WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Теорія походження релігії - Курсова робота

Теорія походження релігії - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
Теорія походження релігії
ПЛАН
1. Вступ
2. Концепції релігії
3. Виникнення релігії
4. Основні теорії походження релігії
5. Висновок
1. ВСТУП
Термін "релігія" як означення відношення "людина - Бог" був запроваджений у XV-XVI ст. Тоді його вживали тільки в теїстичному значенні, без урахування усіх особливостей феномену, який він позначав. А перед тим мислителі вдавалися до понять "совість", "пошана", "страх" перед Богом. Осмислений погляд на релігію як особливий феномен був започаткований філософією Нового часу, в чому найбільша заслуга німецьких філософів Фрідріха-Іммануїла Канта (1724-1804), Ернста-Даніеля Шлейєрмахера (1768-1834), Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля (1770- 1831), Людвіга-Андреаса Фейербаха (1804-1872), Карла Маркса (1818-1883), Фрідріха Енгельса (1820-1895), французького філософа Огюста Конта (1798-1857), англійських філософів Дейвіда Юма (1711-1776), Герберта Спенсера (1820-1903) та ін.
Походить термін "релігія" з латини (religio - набожність), охоплюючи своїм змістом благочестя, святиню, предмет, що співвідноситься у житті людини з абсолютним, вищим, надлюдським - Богом, Божеством. Кожна релігія по-своєму іменує цю Вищу Силу. Однак було б некоректно тлумачити релігію лише як відображення зовнішніх щодо людини сил. Бо релігія є формою самовизначення людини у світі, її причетності до явищ, що відбуваються під впливом Вищих Сил, а відповідно, до світу надприродного. Водночас релігія є не лише формою свідомості, а для багатьох людей реальним життям, що ґрунтується на засадах віри.
Релігія - духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало - джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього.
Поняття "релігія" безпосередньо пов'язане з поняттям "Бог". Релігії без уявлення про Бога не існує. Бог є началом і сенсом кожної релігії.
Бог, за релігійними уявленнями, є передусім Абсолютом, вивищеним над людськими, природними силами, здібностями, якостями та відносинами. Він розглядається як творець світу , хоч і не належить до нього.
Бог - верховна надприродна сутність, яка, згідно з різними релігійними вченнями, наділена вищим розумом, абсолютною досконалістю і всемогутністю, є творцем світу, зумовлюючи все, що відбувається в ньому.
Теологія (богослов'я) та її світоглядні опоненти віками шукають доказів як "за", так і "проти" існування Бога. Але жодні аргументи нічого не доводять людині, яка не вірить, і непотрібні людині, яка вірує. Щодо цього І. Кант стверджував, що існування Бога не можна логічно ні довести, ні спростувати.
2. КОНЦЕПЦІЇ РЕЛІГІЇ
Намагання з'ясувати витоки і сутність релігії покликало до життя спеціальну галузь знань - релігієзнавство, яке разом з теологією є двома, хоч і відмінними між собою, формами осягнення феномену релігії. У лоні кожної з них розроблено відповідно до їх засадничих принципів концепції релігії: теологічні, філософські, соціологічні, біологічні, психологічні, етнологічні. Прагнучи з'ясувати особливості феномену релігії, кожна з них виходить зі своїх світоглядних орієнтацій. Водночас вони тісно взаємодіють між собою, користуючись дослідницьким інструментарієм одна одної, взаємозбагачуючись і взаємокоригуючись.
Богословсько-теологічні концепції. Теологія (teos - Бог, logos - вчення) - вчення про Бога і богослов'я - наука про уславлення Бога є історично першими формами вчення про релігію. Вони сформувалися внаслідок намагання пояснити, зрозуміти релігію "зсередини"; зробити доступними для віруючих загальні положення певної релігії, образи, втілені у священних книгах, догматичні формули. До них належать: догматика - системний виклад положень, які згідно з конкретною релігією вважаються істинними, екзегетика (грец. ezegeomai - витлумачую, пояснюю) - тлумачення біблійних текстів, каноніка - теорія церковного права та ін.
Якщо теологія безпосередньо пов'язана з конкретним віросповіданням, вивчає релігію, різні форми релігійного життя з погляду їх практичного використання, то релігієзнавство намагається порівняти різні релігійні системи, узагальнити релігійний досвід різних народів у історичному розвитку.
Богословсько-теологічний підхід до релігії - це погляд на неї зсередини, з позиції самої релігії, відповідного релігійного досвіду. Основою його є релігійна віра. Збагнути релігію, вважають теологи, може тільки релігійна людина, а невіруючим релігія недоступна. Віруючим властивий особливий вид духовного пізнання - релігійний досвід - переживання, пов'язані з відчуттям присутності у житті Вищого начала. Реалізується він на основі визнання абсолютності релігійного віровчення.
Головне в богословсько-теологічному підході - обґрунтування та захист релігійного віровчення, визнання вічної цінності релігії для кожної людини і людства загалом. Теологічні пояснення релігії наскрізь пронизані ідеями, які відображають конфесійну належність їх авторів. Єднає їх визнання того, що релігія є особливим феноменом, результатом взаємопричетності Бога і людини.
У процесі становлення теологічних пояснень окреслилося два підходи у визначенні релігії: супранатуралізм та історична школа в теології. Супранатуралізм ґрунтується на визнанні існування надприродної, надрозумної субстанції, а релігію тлумачить як "надприродне одкровення", "нестворюваний феномен". Але такий погляд вступає в суперечність із залежністю еволюції релігії від тенденцій суспільного розвитку. Саме на це звертали увагу представники історичної школи в теологи. Найвідоміший серед них німецький теолог, філософ, соціолог Ернст Трельч (1865- 1923) стверджував, що релігія є водночас суб'єктивним ставленням до Бога та об'єктивною історичною реальністю.
Згодом у теологічному релігієзнавстві заявили про себе роз'єднуюча та об'єднуюча тенденції. Стосувалися вони відносин суспільства і релігії. Представники роз'єднуючої тенденції стверджували, що суспільство і релігія існують як "самостійні величини", різняться між собою. Втілена у догматичному вченні суть релігії постає "вічними істинами", "позачасовими принципами", "надісторич-ним зерном". Соціальними аспектами наділені лише явища релігії, а також релігійні організації, установи. Прихильники об'єднуючої тенденції стверджують, що релігійні ідеї та принципи неухильно оволодівають світською сферою, яка вже не є позарелігійною.
Теологічному підходові до релігії (погляду "зсередини") протистоїть філософський метод розуміння її (погляд "ззовні").
Філософський аналіз релігії. Розглядаючи релігію з певної дистанції, філософія прагне з'ясувати загальні її принципи та закономірності, пізнати їх сутність. Вона сповідує критичний підхід до всього, у тому числі й до релігії. Філософія є розгалуженою системою вчень, шкіл, течій, напрямів. Однією з них є релігійна філософія, яка, вдаючись до філософської методології, досягає такої самої мети, що й богословсько-теологічний підхід до релігії.Одночасно з
Loading...

 
 

Цікаве