WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Боротьба за Українську Помісну Православну Церкву - Реферат

Боротьба за Українську Помісну Православну Церкву - Реферат

ті були слухняними маріонетками в королівських руках. Згодом тривала залежність пап від Габсбургів підштовхнула англійський парламент у 1534 р. прийняти Акт про супрематію, що започаткував незалежну відРиму англіканську церкву,
Останнім прикладом таких особливих стосунків влади і церкви у європейській історії стала гітлерівська Німеччина. При кожній дивізії вермахту, котра вирушала на завоювання "життєвого простору", перебували католицький і лютеранський священики. У молитвах перед боями та при панахидах по загиблих вони не забували весь час повторювати: "В ім'я фюрера, народу і рейху! Амінь".1 Фактично це було повторенням слів самого фюрера з партійних зборів нацистів. Але спробували б священики цього не сказати. У нацистській службі безпеки SD існував окремий відділ III-с, котрий збирав відомості у релігійних колах. 12 травня 1941 - в момент найбільшого загострення боротьби проти церкви - до цієї "роботи" підключилося і гестапо. Відділ гестапо ІV-в "відповідав" за діяльність церков, релігійних сект, франкмасонів, а також за "остаточне вирішення" єврейського питання у Європі.2
Не відставав від Гітлера і сталінський режим. Московська патріархія з моменту свого відновлення у 1943 р. разом із своїми статутами, положеннями, ритуалами існувала не більше як сценічна бутафорія, повністю підпорядкована державі. Фактично РПЦ була філією ЦК КПРС у церковних справах, забезпечуючи владу партії на цьому "фронті". Лише з дозволу КДБ і ЦК КПРС священнослужитель міг отримати сан. Сталін навіть нагороджував деяких "служителів культу", а черниці з Києва в подарунок рідному вождю вишили його портрет.
Перший патріарх "радянської" РПЦ Олексій I у 1950-60-х рр. слухняно виконував побажання голови Ради в справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР генерала держбезпеки Г.Карпова. Ще не встигали міжнародні організації широко оприлюднити заяви-протести про порушення свободи совісті в Радянському Союзі, як тут же з оперативністю ідеологічного відділу ЦК отримували гнівну відповідь з патріаршої резиденції. Тільки-но в релігійному середовищі з'являлися паростки інакодумства, як усі причетні до цього позбавлялися кафедр, суворо каралися першоієрархом. Останній патріарх "радянської" РПЦ Олексій II під час свого сходження на духовний престол в 1990 р. у виступі на сторінках газети "Правда" радив не допускати розколу в лавах КПРС(!).
Особливі відносини РПЦ з державою не припинилися й після розпаду СРСР. Патріарх Олексій II на п'яту річницю свого патріаршества 7 червня 1995 р. в присутності кесаря Б.Єльцина заявив про те, що церква "рука об руку з державною владою буде вести Росію до величі та могутності". Після приходу президента В.Путіна Олексій II підтвердив завдання РПЦ "соработничать" з державною владою у справі побудови Великої Росії. РПЦ навіть включена до нової російської державної програми патріотичного виховання громадян. Патріарх особисто увійшов до керівництва Національного військового фонду, де акумулюються кошти для різних патріотичних й соціальних потреб військовослужбовців. Також патріарх наказав усім російським єпархіям, монастирям, приходам встановити тісні зв'язки з військовими частинами. У своєму нещодавньому новорічному зверненні до православних віруючих Олексій II говорив про майбутнє відродження Великої Росії, хоча як мінімум половина з них є громадянами зовсім інших держав. Не зрозуміло, яким чином Олексій II може після цього бути для них духовним наставником?
Доктор історичних наук О.Малашенко, аналізуючи сучасне становище РПЦ, говорить прямо: "РПЦ приближается к тому, чтобы занять нишу государственной религии. Де-юре это невозможно. Де-факто православная религия, кажется, перестает быть частным делом?"3
Здається, РПЦ, ще не вилікувавшись від своїх вад радянських часів, уже поспішає посісти місце державного ідеолога, яке їй належало до 1917 р. Священики у центрі та регіонах Росії котируються нарівні з політиками. Патріарх також затвердився в першій частині рейтингу провідних російських політиків. На державних урочистостях завжди знаходиться праворуч від президента, немов комісар поряд з командиром. Серед вищого духовенства РПЦ розповсюджена точка зору про необхідність участі церкви в соціально-економічних і політичних справах держави. Мовляв, тільки церква здатна протистояти конфліктам. Зокрема, про це стверджував дуже впливовий в РПЦ митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил на Міжрелігійному миротворчому форумі в листопаді 2000 р.
Насправді участь церкви у світських справах найчастіше призводить до загострення конфліктів. Церква не розв'язала жодного з них, але саме релігійні гасла стимулюють їх розвиток. Зважаючи на це, російська влада активно використовує можливості РПЦ задля поширення свого політичного впливу на православні країни. І РПЦ торує шлях російським інтересам.
Ось як це виглядає на практиці. Москва відверто заявляє, що Україна перебуває в сфері її геополітичних інтересів і використовує всі можливі засоби просування свого контролю в усі сфери діяльності Української держави. Виконуючи політичне замовлення Кремля, РПЦ намагається посилити вплив на українське православ'я. Все, що працює на возвеличення Росії, "віковічної дружби" з нею, всіляко заохочується і підтримується. Аби в українців при цьому не виникало зайвих підозр, московською патріархією робиться це не напряму, а руками її місцевої філії. Йдеться про начебто окрему і автономну Українську Православну Церкву (УПЦ), а насправді звичайну митрополію РПЦ на чолі з митрополитом Київським і всієї України Володимиром.
Дії цієї антиукраїнської за змістом "церкви" УПЦ (МП) досить різноманітні. На попередніх президентських виборах її священнослужителі відкрито закликали голосувати за окремих кандидатів, вигідних Москві. Черниці Дніпропетровської єпархії роздавали мирянам листівки з статтею В.Карабуліна "Закат Украины - самостийничество как идеология национального уничтожения". Але апофеозом політиканів з УПЦ (МП) стала "робота" Союзу православних братств, котрий активно підтримував голову Комуністичної партії України П.Симоненка. Повідомлялося, що Симоненко "предоставит равенство для свободного развития украинской и русской равноправных культур", "в школы вернет нормальные программы", "восстановит Родину". І все це можна було зустріти в листівках, розповсюджуваних у головному храмі Києво-Печерської лаври - Трапезній церкві.
А починалося все з того, що напередодні виборів інформаційно-аналітичний центр Союзу православних братств із скрупульозністю спецслужби підготував на 23 сторінках "аналіз виборчої ситуації по партіях" для першоієрарха УПЦ (МП). Визначивши, що немає ніяких євангельських догматичних, канонічних заперечень для участі у виборах, православні "інформаційні аналітики" накреслили завдання:
"Нам необхідно забезпечити зовнішні умови
Loading...

 
 

Цікаве