WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Історичний розвиток і умови звершення Літургії. Євхаритстія - Реферат

Історичний розвиток і умови звершення Літургії. Євхаритстія - Реферат

вона закінчується так, як і інші візантійські служби - благословенням і відпустом, в якому завжди лунають слова про істинного Бога - Христа Чоловіколюбця.
Еволюція Чину Божественної Літургії
Апостоли здійснювали св. причастя за заповіддю і за прикладом Ісуса Христа і навчили християн здійснювати це велике і спасительне Таїнство. В перші часи порядок і спосіб здійснення Літургії передавалися усно, і всі молитви і священні піснеспіви вивчалися напам'ять. Потім з'явився і письмовий викладапостольської Літургії. З часом Літургія поповнювалася новими молитвами, піснеспівами і священними дійствами, що порушувало в різних Церквах однаковість її звершення. Виникла необхідність об'єднати всі існуючі чини Літургій, виробити єдиний спільний варіант. Це і було зроблено в четвертому столітті, коли припинилися гоніння на християн, і християнська Церква отримала можливість взятися за упорядкування свого внутрішнього життя (Вселенські Собори). В цей час св. Василій Великий записав і запропонував для загального використання складений ним чин літургії. Св. Іоан Золотоустий дещо скоротив цей чин. В основу цього чину була покладена найдавніша літургія св. апостола Якова, першого єпископа Єрусалимського.
Отже, на перших порах Літургія ще не мала точного і єдиного сценарію, її здійснювали по-різному. За часів життя апостолів Літургію здійснювали ще як поєднання її з "вечерями любові". Вже у ІІ ст. в часи Іустина такого єднання не існувало. За апостолів читали Св. Писання Старого Заповіту, співали псалми й старозаповітніх пісень. Склад і порядок первісних Літургій визначався на власний роздум предстоятелів, що чинив "так довго, як міг".
Поступово у здійсненні чину Божественної Літургії спостерігаються певні зміни за територіальним і національним принципами. Збільшується також кількість обовязкових для читання і співання молитов і пісень.
Як вже зазначалося, у ІУ ст. відбувається процес церковної централізації. Відбуваються також вселенські церковні собори, що виробляють певні загальнообовязкові якщо і не для всієї церкви, то для кожного з великих патріархатів, чинів.
Божественна Літургія у візантійському обряді
Подібно до інших християнських літургічних сімей, візантійський обряд охоплює Божественну Літургію (Євхаристію), Таїнства хрещення, миропомазання, подружжя, єлеопомазання, покаяння і священства; церковне Правило - утреню, вечірню і інші часи; літургічний рік із циклами рухомих і нерухомих свят та різні благословення і посвячення.
Колискою візантійського обряду є Константинопіль. Тут протягом століть відбувся синтез, для якого вихідною точкою в ІV ст. був обряд Антіохії. Наприкінці IV ст. обряд Константинополя починає набувати стаційного характеру, що матиме визначальний вплив на форму Божественної Літургії. Його суть полягає в тому, що місцем, де звершується літургічне дійство, є місто: його вулиці, площі і конкретний храм, до якого у процесії прямує вся церковна спільнота, щоби в ньому служити Євхаристію. Ці численні стаційні моління залишили глибокий слід на Божественній Літургії та інших службах візантійської традиції.
Церкви візантійської традиції відправляють Божественну Літургії (Службу Божу) у трьох відмінних видах:
" Літургія св. Івана Золотоустого, яка звичайно відправляється у майже всі неділі та будні
" Літургія св. Василія Великого ідентична попередній, за винятком інакшої, дещо тривалішої, євхаристійної частини; відправляється загалом до десяти разів на рік
" Літургія напередосвячених Дарів відрізняється тим, що немає освячення Дарів протягом самої служби, а вірних причащається часточками, освяченими під час Літургії у попередню неділю; відправляється лише у середи та вівторки протягом Великого Посту і у перші три дні Страсного Тижня.
Головний автор чину Божественної Літургії Св. Василій Великий був архиєпископом Кесарії Каппадокійської (у Малій Азії). "Великим" його називають за великі подвиги на користь Церкви. Він залишив після себе багато церковних писань, багато молитов і церковних правил. Помер у 379 р.
Інший автор Св. Іоан Золотоустий був архиєпископом Константинопольським. "Золотоустим" його прозвали за особливу красномовність, з якою він проповідував Слово Боже. Він також залишив після себе багато церковних творів. Він трохи (у молитвах, які читали священики таємно) скоротив чин літургії св. Василія Великого, але суттєвих змін не допустив. Помер у 402 р. на засланні.
Літургія має різні назви. Перша назва "літургія" - грецька, означає "спільна служба" і вказує на те, що Таїнство святого причастя є спасительна жертва Богу за гріхи всієї громади віруючих - живих і померлих. Оскільки Таїнство св. причастя по-грецьки називається євхаристією, що означає "подячна жертва", то й літургія називається "євхаристією". Літургію називають ще "обіднею", бо її належить звершувати в обідній час, і тіло і кров Христові, пропоновані у Таїнстві св. причастя, у Слові Божому називаються "трапезою" і "вечерею" Господньою (Див.: 1 Кор. 10, 21; 11, 20). В апостольський час літургія називалася ще "ламанням хліба" (Див.: Діян. 2, 46). У літургії згадується земне життя і вчення Ісуса Христа від народження і до воскресіння та вознесіння Його на небо і принесені Ним на землю спасительні блага.
Порядок літургії такий: спочатку готується речовина для таїнства, потім віруючі готуються до таїнства і, нарешті, здійснюється саме таїнство, і віруючі причащаються. Літургія, таким чином, поділяється на три частини: 1) проскомидію; 2) літургію оголошених; 3) літургію вірних.
Умови звершення Літургії
Як вже зазначалося раніше, у православній церкві Літургія може здійснюватися щодня, крім винятків, встановлених Церквою. Як правило, здійснюється Чин Літургії Івана Золотоустого. Літургію попередньоосвячених дарів встановлено здійснювати у середу і у пятницю всіх шести тижнів Читиридесятниці (а також у понеділок, вівторок й четвер цих тижнів, якщо у ці дні буде полієлейне свято чи храмове свято), а також у понеділок, вівторок і середу Страстної Сідмиці.Літургію Василя Великого можна чинити лише десять разів на рік. Це можна робити лише у пять перших неділь Великого Посту, у Великий четвер і у Велику суботу напередодні Різдва й Богоявленняі 1 січня у день Василя. Її можуть чинити лише єпископи та священники.
Подальший розвиток Літургії
У УІ ст. починається новий етап у історії Літургії. Церковно-богослужбовій зовнішності у ці часи стали надавати меншої уваги У ХІУ ст. за константинопольського патріарха
Loading...

 
 

Цікаве