WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Проповідь - Реферат

Проповідь - Реферат

навіть не мала чимнагодувати дитину. Та бідна жінка з дитиною вибралася до лісу. Думала назбирати там яких ягід, грибів, щоб потім мати хоч якусь поживу. Раптом зауважила, що опинилася в лісі перед якоюсь стіною. Скільки разів туди ходила, тої стіни ніколи не бачила. А тепер перед нею - стіна. І та стіна починає розсуватися, відкриваючи печеру. Поволі, з острахом заходить бідна вдова до тієї печери.
Спиняється осліплена яскравим зблиском неземних скарбів. Чого ж там, в тій печері тільки не було: повно коштовних каменів, діамантів, золота, багатства, бери скільки хочеш. Несподівано чує вона голос:
- Маєш часу небагато, вибирай що хочеш, але спіши і не забудь взяти зі собою те, що найважливіше.
- Добре, добре,- відповідає розгублено жінка.
Положила жінка дитину на землю, розклала хустину, набирає собі того всього. І те гарне, і те дороге, і те би придалося! Назбирала цілу хустку. Зав'язала. Та де там. Не може підняти. І нема нікого, щоб їй хто завдав на плечі. Та й як би завдав хто, то не понесе, бо тягар завеликий. Тому розвиває ту хустку назад. Треба щось викинути. Але що? Все таке цінне, таке важливе! Тут чує знову:
- Спішися, бо часу маєш небагато.
- Добре, добре,- відповідає.
Зачинає щось там відкидати, перебирати, тоді стає їй того шкода, бере знову, тоді відкидає. Знову чує таємничий голос:
- Спішися, бо часу маєш небагато. Але не забудь взяти найважливіше.
Мучилася так бідна жінка довший час, врешті щось там взяла, щось таки відкинула. Ледве-ледве взяла той клунок на плечі, зібралася йти.
- Спішися, бо часу маєш небагато, але не забудь взяти най-важливіше,- ще раз застеріг голос.
- Добре, добре,- відповіла поспіхом.
Та й пішла. Вийшла з печери, стіна закрилася, аж тоді спам'яталася, що залишила в печері свою дитину. Збагнула, що забула найважливіше! Для кого ж буде тепер все майно, здобуте такою дорогою ціною?
Браття любі! Я вам казав, що кожна легенда має в собі якусь правду. Чи ж в нашому житті щось подібне не відбувається? Чи ж до нас не доходить голос Божий:
- Поспішай, часу маєш небагато, але не забудь про найважливіше.
А скільки нам того часу залишилось, звідки знаємо? Тому чуємо голос Божий, що говорить до нас через свої заповіді. Маємо ті заповіді Божі і знаємо їх напам'ять.
Голос Божий промовляє до нас через Церкву. Христос сказав, що не залишить нас сиротами (їв. 14,18) і залишився у своїй Церкві. А Церква постійно нам пригадує, хто ми і яке завдання маємо.
Маємо святі Тайни, через які стаємо Божими дітьми - Тайну хрищення, святу Тайну сповіді, Тайну подружжя, в якій також живе Христос, бо, "де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20). І спеціально для того беремо шлюб в церкві, а не живемо "на розписці", бо хочемо мати святу Тайну, а в ній хочемо забезпечити собі поміч Божу, щоб нам Бог благословив в нелегкому нашому житті.
Промовляє до нас Бог і через нашу совість, і як нас наша совість, той голос Божий застерігає перед злом. А як картає, якщо не послухаємо його часом!
Нехай дійде до нас голос Божий і тепер, в часі великого посту. Прийдімо, подивімся скільки людей горнеться до святого Причастя, то також мусить і нам про щось говорити, бо без причини вони не йдуть. Видно щось там знаходять, якусь поміч дістають. Це і мене має спонукати, принаймні раз у рік очистити своє серце і зблизитися до святого Причастя. Бо наш Спаситель для того залишився серед нас, щоб ділити з нами долю і недолю в нашому нелегкому житті.
Промовляє до нас Господь і через оточуючу природу, навіть через пори року. Дивіться, недавно була зима і все померзло, ніби неживе. Тепер весна. Трохи сонце пригріло,- як все пробудилося, як береться до життя. То Бог нас закликає. Символом того весняного життя є те, що ми повинні також оживити своє внутрішнє життя, яке спало, яке було занедбане. Маємо очистити гріховний порох. Треба зробити порядок у своїй душі, як робити порядки в хаті перед Великоднем.
І через хвороби не раз промовляє Бог до свого створіння. Була людина здорова і раптом захворіла. Це також голос Божий, Божий знак, що в нас там несподівано щось занепало, змінилося.
Промовляє до нас голос Божий і через смерть наших найдорожчих, найближчих чи знайомих. Різними способами промовляє до нас Господь. Слухаймо все голосу Божого, бо то є святий і благословенний час реколекцій. Треба переглянути наше життя, переглянути І застановитися: заповнити прогалини, позагоювати рани усунути гріховне порохно, замінити смерть життям Божим. Це ціль і життя наших реколекцій, бо тепер, в часі реколекцій панує такий спеціальний настрій - всі йдуть до сповіді і ми також. Справ душі не можемо відкладати на майбутнє.
Допоможи нам у цьому, Всемогутній Боже, щоб ми добре використали цей час святих реколекцій, бо, дійсно, часу життя небагато, а маємо спасти душу- це наш найсвятіший обов'язок. "Ось тепер- час сприятливий, ось тепер - день спасіння" (2 Кр. 6, 2), час святих реколекцій і віднови нашої душі. Мати Божа, спомагай нас своєю ласкою. Амінь.
2. Повернення до Бога
Нічого так не бажає ворог нашого спасіння, як того, щоб ми відклали на майбутнє виправлення нашого життя. Розповідають, що Велзевул екзаменував молодих чортиків. На іспиті запитує одного:
- Що ти скажеш людям, як їх переконаєш, щоб вони прийшли до пекла?
- Буду їм говорити, щоб не молилися,- відповідає молодий чортик-студент.
- Ти дурний. Іспиту не склав. А ти, що скажеш?- звернувся до іншого.
- А я скажу, щоб не ходили до церкви.
- І ти не мудріший. Іди ще вчися! А ти, що скажеш?- питає наступного.
- Та я скажу, що треба молитися, треба ходити до церкви і сповідатися, але маєте ще час. Будете старі, то будете тим всім займатися. Зараз треба насолоджуватися життям, поки молоді!
- О, дуже мудро, дуже добре. Ти склав іспит. Як так будете всі поступати, то наповните пекло.
Мої любі, чи це не є правдою нашого життя? Як часто ми відкладаємо найважливіші справи нашого життя. Маю ще час...
А скільки разів бідна жінка плаче, намагається переконати свого чоловіка, а він тільки одне твердить: "То моя справа!" Не твоя, а ваша спільна справа - спасіння одне одного. То не може бути справа моя чи твоя, бо в родині немає "я" і "ти", а є лише "ми"! Скільки не раз сліз пролиє бідна мама, щоб син покаявся, звернув з блудної дороги. Тому почуймо голос Божий і в голосі наших батьків, жінки, а не раз і чоловіка. Щоб не було запізно!
Читаєте пресу і напевне знате, що немає доби, щоб не сталося якогось нещастя, трагічного випадку, чи якихось катаклізмів. Скільки було тих повеней, землетрусів навколо нас лише в минулому році. Ніколи не знаємо, що може нас стрінути через хвилину.
Скільки людей, сідаючи не раз поспіхом до літака, авта чи поїзда ніколи не здогадуються, що не повернуться більше назад і не прибудуть до місця призначення. Не встигнуть також зробити колись відкладеної справи щодо спасіння власної душі. Бо - запізно!
Для нас сьогодні ще не
Loading...

 
 

Цікаве