WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Історичний розвиток і умови звершення Літургії. Євхаритстія - Реферат

Історичний розвиток і умови звершення Літургії. Євхаритстія - Реферат


Реферат на тему:
Історичний розвиток і умови звершення Літургії. Євхаритстія.
Визначення Літургії
Увесь зміст східної духовності лежить у Святій Літургії. Саме слово "літургія" походить з давньогрецької мови і під ним розуміли "діло одного для добра цілої громади, загалу". Навіть сплачення податків, приношення жертви, служба у війську, релігійні обрядові ритуали тощо - це все називали одним словом "літургія". Властиво, це останнє релігійно-сакральне значення Літургії є на сьогод-ні у християнській традиції основним. Отже, Літургія, як вважала первісна Церква, є "служба людей перед Богом"- Служба Божа, Євхаристійне жертвоприношення.
Літургія - найважливіше богослужіння,під час якого здійснюється святе Таїнство причастя (св. євхаристія), встановлене Господом нашим Ісусом Христом у четвер увечері, напередодні хресних Його страждань. Довідкова література дає наступне визначення поняття "літургія". Це назва найголовнішого християнскького богослужіння, що існувало хоч і не у однаковому вигляді, проте у всіх християнських віросповіданнях і демонструвало головні ідеї світосприйняття християнинай головні ідеї християнської церкви.
Євхаристія. Таємна Вечеря
Центральним моментом Літургії є здійснення Євхаристії, тобто підношення дарів. Ще це одне з головних християнських таїнств називають Таїнством Причастя. Євхаристію встановив сам Іісус Христос під час Таємної Вечері. У Біблії про це говориться, що Христос умив ноги Своїм учням-апостолам (друзям і послідовникам). Це він вчинив, щоб показати їм приклад смирення.
Увечері того дня Ісус Христос, знаючи, що Його буде видано цієї ж ночі, прийшов з дванадцятьма апостолами Своїми в приготовану світлицю. Коли всі возлягли за столом, Ісус Христос сказав: "Дуже бажав Я цю паску їсти з вами перш ніж зазнаю страждань. Бо кажу вам, що не буду вже більше їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому". Потім встав, зняв із Себе верхній одяг, обв'язався рушником, налив в умивальницю води і почав омивати ноги ученикам і обтирати рушником, яким був підперезаний.
Обмивши ноги ученикам, Ісус Христос надів одяг Свій, возліг і сказав їм: "Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Учителем і Господом. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і Ви робили так само, як Я зробив вам".
Цим прикладом Господь засвідчив не лише Свою любов до учеників Своїх, але й навчив їх смиренню, тобто не вважати за приниження для себе служити будь-кому, хай навіть і нижчій за себе людині.
Після споживання старозавітної паски єврейської, Ісус Христос установив на цій вечері Таїнство Святого Причастя. Тому й називається вона "тайною вечерею".
Господь воздав хвалу Богу Отцю, взяв хліб, благословив його, переломив і дав апостолам, промовляючи: "Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається"; потім Він узяв чашу з виноградним вином, також благословив її і подав апостолам, промовляючи: "Пийте з неї всі: це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів"; причастивши їх, Господь дав заповідь завжди чинити це таїнство: "Це чиніть на спомин про Мене".Ці слова означають, що у вигляді хліба й вина Спаситель подав те саме Тіло Своє і ту саму Кров, які на другий день після цього Він віддав на страждання і смерть за наші гріхи. Як хліб і вино стали Тілом і Кров'ю Господа, - це таємниця, незбагненна навіть для ангелів, тому і називається таїнством.
Причастивши апостолів, Господь дав заповідь завжди здійснювати це таїнство, чинити на спомин про Нього. Це таїнство здійснюється у нас і тепер і здійснюватиметься до кінця віку за богослужінням, що називається літургією.
Під час тайної вечері Спаситель сповістив апостолів, що один з них видасть Його. Вони ж дуже засмутилися і, розгублено перезираючись між собою, у страху запитували один за одним: "Чи не я, Господи?" Іуда теж запитав: "Чи не я, Учителю?" Спаситель говорить йому: "Ти сказав". Іоан же возлежав поряд зі Спасителем. Петро подав знак, щоб він запитав, про кого сказав Господь. Іоан, припавши до грудей Спасителя, тихо запитав: "Господи! Хто це?" Ісус Христос так само тихо відповів: "Той, кому Я, вмочивши, подам хліба". І, вмочивши шматок хліба в миску, Він подав його Іуді Іскаріотському, сказавши: "Що робиш, роби швидше". Та ніхто не зрозумів, до чого Спаситель сказав йому це. Оскільки ж в Іуди була скринька з грішми, то ученики подумали, що Ісус Христос посилає його купити щось на свято чи роздати милостиню убогим. Іуда, взявши той хліб, одразу ж вийшов. Була вже ніч.
Коли Господь закінчив вечерю, підвівся Він і одинадцять учеників Його і, проспівавши псалми, пішли за потік Кедрон, на гору Елеонську, в Гефсиманський сад.
Євхаристія якраз і є головним дійством Літургії. Не лише у православних, але і у католиків, і у вірмено-грегоріанській церкві хліб і вино вважаються істиним тілом і кровю Христа. Проте поступово у чин Євхаристії різні богослови починали вкладати дещо різний зміст. Так, один з найревніших прихильників Реформації Жан Кальвін вважав на відміну від православних чи католиків, що присутність тіла і крові Христа у хлібі та вині є не реальне, а духовне. По-різному сприймають Євхаристію, проте вона так і залишається головним змістом чину Літургії.
Дещо по-різному різні конфесії сприймають і сам хліб, що є тілом Христовим. Так, православні використовують хліб квасний, а католики - прісний. Євхаристія може бути здійсненою, як правило, лише у храмі і лише у час Літургії. Здійснення її не у храмі можливе, але лише за наявності дуже поважних на те причин. Наприклад, якщо храм ще не добудований чи згорів. У православній церкві Святе причастя попереджають дві єктенії і молитва Отче наш. Усі учасники Євхаристії у візантійській традиції причащаються під двома видами - Тілом і Кров'ю. Вступом до причастя є суґестивна молитва, в якій подано слова про літургічне "сьогодні": проситься Христа, щоби прийняв причасника як учасника Його Тайної вечері.
Після обряду причастя служитель благословить вірних чашею і співає Благодарну єктенію. Заамвонну молитву попереджає заклик "У мирі вийдім". У минулому ці слова стосувалися реального виходу - зі святилища за амвон, розташований колись посередині храму.
Після промовляння заамвонної молитви духовенство йшло процесією до згаданої вище тодішньої захристії. Таким чином Божественна Літургія закінчувалася там, де і починалася (приготуванням дарів). У сучасній практиці
Loading...

 
 

Цікаве