WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Xристиянство, особливості його віровчення - Реферат

Xристиянство, особливості його віровчення - Реферат

культовій практиці. Вони поділяються на головні, великі та престольні. Це дні відзначення подій церковної історії, християнської міфології, пам'ятні дати.
Головні свята (дванадесяті, тобто їх 12):
1. Пасха, або Великдень.
2. Різдво Христове (7 січня або 25 грудня).
3. Трійця, або П'ятидесятниця.
4. Стрітення Господнє (2 лютого).
5. Хрещення Господнє, Богоявления (12 січня).
6. Спас (19 серпня).
7. Вхід Господа в Єрусалим, або Вербна неділя.
8. Вознесіння Господнє.
9. Здвиження Чесного і животворного Хреста Господнього (27 верес-ня).
10. Введення у храм Пресвятої Богородиці (4 грудня).
11. Благовіщення (7 квітня).
12. Успіння Богородиці, або перша Пречиста (28 серпня).
Великі свята: Покрова (14 жовтня); Різдво Івана Хрестителя (7 липня), Обрізання і Найменування Господнє (14 січня); Свято святих Апостолів Петра і Павла (12 липня); Відсікання голови Івана Предтечі.
Престольні, або храмові свята, свята" на честь святих установлені церквою на вшанування християнських святих, Богородиці, чудодійних ікон та інших подій, ім'ям яких названо місцевий храм, або день у церковному календарі.
У християнському культі існують також пости, тобто утримання від їжі чи обмеження щодо страв тваринного походження протягом певного часу. Кількість пісних днів в окремих християнських церквах досягає 200.
Серед культової практики у християнстві досить поширені молитви, тобто звернення віруючих до Бога [їх образів чи святих предметів) із проханням послання їм блага та відвернення зла. Молитва - це своєрідна форма заклинань у формі прохань та благань, якими супроводжуються майже всі релігійні церемонії. Вони бувають колективні (групові) або індивідуальні.
Біблія - Священна книга християн
Біблія - збірник давніх ідеологічних, історичних та літературних пам'яток, що вважається Святим письмом у послідовників християнства. Спираючись на Біблію, християнство виробляло свій погляд на світ, на місце людини в цьому світі, на діяльність віруючої людини задля досягнення Царства небесного. Цим релігійна свідомість якісно відрізняєтьсявід інших форм суспільної свідомості, жодна з них не може протиставити себе релігії. Необхідно також мати на увазі, що Біблія - це не виклад віровчення і не історія людства, це розповідь про те, як Бог шукав людину. Це промова Бога, звернена до людей, а також розповідь про те, як люди слухали (або не слухали) свого Творця. Цей діалог продовжувався півтори тисячі років.
Біблія складається із двох основних частин - Старого і Нового заповітів.
Релігія Старого заповіту починається з середини II тисячоліття до н.е. і продовжується до Різдва Христа (Р.Х.). Більшість книг Старого заповіту складена з VII по III ст. до Р.Х.
Старий заповіт займає 4/5 усього тексту Біблії і відомий у двох варіантах. Масоретський текст (Танах) прийнятий в іудаїзмі і написаний давньоєврейською. Він складається з 39 книг, об'єднаних в три великі групи: П'ятикнижжя, Пророки, Писання.
Старий заповіт, перекладений на грецьку мову (Септуагінта), містить 50 книг. До них ставлення християн різне: протестанти визнають 39 книг, а православні - додані 11 книг вважають неканонічними, католики - 11 книг визнають другоканонічними.
У Новий заповіт, що сформувався протягом І - II ст.н.е., богослови відібрали 27 книг, текст яких абсолютно єдиний для всіх християн. ВИР складається з чотирьох Євангелій - від Матвія, Марка, Дуки та Івана; Діянь і Послань апостолів і Одкровення Івана Богослова (Апокаліпсис).
Аналізуючи зміст Біблії, слід зазначити, що християнство являло собою релігію, що відображала новий етап у розвитку суспільства. Однак багато елементів своєї ідеології християнство запозичило з інших релігій і філософсько-ідеалістичних вчень.
Суттєво християнство пов'язане з іудаїзмом. Воно зародилось як одна з релігійних сект іудаїзму і запозичило у іудеїв Танах, назвавши його Старим заповітом. Іудейський бог став, по суті, і християнським богом. Іудейське вчення про месію стало основою версії про земне життя Ісуса Христа.
Християни використали уявлення східних релігій про народження від земної жінки страждаючого, вмираючого і воскресаючого Бога. З релігій Давнього Сходу християнство перейняло також ідею про загробне життя. Уявлення про "непорочне зачаття" існувало задовго до виникнення християнства в багатьох релігіях, в тому числі в брахманізмі, буддизмі, а також в давньоіранському мітраїзмі, який був значно поширений в Римській імперії, де виступав суперником християнства в перші віки нашої ери. Можна стверджувати, що християнство взяло в мітраїзмі його центральну ідею про боротьбу в світі двох начал: світла і темряви, добра і зла. Ця ідея виступає в християнстві в образі Христа, який уособлює сили добра, і Сатани, котрий являє собою сили зла. З мітраїзму взятий також символ восьмиконечного хреста.
Треба відзначити, що християнство - це перша релігія в Європі, яка свідомо включила в свою ідеологію філософію. Наприклад, з вчення неоплатоніка Філона Александршського християнство взяло ідею про божественний Логос, як про посередника між Богом і світом. Вчення про Логос християнство трансформувало в образі боголюдини Ісуса Христа.
У Філона християнство запозичило також вчення про природжену гріховність людей і про двоїсту природу людини, яка має тіло і душу.
На вченні римського стоїка Сенеки про долю, рок, які виступають у формі божества, засновано християнську мораль. До аскетизму, покірності долі, смирення, терпіння, до непротивлення злу закликав філософ. У Сенеки християнство запозичило ідеї класового миру, рівності всіх перед Богом. У кінників християнство взяло ідею індивідуалізму, утилітаризму, принципової рівності всіх людей та ідею космополітизму.
Все це не означає, що християнство повністю запозичило свою ідеологію. Воно лише відібрало для себе елементи багатьох релігій і вчень, трансформувавши їх у відповідності до нових умов суспільного життя, привело усе до визначальної системи, доповнило їх новими, суто христи-янськими догматами і тим самим виступило як нова релігія, що знайшла своє оформлення у Новому заповіті, зокрема в Євангеліях. Саме вони були дуже важливим кроком в духовному розвитку людства - ідея майбутнього злилась з ідеєю нової людини, котрої раніш не було, якою християнин повинен стати за прикладом Христа ("Новий Адам", тобто чоловік протиставляється в Євангеліях старозаповітньому).
Loading...

 
 

Цікаве