WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Літургія Івана Золотоустого і Василя Великого. Проскомидія - Реферат

Літургія Івана Золотоустого і Василя Великого. Проскомидія - Реферат


Реферат на тему:
Літургія Івана Золотоустого і Василя Великого. Проскомидія.
Загальне поняття літургії. Літургія Василя Великого та Івана Злато-устого
Увесь зміст східної духовності лежить у Святій Літургії. Саме слово "літургія" походить з давньогрецької мови і під ним розуміли "діло одного для добра цілої громади, загалу". Навіть сплачення податків, приношення жертви, служба у війську, релігійні обрядові ритуали тощо - це все називали одним словом "літургія". Властиво, це останнє релігійно-сакральне значення Літургії є на сьогодні у християнській традиції основним. Отже, Літургія, як вважала первісна Церква, є "служба людей перед Богом"- Служба Божа, Євхаристійне жертвоприношення.
Літургія - найважливіше богослужіння,під час якого здійснюється святе Таїнство причастя (св. євхаристія), встановлене Господом нашим Ісусом Христом у четвер увечері, напередодні хресних Його страждань. Умивши ноги Своїм апостолам, щоб показати їм приклад смирення, Господь воздав хвалу Богу Отцю, взяв хліб, благословив його, переломив і дав апостолам, промовляючи: "Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається"; потім Він узяв чашу з виноградним вином, також благословив її і подав апостолам, промовляючи: "Пийте з неї всі: це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів"; причастивши їх, Господь дав заповідь завжди чинити це таїнство: "Це чиніть на спомин про Мене".
В перші часи порядок і спосіб здійснення літургії передавалися усно, і всі молитви і священні піснеспіви вивчалися напам'ять. Потім з'явився і пись-мовий виклад апостольської літургії. З часом літургія поповнювалася новими молитвами, піснеспівами і священними дійствами, що порушувало в різних Церквах однаковість її звершення. Виникла необхідність об'єднати всі існуючі чини літургій, виробити єдиний спільний варіант. Це і було зроблено в четвертому столітті, коли припинилися гоніння на християн, і християнська Церква отримала можливість взятися за упорядкування свого внутрішнього життя (Вселенські Собори). В цей час св. Василій Великий записав і запропонував для загального використання складений ним чин літургії. Св. Іоан Золотоустий дещо скоротив цей чин. В основу цього чину була покла-дена найдавніша літургія св. апостола Якова, першого єпископа Єрусалимського.
Св. Василій Великий був архиєпископом Кесарії Каппадокійської (у Малій Азії). "Великим" його називають за великі подвиги на користь Церкви. Він залишив після себе багато церковних писань, багато молитов і церковних правил. Помер у 379 р.
Св. Іоан Золотоустий був архиєпископом Константинопольським. "Золотоустим" його прозвали за особливу красномовність, з якою він проповідував Слово Боже. Він також залишив після себе багато церковних творів. Він трохи (у молитвах, які читали священики таємно) скоротив чин літургії св. Василія Великого, але суттєвих змін не допустив. Помер у 402 р. на засланні.
Божественна Літургія у візантійському обряді
Подібно до інших християнських літургічних сімей, візантійський обряд охоплює Божественну Літургію (Євхаристію), Таїнства хрещення, миропомазання, подружжя, єлеопомазання, покаяння і священства; церковне Правило - утреню, вечірню і інші часи; літургічний рік із циклами рухомих і нерухомих свят та різні благословення і посвячення.
Колискою візантійського обряду є Константинопіль. Тут протягом століть відбувся синтез, для якого вихідною точкою в ІV ст. був обряд Антіохії. Наприкінці IV ст. обряд Константинополя починає набувати стаційного характеру, що матиме визначальний вплив на форму Божественної Літургії. Його суть полягає в тому, що місцем, де звершується літургічне дійство, є місто: його вулиці, площі і конкретний храм, до якого у процесії прямує вся церковна спільнота, щоби в ньому служити Євхаристію. Ці численні стаційні моління залишили глибокий слід на Божественній Літургії та інших службах візантійської традиції.
Церкви візантійської традиції відправляють Божественну Літургії (Службу Божу) у трьох відмінних видах:
Літургія св. Івана Золотоустого, яка звичайно відправляється у майже всі неділі та будні
Літургія св. Василія Великого ідентична попередній, за винятком інак-шої, дещо тривалішої, євхаристійної частини; відправляється загалом до десяти разів на рік
Літургія напередосвячених Дарів відрізняється тим, що немає освячення Дарів протягом самої служби, а вірних причащається часточками, освяченими під час Літургії у попередню неділю; відправляється лише у середи та вівторки протягом Великого Посту і у перші три дні Страсного Тижня
Літургія має різні назви. Перша назва "літургія" - грецька, означає "спільна служба" і вказує на те, що Таїнство святого причастя є спасительна жертва Богу за гріхи всієї громади віруючих - живих і померлих. Оскільки Таїнство св. причастя по-грецьки називається євхаристією, що означає "подячна жертва", то й літургія називається "євхаристією". Літургію називають ще "обіднею", бо її належить звершувати в обідній час, і тіло і кров Христові, пропоновані у Таїнстві св. причастя, у Слові Божому називаються "трапезою" і "вечерею" Господньою (Див.: 1 Кор. 10, 21; 11, 20). В апостольський час літургія називалася ще "ламанням хліба" (Див.: Діян. 2, 46). У літургії згадується земне життя і вчення Ісуса Христа від народження і до воскресіння та вознесіння Його на небо і принесені Ним на землю спасительні блага.
Порядок Літургії такий: спочатку готується речовина для таїнства, потім віруючі готуються до таїнства і, нарешті, здійснюється саме таїнство, і віруючі причащаються. Літургія, таким чином, поділяється на три частини: 1) проскомидію; 2) літургію оголошених; 3) літургію вірних.
Літургія св. Василія Великого за своїм змістом і порядком однакова з Літургією св. Івана Золотоустого. Відмінність її від останньої полягає ось у чому:
Молитви, які священик читає таємно (про себе) у вівтарі (особливо єв-харистійні), значно довші, а тому і співання на цій Літургії бувають протяжнішими.
Слова Спасителя, якими Він встановив таїнство св. Євахаристії, виго-лошуються так: "дав святим Своїм Ученикам і Апостолам і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.."і затим: "дав святим Своїм Ученикам і Апостолам і сказав: пийте з неї всі, це є Кров Моя..".
Замість піснеспіву: "Достойно є, і це є істина..." співається особлива пі-сня на честь Божої Матері: "Тобою радується, Благодатная, всякая твар, ангельський Собор, і чоловічеський рід..."
Крім того, на Літургії св. Василія Великого, яка відправляється у Великий Четвер, замість "Іже херувими" співається: "Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий...", а у Великодну Суботу: "Нехай змовкнуть усякі уста людські..."
Літургія св. Василія Великого відправляється тільки десять разів на рік: в навечір'я (напередодні) свят Різдва Христового і Хрещення Господнього (або у дні цих свят, якщо вони припадають на неділю чи понеділок), 1 січня - день пам'яті св. Василія Великого, у п'ять недільних днів Великого посту (безВербної неділі), у Великий (Великодний) Четвер і у Велику (Великодну) Суботу Страсного тижня.
Тепер перейдемо до розгляду питання Проскомидії.
"Проскомидія" - слово грецьке і означає принесення. Так називається перша частина літургії від звичаю давніх християн приносити хліб, вино і все необхідне для звершення літургії. І як засвідчують давні літургійні документи, християни, збираючись на Літургію, приносили зі собою хліб, вино, олію, мед, овочі тощо і жертвували їх Господеві. Частина цих жертвованих приносів служила для євхаристійних цілей, а решту використовувалося для гостин любові, так званих "агапе". З часом через різні обставини ці "приноси", як і "агапе", відпали, проте, християни самі почали дбати про утримання храмів, церковного клиру, бідних членів своїх громад. Таким чином "дароприношення", крім євхаристійно-літургічних цілей, приймає ще й харитативний характер. Всенародне
Loading...

 
 

Цікаве