, коли ми перестаємо молитися. Якби ми вміли не переставати молитись, ми б не впадали у гріх". Щоб осягнути найвищу і єдину мету нашого християнського життя - повне наше поєднання з Богом - треба тобі бути готовим до того, що від твоїх перших кроків по цій дорозі тебе зустрінуть труд, піт і змагання. Це боротьба, в якій треба буде тобі перемогти себе самого. Молитва - це найголовніша наша зброя. Це мов наші простягнені до Бога руки, якими ми притягаємо всі благодаті, що так щедро спливають на нас з невичерпного джерела безмежної любові і милосердя Божого.
Молитва - це саме те, що людину чинить людиною. Тому молитись являється найважливішою дією людини. Хто молиться той подолує тривогу, якою оповите існування людини. Його життя наповняється радістю, яка входить у глибини людського життя. Молитись не конче треба вчитись. Молитись треба хотіти. Треба хотіти довірити Богові, незважаючи на те, що нам заслонює чи притемнює наше шукання Небесного Творця та Отця. Молитись можна всіляко, різними словами, але головне - думками, почуттями, ділами.
Отже, молитва - це найважливіше правило духовного життя, це таємниця плідного духовного зростання і завершення будь - якого зусилля на шляху до Бога. Саме через молитву людина здобуває Святого Духа, який доводить до досконалості духовний рівень кожної людини.
Молитва - це нагода відкрити Бога. "Господь з вами, якщо будете його шукати, дасть вам знайти себе. Але якщо ви полишите його - полишіть Він вас" [2Хр. 15,2]. Під час молитви Бог звільняє твоє серце від щільної заслони людського розуму і об'являє тобі свій промисел, згідно з яким Він провадить всі сотворіння і твоє власне життя через різні події, що відбуваються протягом років [Матей ель Мескін "Поради про молитву", - Львів, 1996р. ст. 59-60.]. Спробуймо точно визначити, що таке праця, що таке відпочинок, що таке думка. Ми живемо, переживаємо те, з чого складається наше життя, а вже потім можемо це описати і якось визначити. Ось так і християни описували молитву, давали їй означення. Означень тих багато, але в церковній традиції перевагу віддають трьом:
1) благання у Бога якогось добра;
2) підношення думки до Бога;
3) розмова душі з Богом.
Всі вони є взаємозв'язані, але найбільш християнським є третє. Бо ж і язичники, коли вони в біді, звертаються до Бога за допомогою, і філософи підносять думки до Бога. А нас Ісус Христос навчив молитву "Отче наш".
Молитва - це розмова душі з Богом. Але це також і участь у тій "розмові", яку вічно ведуть між собою три Особи Пресвятої Трійці. Тому й наша молитва - це звертання до Бога Отця через Сина у Святому Дусі. Це і є наш злет, на зустріч якому до нас нисходить благодать. І так усе добре приходить до нас від Отця через Сина у Св. Дусі. Ми ж, підтримувані Духом устами Сина насмілюємося сказати Богові: "Отче наш!" [Тома Шпідлік "Як ми молимося", Рим, 1995р., ст.5-6,9.]
"Моліться без перестану, за все дякуйте. Така бо воля божа щодо вас у Христі Ісусі" [1Сл. 5,17].
Молитва - це духовна пожива кожної людини, християнина чи нехристиянина, бо молитвою підносимося до Божих висот і мучимося з Богом, стаємо перед Ним і кажемо йому все те, що в нашій душі радісне, чи що їй болить, чи чогось вона потребує, чи за щось вона вдячна, чи прагне на мить бути понад землею.
Без молитви наша душа німа, холодна, а може бути й мертвою перед Богом, коли з ним, джерелом нашого життя - буття, не має вона зв'язку. Молитва - наша дорога до Бога. У молитві Бога шукаємо, і знаходимо, за словами нашого Господа:
"Кожний, хто просить, одержує; хто шукає, находить; хто стукає, тому відчинять" [Мт. 7,8]. Молитва - це наша поміч, наше світло, наше добро [Прийдіте поклонімся (молитовник), Рим, 1991р.]. як необхідною є постійна праця і зв'язок із землею, щоб жити, щоб здобути собі шматок хліба і ковток води, так необхідно трудитися розумом і тілом для того внутрішнього єства, щоби завжди бути у зв'язку з Богом, і щоби подих безсмертя пройняв твою душу та приготував її для життя вічного. Зв'язок з Богом це - якраз те, що називаємо молитвою. Лише силою духовної праці живиться твій дух і одержує просто від Бога енергію для росту. Ти повинен переконатися, що кожен контакт з Богом - це молитва, але не кожна молитва є контактом з Богом. Насправді, багато людей моляться, не будучи підготовленими до цього і без будь - якого бажання спілкуватися з Богом. Це не можна назвати справжньою молитвою, бо вона є діянням, що звершується у співпраці людини і Бога.
Якщо "комірчина душі - "місце", яке Христос призначив для внутрішньої молитви, то з цього випливає, що весь час, який ти проводиш там, має бути відданий молитві. А це у свою чергу значить, що ти повинен завжди бути в духовному контакті з Богом.
Декому Господь може дати можливість перебувати у власній комірчині досить довго як, наприклад, монахові, в якому справедливо вбачаємо християнина, що увійшов в свою комірчину і повністю зачинив за собою двері, не бажаючи більше мати ніякого відношення до світу і його пустих турбот. Напевно, комусь іншому Бог дає можливість побути у власній комірчині лише декілька годин, але для більшості людей неможливо затриматись там більше одної години протягом дня, а інколи - й ще менше часу. Але цю різницю часу, доступну для молитви і перебування у власній комірчині, Святий Дух компенсує в інший спосіб під умовою, що хтось є послідовним і щирим у своєму духовному розвитку [Матей ель Мескін "Поради про молитву", - Львів, 1996р.].
Молитва - це піднесення Духа до Бога, так каже Св. Іван Домаскин, великий богослов Східної церкви. Піднесення духа значить, що в молитві мають брати участь усі духовні власті людини. Господь Бог наділив людину прегарними духовними властивостями, що ними є розум, воля і пам'ять. Через них людина є людиною. Підносити духа до Бога значить найперше розумом узнавати Бога за свого Творця, Пана Добродія. Молитва - це розмова з Богом, так окреслює її Св. Августин. І слушно, бо на молитві ми не тільки духом підносимося до Бога, але із Ним розмовляємо. А що значить з кимсь розмовляти, говорити? Розмовляти значить комусь виявляти наші думки, бажання, проблеми, плани, радість, смуток. Розмова - це природний спосіб комунікації між людьми. Цепривілей людини, бо звірята не мають дару бесіди. Бути німим - це великий і тяжкий хрест.
Молитва - це безпосередня стріча, створіння зі своїм Творцем, смертного з Безсмертним, немічної людини зі своїм всемогутнім Вітцем. І чим більше ми з Богом розмовляємо, тим більше стаємося подібні до Нього.
Молитва - це перебування з Богом, так зове молитву Св. Григорій Ніський, брат Св.
Loading...

 
 

Цікаве