WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Боротьба за Українську Помісну Православну Церкву - Реферат

Боротьба за Українську Помісну Православну Церкву - Реферат

російською церквою, і та канонізувала його. Якщо вже УПЦ (МП) проголошується самостійною українською церквою, то як зрозуміти її участь в канонізації РПЦ останнього російського царя? Ікони з його зображенням широко продаються в храмах УПЦ (МП). Переберіть біографії ієрархів УПЦ (МП), і знайдете показову особливість: всі навчалися у московських духовних закладах. Тому не дивно, що вони надали одностайну підтримку Сабодану, коли той 1997 року офіційно відмовився від претензій на автокефалію УПЦ, бо Московському Патріархатові незручно втрачати обличчя своєю відмовою Україні.
Якщо хтось думає, що їх цікавить українське каяття, після котрого УПЦ (МП) дійсно отримає з Москви автокефалію, то глибоко помиляється. Московський Патріархат разом із УПЦ (МП) цікавляться лише збереженням своєї духовної монополії на "канонічній території" РПЦ, щоб керувати свідомістю громадян України. Мовляв, "у законній державі повинна бути і законна Церква".18
А щодо справжніх українських церков - "незаконних", бо Москва ніколи не хотіла їхвизнавати, - то розмова з ними має бути короткою: заборона і розгром. Ніхто не може зазіхати на духовну монополію РПЦ на пострадянському просторі! Раніше каральні органи СРСР забезпечували Московському Патріархатові цю монополію в українських землях. Не бажає РПЦ відмовлятися від тих методів і тепер. В Одесі митрополит Одеський УПЦ (МП) Агафангел на своїй прес-конференції сказав буквально так (за повідомленням прес-служби Одеської єпархії від 15 вересня 2000 р.):
"...По вине некоторых политиков, руховцев была создана никем не признанная так называемая церковь "украинская православная церковь Киевского патриархата". А раз она никем не признана, то и решать с ними надо легко... их надо упразднить. И тогда останется только одна поместная каноническая церковь".
Отож, ієрарх кличе на допомогу НКВС-КДБ? Безпосередньо в Росії РПЦ вже докликалася. 29 вересня 1997 р. у підмосковному м. Ногінську понад 100 ОМОНівців, під керівництвом начальника міліції полковника Сітнікова зчинили погром у Богоявленському соборі громади Української Православної Церкви Київського Патріархату. Сам собор, побудований коштом громади, був конфіскований на користь РПЦ. Російська влада навіть прийняла новий закон про релігії, де фактично забороняється реєстрація будь-яких церков, окрім традиційних: РПЦ, мусульмани та ще буддісти в Бурятії. Так розуміється свобода совісті на "канонічній території" РПЦ.
Між іншим, в Московському Патріархаті якось не дуже люблять згадувати, якими незаконними методами "законна" РПЦ розширювала межі своїх "канонічних територій"? Зокрема, згадаємо нещодавній конфлікт навколо однієї з таких територій - Естонії. Московський Патріархат безмежно обурився з приводу надання Вселенським Патріархом Варфоломієм І автокефалії Естонській церкві. Мовляв, Варфоломій втрутився не на свою територію і вчинив "безпрецедентний антиканонічний крок". Тільки "Церква-Мати", тобто РПЦ, може надавати чи не надавати автокефалію на "своїй" території. Варто нагадати, наскільки "канонічним" було підпорядкування Естонської церкви (і не лише її однієї) Московському Патріархатові. Нині розсекречені вельми красномовні документи про участь в цьому радянських спецслужб. З доповіді народного комісара держбезпеки СРСР В.Меркулова Сталіну про конкретні заходи щодо підкорення прибалтійських православних церков:
"На территории Латвийской, Эстонской и Литовской республик в настоящее время существуют автокефальные православные церкви во главе с местными митрополитами - ставленниками буржуазных правительств.
В Латвийской ССР (175 тыс. православных прихожан).
В Эстонской ССР (200 тыс. православных) митрополит Паулус.
В Литовской ССР (40 тыс. человек православных). Глава епархий умер.
НКГБ подготовил проведение следующих мероприятий:
1) Через агентуру НКГБ СССР вынести решение Московской патриархии о подчинении ей православных церквей Латвии, Эстонии, Литвы, для чего использовать заявления от местного рядового духовенства и верующих.
2) Для управления епархиями Прибалтийских республик решением Московской патриархии назначить в качестве экзарха (уполномоченного) архиепископа Воскресенского Дмитрия Николаевича (агент НКГБ СССР), воспользовавшись для этого имеющимися в Московской патриархии соответствующими просьбами со стороны местного духовенства...".19
Православна Церква Чехословаччини з приходом радянських військ була "добровільно" перепідпорядкована від Сербської церкви Московському Патріархатові. Так само зробили з Карпато-Руською православною церквою на Закарпатті, котра також перебувала в юрисдикції Сербської церкви. Там теж фігурували провокаційні заяви-прохання агентів НКВС під виглядом "місцевого духовенства", написані під диктат начальника політуправління Радянської Армії Мехліса. Одночасно вони "попросили" Радянську владу вилучити храми УГКЦ на Закарпатті.20 Однак цього виявилося замало, щоб місцеві віруючі визнали РПЦ своєю новою "материнською Церквою". Тому незгодних вирішили просто ліквідувати. Зокрема, Перший секретар ЦК КП(б)У М.Хрущов звернувся тоді до Сталіна з пропозицією таємно знищити верхівку УГКЦ на Закарпатті, котра аж ніяк не поділяла позицію провокаторів й не бажала підкорятися Москві в особі російської церковної влади. Сталін нічого проти не мав, і архієпископ УГКЦ на Закарпатті Т.Ромжа потрапив у "автокатастрофу". В лікарні Ужгорода його отруїли. (Дивися також додаток №3).
На цьому тлі стає просто дивним, як це ієрархам РПЦ вистачає сорому називати Західну Україну своєю "канонічною територією"? Законною (згідно церковних приписів і канонів) основою для цього міг би вважатися так званий Львівський собор 1946 р., котрий розірвав Берестейську унію 1596 р. і "возз'єднав" УГКЦ з Московським Патріархатом. Однак сама ж патріархія не ризикує згадувати цей небачений в історії церков "собор". Досить сказати, що 235 його заляканих делегатів зібрали у Львові силами НКВС. "Чекісти" також сплачувати добові учасникам дійства.
Тим не менше московська патріархія продовжує вважати "своїми" території, де хоча б колись існувала російська чи радянська влада. Вже немає СРСР і радянських спецслужб. Розпалася КПРС, хоча дехто намагається її реанімувати у вигляді Союзу Компартій (СКП) колишніх радянських республік. Однак РПЦ продовжує демонструвати єдність і готовність охороняти священні рубежі неіснуючої імперії. Показовий факт: на десятиріччя сходження Олексія II на духовний престол ієрархи РПЦ подарували йому панагію, де на одному боці зображена Таємна Вечеря, а на зворотному - географічна карта з необ'ємними кордонами канонічних територій. Мотивуючи необхідність їх збереження, Олексій II підкреслював глобальний характер РПЦ. Але московській патріархії доведеться швидко розлучитися з глобальними примарами, якщо Україна
Loading...

 
 

Цікаве